Політика

Хочу відреагувати на декілька постів мого давнього товариша Олексія Толкачова, де він стверджує, що Україна заслуговує на цю війну. Не в кремлівському сенсі — буцімто провокуючи недоімперію на агресію. А по-іншому — незрілістю українського суспільно-політичного життя. Тобто, дурнуватою надією на месію, небажанням чути один одного, невмінням об’єднуватися, тотальною безвідповідальністю, жадібністю, толерантністю до хабарництва і так далі, самі все знаєте.

Стає ясно, що нас не поспішають приймати в НАТО, а це не сумісно із заявами про належність України до європейської цивілізації. Нас розглядають лише як захисний вал проти мордорської орди і при цьому не хочуть об’єднатися з нами. Парадокс. Адже саме НАТО було утворено для захисту західно-європейських країн від СРСР, тобто від росії. Тепер виходить, що цю оборонну місію на шляху орди має виконувати одна Україна? Незрозуміло. Коли ми переможемо у війні і відбудеться розгром орди (що є умовою приєднання України до Північно Атлантичного Альянсу), то саме існування Альянсу стане непотрібним і навіщо тоді наше входження до нього? Ми покладемо на полях битв наш народ, а НАТО, навіть не забруднивши у війні свої руки, вийде лідером і переможцем? Чи чесною та моральною є така позиція країн-членів НАТО?

«Остерігайтеся людей, які живуть чужими думками та своїми почуттями», - сказав хтось з мудрих! На сьогодні у влади є всі можливості поставити крапку в справі з УПЦ МП. Щоб всі подані до суду позови були згідно з законодавством, вина зрадників доведена, і справедливі вироки! Інакше «святоши» виглядатимуть таким собі «мучеником» за віру. А московськи попи та їх пропаганда зникли з української землі.

Внутриполитические процессы в россии переходят в качественно новую фазу. Ее ключевым параметром будет тщательно скрываемая несамостоятельность и пораженчество кремля. Да, наступил подлинный конец имитации суверенного путинизма.

Минулими днями мене найбільше вразили два факти. Перший: жорстока і абсолютно безглузда ракетна атака Одеси. Спробуйте поєднати наступні події. З одного боку, дурнувата Захарова від імені росіянського МЗС шантажує ООН, вимагаючи поновлення SWIFT для «дочкі» россільгоспбанку, через яку йшли розрахунки за «зернову угоду». Поверніть, і «мы всё забудем, всё простим, плевать на тот мост». Тобто, «зернова угода» для них дуже важлива, зокрема, тому, що її вимагають Китай і Туреччина.