​Звіт Держдепу США щодо України: порушення прав людини, цензура та засилля силовиків

Держдепартамент США наприкінці квітня 2024 року оприлюднив звіт «про дотримання прав людини в країнах за 2023 рік: Україна». Документ виявився доволі цікавим, але дуже неприємним для влади Зеленського, бо хоч і толерантно і мовою Езопа, але доносить до тих, хто його читає, що Зеленський і його п'ять менеджерів побудували в Україні диктатуру, частини якої вкрали з російської федерації, Північної Кореї та частину з Китаю. І в Україні будують диктаторський режим, взявши найогидніші ознаки вищеперерахованих диктатур.

Звіт можна назвати на 97% чесним і правдивим. Три відсотки - це не неправда, а чомусь - замовчування певних фактів, зазначаючи, що такого в українських реаліях немає, хоча, насправді, - є. Тож, редакція «Конфлікти і Закони» взяла цитати зі звіту і вирішила їх прокоментувати на тлі того, що влада Зеленського відмовилась на нього реагувати.

ПРАВА ЛЮДИНИ

Цитата зі звіту:

«a. Свавільне позбавлення життя та інші незаконні чи політично вмотивовані вбивства

Протягом року не надходило жодних повідомлень про вчинення урядом або його агентами свавільних або незаконних вбивств, у тому числі позасудових».

Початок звіту дещо насторожив. Чомусь Держдеп не врахував вбивство системою 5 липня 2023-го в Шевченківському суді Києва Ігоря Гуменюка, котрого було затримано за підозрою у киданні і підриві гранати біля ВР 31 серпня 2015-го, коли велика кількість українців вийшли з протестом проти винесення на голосування законопроекту тодішнього президента Порошенка «Про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади», які могли призвести до легалізації Мінських домовленостей. Ігор Гуменюк провів у СІЗО - установі для попереднього ув'язнення - вісім років. Весь цей час (майже, як термін ув'язнення, але без вироку суду) суд підтримував прокурорів у їхньому клопотанні тримати підозрюваного під вартою, хоча адвокати наполягали на зміні запобіжного заходу.

Так, як вісім років це вже майже половина від терміну, який можуть отримати за терористичний акт (якщо суд не дасть пожиттєво), то ситуацію з Гуменюком, вину якого прокурори за ці вісім років так і не довели, треба було якось вирішувати. За даними правоохоронців, Ігор Гуменюк, який не визнавав своєї вини і мав всі підстави вийти на свободу, не побажав боротись за життя, а сам себе підірвав у приміщенні Шевченківського суду м. Києва. Щоправда, як прокурори не змогли довести провину Ігоря Гуменюка, так само правоохоронці не спромоглися пояснити суспільству, як Ігор, котрий утримувався в СІЗО, зміг зібрати і пронести до суду (через, мінімум, 5 обшуків та рамки в самому суді) вибухівку. Однак вбивство Ігоря каральною системою України чомусь у звіті за 2023 рік не враховано.

Цитата зі звіту:

...«Закон дозволяв затримання протягом 72 годин, перш ніж суддя повинен був санкціонувати продовження затримання. У деяких випадках правоохоронці затримували осіб довше трьох днів без ордера. Існувала система застав. Замість тримання під вартою суд міг призначити домашній арешт, звільнення під особисте зобов’язання, звільнення під заставу високопосадовця або обмежити свободу (домашній арешт, заборона на в’їзд) до суду».

Як показує українська практика затримань та судочинства, правоохоронні органи не переймаються законністю затримання громадян, а суди «справедливістю» щодо реальності застава/затримання, бо пересічних українців можуть затримувати без будь-яких підстав, протримати у відділку і відпустити без пояснень, а також тримати без пояснень і більше часу, якщо рідні не знайдуть адвоката. Тож у звіті чесно вказано, що в Україні існували випадки, коли осіб затримували довше трьох днів без ордера.

Щодо застави, то в українських реаліях затримані високопосадовці, частіш за все, навіть не встигають доїхати до СІЗО, як за них вже внесено заставу, котра (у більшості випадків) значно менша за шкоду, нанесену державі цим високопосадовцем, а сама особа дуже легко (при закритих кордонах) могла покинути територію України.

Цитата зі звіту:

...«Звіт ММПЛУ за лютий-липень задокументував, що українські збройні сили та правоохоронні органи вчинили шість випадків свавільного затримання.

