Політика

Когда после январских праздников всплыло распоряжение от 11 января 2017 № 8-р «Об утверждении плана мероприятий, направленных на реализацию некоторых основ государственной внутренней политики в отношении отдельных районов Донецкой и Луганской областей, где органы государственной власти временно не осуществляют свои полномочия», сначала страна подумала, что в Кабинете Министров еще не проспались после 11 дневного запоя, ведь каждому, кто ознакомился с этим шедевральным произведением, было понятно: это - план сдачи Украины.

Одна близька людина помітила, що я не відзвітувався у ФБ за підсумками форуму в Ряшеві. І це правда. Не хотів писати поганого. Мій висновок такий - ми переживаємо першу, справді глибоку кризу у відносинах з Польщею.

І сказати, що вся справа лише в проблемах «історичної пам’яті» - це хворіти на традиційну українську болячку короткозорості.

А ось голова парламентського комітету у закордонних справах Hanna Hopko та інші політики та депутати, які бойкотуватимуть захід у посла Німеччини, вони розуміють, що бойкотують офіційний захід Федеративної Республіки Німеччини?

Вони розуміють, що тим самим виступають проти держави, яка послідовно дотримується санкцій проти нашого військового супротивника - російської федерації? Вони пам’ятають, що саме ФРН є локомотивом санкцій, саме завдяки позиції цієї країни та її лідера ЄС продовжує дію санкцій?

Прошу журналістів із розумінням віднестися до того, що я не можу коментувати зустріч Юлії Тимошенко з Президентом Трампом з очевидної причини - мене там не було. Тож змушена відмовляти на ваші прохання.

Єдиний коментар даю тут, сподіваюсь, він зможе скоротити кількість запитань.

Информационное пространство Украины периодически заполоняют меседжи от всяких экспертов, что, дескать, Пинчук, Вилкул, Шуфрич и иже с ними, конечно, – гады, как и большинство воров-олигархов их уровня, что из конюхов и конокрадов вылезли, да украв у государства все, что можно, стали типа элитой, но вот следовало бы к ним прислушиваться.