Політика

Наполеону приписывают такие слова: «Для войны нужны три вещи: деньги, деньги и еще раз деньги». Для ведения современных кремлевских «гибридных войн» тоже, прежде всего, нужны деньги, которые необходимо ввезти на территорию противника и там легализовать. В такой войне агрессор вначале вводит в страну «троянского коня», то есть материальную базу агрессии, а потом, опираясь на нее, захватывает политическую власть. Собственность и капиталы людей путина — как паразит, который, проникая в организм страны-противника, разрушает его «иммунную систему» и подчиняет ее себе.

Влада від Порошенка вже повноцінно повторює тактику януковича, бажаючи загнати народ у стійло. Але якщо януковичу і його когорті необхідно було, в порушення усіх законів, терміново проголосувати диктаторські закони, то Порошенко, який тримає кишеньковий парламент, робив це поступово. І нині, завдячуючи експертам Національної Асамблеї Громадянського Сектору України і безпосередньо його голові Івану Петухову, кожен українець може побачити, які закони, що були названі диктаторськими, нині є в українському законодавстві і хто такий закон подавав.

Не отримую задоволення від того, що хочу сказати. Але мовчати не хочу. Сьогодні - чорний день не лише для української правоохоронної системи, спецслужб, але і назагал для української державності.

Скоропостижні заяви генпрокурора про те, що і в пострілах на Пушкінській вулиці, і у вибухах в Балаклії є російський слід, не слід вважати індульгенцією, а тяжким звинуваченням українській владі.

Почему фокусируюсь именно на Порошенко? Ведь не он один демон во власти.

Так получилось, что я знаком со всеми президентами Украины. Каждый выступал своеобразным камертоном для своего окружения-оркестра. Леонид Кравчук сыграл историческую роль в обретении Украиной независимости, и успокоился. Любимое занятие последних месяцев президентства — игра в шахматы с игровой приставкой.

(Ех, мені би про Порошенка те саме знати). До конгресових слухань про росію і зв’язки росіян з трампоїдами я вважав правильним думати, що тема імпічменту - це не більше, ніж інформаційна кампанія опонентів Трампа, покликана створювати психологічний дискомфорт, але позбавлена особливих правових перспектив (так, так - процедура імпічменту - це правова, а не політична процедура).