Повідомляється, що ця практика використовувалася для примусу затриманих давати викривальні свідчення. Серед опитаних затриманих 57% повідомили, що піддавалися тортурам або жорстокому поводженню з боку українських сил безпеки, переважно в неофіційних місцях ув’язнення, а іноді й у слідчих ізоляторах».

Згадуючи у звіті збройні сили, скоріш за все, мались на увазі ТЦК, котрі створені хоч і в лавах ЗСУ, однак мають своєрідне підпорядкування. Згідно постанови Кабміну від 23 лютого 2022 р. N 154 «Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони», а за словами юриста LCF Law Group, члена Асоціації правників України Володимира Романчука, підпорядковуються певному оперативному командуванню (ОК) згідно з військово-адміністративним поділом території країни. Тобто: деякі дії осіб з ТЦК були негласно дозволені саме цим ПЕВНИМ оперативним командуванням, яке на той час знаходилось у підпорядкуванні Сирського, котрий обрав політичні і піар стратегії замість військових, а ініційовані ці порушення ТСК - структурою, котра навіть не передбачена у Конституції, але яка керувала і керує країною - офісом президента та безпосередньо Єрмаком.

Що ж до інших інцидентів від правоохоронних органів, то випадки навіть катування в Українських реаліях - не новина і відбувається подібне через повну впевненість у безкарності безпосередньо винуватців, оскільки дуже рідко хто з них отримує реальне покарання. А приклад Володимира Золкіна, якому владою та керівним складом силових структур України було надано ексклюзивне право доступу до полонених російських окупантів, що перетворило його з убивці на патріота, відомого журналіста та зірку ТВ і YouTube, взагалі доводить, що, навіть і отримавши покарання за злочин, можна гарно співпрацювати з владою, як той же Золкін, і навіть думати про політичну кар'єру. Хоча той же Золкін, за повідомленням видання «Главком», вчинивши у 2010 вбивство, та, прикрившись посвідченням правоохоронця, намагався уникнути відповідальності за вбивство. І, хоча у 2014 році був засуджений до 14 років колонії, але... достроково вийшов у 2017 році, а нині - відома і поважна особа.

Саме тому, знаючи, що реального і жорсткого покарання за перевищення повноважень і порушення закону не буде, що злочин може бути покритий системою, а якщо і випливе, то саме покарання м'яким (у порівнянні зі злочинами, скоєними громадянами поза системою), правоохоронці не занадто опікуються дотриманням закону і прав людини.

СУДОВА СИСТЕМА

Цитата зі звіту:

...«Хоча конституція передбачала незалежну судову систему, суди були неефективними та залишалися дуже вразливими до політичного тиску та корупції. Довіра до судової влади залишається низькою, за винятком Вищого антикорупційного суду.

...Деякі судді та прокурори брали хабарі в обмін на судові рішення. Вторгнення росії уповільнило судові розгляди, тоді як інші фактори, такі як тривалі судові розгляди, зокрема в адміністративних судах, недостатнє фінансування та кадрове забезпечення, а також нездатність судів виконувати рішення, перешкоджали гарантіям справедливого судового розгляду.

...Іноді здавалося, що результати судових процесів були заздалегідь визначені урядом чи іншим втручанням. Групи моніторингу судів критикували процесуальні порушення під час розслідувань і судових процесів, у тому числі неправомірне використання доказів з чуток і письмових свідчень свідків. Правозахисні НУО пояснили ці ймовірні порушення можливою упередженістю суддів і політичним тиском з боку вищих посадових осіб юстиції та правоохоронних органів.

Влада загалом не спромоглася ефективно розслідувати та притягнути до відповідальності винних за втручання у розслідування та маніпулювання судовими розглядами».

Судова реформа, що була запущена при президенті Порошенкові за підтримки організацій, котрі постійно бажають підмінити громадське суспільство своєю діяльністю, але члени яких не занадто переймаються реальними змінами на краще, а в більшій мірі зацікавлені у монетизації своєї діяльності, проте, мають дотичність до певних структур Держдепу, - зазнала повного фіаско. Судова система, котра вже була корумпованою ще при януковичу, після реформи, котра призвела до шаленого росту зарплат суддівського корпусу, але свідомо і суттєво обмежила права громадян на судочинство (через введення судового збору, котрий збільшується до касаційної інстанції), нині перетворилась на монстра з обслуговування каральної та владної системи управління. Громадяни спостерігають, як чиновника, можновладця, депутата (будь-кого з системи) суд карає суто номінально (реально, лише витрачаючи час та кошти на проведення суду та виплати зарплат), тоді як пересічних громадян, котрі не входять до кола обраних цієї системи, суд може покарати суттєво. Найкращим прикладом порівняння верховенства права для людей з системи і громадян є приклад нардепа Трухіна після скоєння важкого ДТП, який «тихенько пішов до лісу», хоча при ДТП ще й була спроба дати хабар поліцейським, та засудження львів'янина Володимира Гузія на сім років позбавлення волі за крадіжку п'ятьох пачок сигарет у магазині Стрия. Загальна вартість незаконно привласнених цигарок – 556 гривень.

При цьому, у щорічній доповіді «Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2022 році» уповноважений ВР з прав людини констатував, що в державі є «неналежне фінансування судової системи та недоукомплектованість судів суддями», що, загалом, продовжувалось і в 2023 році, і продовжується і нині. І от що цікаво: до реформи від Порошенка та певних ГО, котрі постійно бажають підмінити собою громадянське суспільство, питання з недофінансуванням гостро не стояло і більшість громадян та незалежних ЗМІ могли реально реалізувати своє право на судочинство, у тому числі і у судових спорах з владою. Після реформи виявилось, що гроші є лише на шалені зарплати суддям та на їх пенсійне (теж, високе) утримання, а от на фінансування судової системи - не вистачає. І це при дуже високому (для більшості громадян) судовому зборі, котрий в багатьох факторах (особливо при зверненні до другої та третьої інстанцій, особливо у спорах з владою) може сягати значного розміру.

А от той факт, що збільшення зарплати суддям не призвело до виникнення у багатьох суддів поваги до Верховенства права, а також не відбило бажання брати хабарі - незаперечний. А система відбору, що була запропонована ГО, що бажають підмінити собою громадянське суспільство, але плідно співпрацюють з тим же Держдепартаментом США - не має жодного відношення до реального очищення судової системи і не стоїть на перешкоді потрапляння до судової гілки влади осіб, які могли собі раніше купити місце судді, або людей, схильних до корупційних діянь. Найяскравішим прикладом неякісності конкурсного відбору за критеріями таких ГО є проходження такого відбору у 2017 році Князєвим до Верховного суду.

Цитата зі звіту:

«Політичні в'язні та затримані

Повідомлень про політв’язнів чи затриманих на підконтрольній уряду території України не надходило».

Дивним виглядає і той факт, що до звіту не потрапила інформація про «політичних в'язнів режиму», яких хоч і звинувачують за кримінальними статтями, але, насправді, вони завинили перед владою Єрмака лише в тому, що піднімали питання національної безпеки України, або не влаштовували своїми діями, що не збігались з планами влади на лютий 22 року та створили перешкоджання просуванню ворога. До таких політичних в’язнів можна віднести контррозвідника, полковника СБУ, колишнього начальника 5-го управління Департаменту контррозвідки СБУ, куратора і керівника спецоперації «Авеню» - Червінського, екс-голову Управління СБУ в Харківській області Романа Дудіна, полковника Збройних сил Олександра Водолазького (що своїми діями під час повномасштабного вторгнення перейшов дорогу бізнесменам, наближеним до влади) та багатьох інших, про яких у звіті чомусь не згадано, хоча українське суспільство розуміє, що обвинувачують цих людей і судять зовсім не тому, що вони злочинці, а через те, що система працює не в інтересах судочинства та Верховенства права, а задля втілення інтересів осіб при владі та тих, хто до них наближений.

НЕЗАКОННЕ ВТРУЧАННЯ В ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ

Цитата зі звіту:

...«Свавільне або незаконне втручання в приватне життя, сім’ю, житло чи листування. Конституція забороняє такі дії, але є повідомлення, що влада загалом не дотримується цих заборон... За законом Служба безпеки не могла проводити стеження чи обшуки без ордера суду. Служба безпеки та правоохоронні органи, однак, іноді проводили обшуки без належного ордера, що правозахисні групи частково пояснювали широкими повноваженнями Служби безпеки виконувати як правоохоронні, так і контррозвідувальні завдання. У надзвичайних ситуаціях органи влади могли розпочати обшук без попереднього дозволу суду, але вони повинні були отримати дозвіл суду одразу після початку розслідування. Багато громадян не знали про свої права або про те, що влада порушила їхнє приватне життя.... Правоохоронні органи стежили за Інтернетом, часом не маючи відповідних законних повноважень, і вживали значних заходів для блокування доступу до веб-сайтів через «занепокоєння національною безпекою».

Для української каральної системи, котра вважає закони і Конституцію формальними документами, які є необов'язковими до виконання правоохоронними органами та СБУ для отримання потрібного їм результату, або розпорядження від когось з влади, або керівництва, незаконне втручання у приватне життя громадян вважається нормою. Навіть, коли громадяни знають свої права, правоохоронці, які мають, подекуди, усні розпорядження, або незрозумілі накази, можуть проводити незаконні обшуки, не надавати людині права зв'язатись з адвокатом, або проводити ці обшуки з суттєвими порушеннями. За скількома громадянами ведеться негласне спостереження, встановити важко. А найкрасномовнішою ілюстрацією втручання в особисте життя громадян є приклад стеження за журналістською групою Бігуса співробітниками СБУ.

ЦЕНЗУРА

Цитата зі звіту:

...«Від початку повномасштабного вторгнення росії телевізійні ЗМІ об’єдналися навколо урядових програм. У 2022 році шість телеканалів (1+1, Україна 24, Інтер, ICTV, Суспільна телерадіокомпанія та держвидання «Рада») почали цілодобово виходити українською мовою, щоб донести до суспільства єдиний воєнний час. Кожна з шести станцій, що виробляли контент, мала кілька годин щодня; канали створювали власний контент, але координували один з одним, щоб уникнути програмування одних і тих же коментаторів... Були випадки, коли уряд застосовував цензуру, обмежував контент і карав окремих осіб і ЗМІ за нібито критику заходів влади або висловлювання проросійських поглядів шляхом накладення фінансових санкцій, заборони веб-сайтів і блокування телеканалів... Протягом усього конфлікту як незалежні, так і державні ЗМІ періодично вдавалися до самоцензури, коли висвітлювали історії, які могли бути визнані громадськістю недостатньо патріотичними або використані росією в пропагандистських цілях... Деякі групи свободи ЗМІ стверджували, що уряд використовував національну безпеку як привід, щоб змусити ЗМІ замовкнути за критику його діяльності. Наприклад, запорізька міська влада відмовилася надати журналістам «Центру розслідувань» інформацію про проведені в липні та серпні роботи з утримання доріг, які нібито коштували сім мільйонів гривень (188 тис. доларів США), посилаючись на міркування національної безпеки.... Уряд піддав цензурі онлайн-контент, переважно під прикриттям національної безпеки під час війни. Правоохоронні органи стежили за Інтернетом, часом не маючи відповідних законних повноважень, і вживали значних заходів для блокування доступу до веб-сайтів, як повідомляється, з міркувань безпеки... Українські інтернет-провайдери продовжували блокувати веб-сайти відповідно до розпоряджень уряду від попередніх років з міркувань національної безпеки. Станом на кінець грудня з таких підстав у країні було заблоковано 1152 сайти...»

Той факт, що влада Зеленського з початку свого приходу до влади, бажала обмежити громадян у доступі до різнобічної інформації, та робила спробу введення цензури та контролю медіа, було зрозумілим одразу, лише монобільшість вступила до парламенту. Перший же проект закону «Про Медіа» від «Слуг народу» вже просував жорсткий контроль ЗМІ та інтернету. Потім була спроба (незважаючи на декриміналізацію наклепу) повернути кримінальну відповідальність за наклеп, а з часом таки протягнули закон «Про медіа», проти якого виступила міжнародна спілка журналістів.

Тож не дивно, що лише з'явилась можливість, влада розпочала діяльність щодо запровадження контролю над засобами масової інформації. І якщо закриття каналів Медведчука (що було зроблено в атизаконний спосіб) суспільством було сприйнято добре, то, згодом, аналогічну практику вже було задіяно і до ТВ каналів, які були опозиційними до влади.

Після повномасштабного вторгнення влада завуальовано почала ділити ЗМІ і суспільство на «своїх» та «ворогів народу», а турбота про національну безпеку стала приводом, аби змусити ЗМІ замовкнути за критику діяльності цієї влади. Наразі, навіть після того, як у звіті Держдепартаменту США Єдиний марафон було визнано порушенням свободи слова, влада, котра працює в інформпросторі через вкиди, ботів, штучно створені акаунти волонтерів, що поширюють пропаганду, яка відображає позицію влади Зеленського, все одно, через речника офісу президента Сергія Лещенка наголосила, що критика цензури, брехні та «солодких новин» від Єдиного марафону, то частина інформаційної війни росії.

Звісно, зважаючи на те, що марафон утримується за гроші платників податків, з яких більшість йде на вироблення контенту фірмам, дотичним до людини Зеленського, а частина перераховується клептократам - Ахметову, Пінчуку, Коломойському (оскільки канали є приватними), ніхто з тих, хто отримує прямий фінансовий зиск від існування цього марафону, від ідеї його існування не відмовиться, оскільки в ринкових умовах гроші на утримання такого непотребу - не знайдеш. І хоча спроба промивання мізків українцям провалилась (оскільки за даними компанії Nielsen, світового лідера у сфері вимірювання аудиторії) «Єдиний марафон» дивляться кожного дня всього 4 відсотки населення. 5−6 разів на тиждень - 7 відсотків), є всі підстави вважати, що насправді марафон існує лише для «заробляння коштів» наближених до влади компаній та оплати клептократам за їхню лояльність.

МИРНІ ПРОТЕСТИ

Цитата зі звіту:

...«Конституція забезпечувала свободу мирних зібрань і асоціацій, і уряд загалом поважав ці права. Воєнний стан обмежив пересування, мирні зібрання та ЗМІ та запровадив комендантську годину. Під час війни країна відступила від низки своїх зобов’язань у сфері міжнародного права прав людини, у тому числі щодо мирних зібрань.

Свобода мирних зібрань

Через введення воєнного стану масові зібрання обмежені. Навіть до введення воєнного стану в 2022 році влада мала широкі повноваження згідно з директивою радянських часів давати або відмовляти в дозволі на зібрання з міркувань охорони громадського порядку та безпеки. Організатори були зобов'язані заздалегідь повідомити владу про демонстрації».

Найкращою характеристикою режиму Зеленського можна вважати фразу зі звіту: «…згідно з директивою радянських часів...» Вся влада Зеленського постійно поводить себе дзеркально владі путіна з його диктатурою. Усі зміни, посягання на права людей, у тому числі і на право мирних зібрань, сприймалось і сприймається Зеленським і його командою, як спроба перевороту і усунення най-, най-, найбоневтіка від влади. Заради збереження при владі Єрмака і п'яти менеджерів, було навіть запущено інформацію про третій Майдан (аналог порошенківського «Шатуна»), який обов'язково фінансуватиметься росією, хоча всі Майдани, що відбувались в Україні, були якраз проти росії і ніколи нею не фінансувались. А от антимайдани, представники якого нині сидять в офісі президента - дійсно, завжди отримували кошти від ФСБ росії.

КОРУПЦІЯ

Цитата зі звіту:

....«Громадянське суспільство та ЗМІ відзначили, що корупція залишається поширеною на всіх рівнях виконавчої, законодавчої та судової гілок влади, впливаючи на судові та правоохоронні органи, управління державною власністю та державними компаніями, а також державне регулювання... Антиреформаторські еліти та олігархи продовжували тиснути на антикорупційні органи, використовуючи кампанії дезінформації та політичні маневрування, щоб підірвати довіру суспільства, а також зупинити прогрес у реформах. Правозахисні групи закликали до підвищення прозорості та обговорення пропонованих змін у цих органах, зокрема щодо дотримання процедур призначення на керівні посади... Уряд вжив посилених заходів проти корупції на посадах, завершивши численні розслідування корупції на високому рівні та здійснивши кілька арештів; незважаючи на це, засоби масової інформації та групи громадянського суспільства продовжували повідомляти про значний рівень офіційної корупції...

Боротьба з корупцією в Україні всі тридцять років нагадує спортивну рибалку: зловили, обілетили, відпустили. Не можна боротись з тим, що є каркасом існування влади, можновладців та чиновників, оскільки сама система базується на корупції та на можливості монетизувати куплені/отримані посади/депутатство. Новостворені антикорупційні органи не змогли дієво довести жодної великої справи до суду. А якщо щось до суду і потрапляло, то воно закривалось за правками Лозового. Вся боротьба з корупцією в Україні - імітація діяльності задля демонстрації процесу, що нагадує анекдот про курку та півня, коли курка думає, чи не швидко вона біжить, а півень, що якщо не наздожене, то хоч зігріється. От наші правоохоронні органи вже багато років знаходяться в статусі такого півня. Єдине, коли вони можуть проявити діяльність, це якщо буде негласний наказ з офісу президента, і тоді корупціонера з опозиційного табору таки можуть переслідувати і навіть притягати до суду. Прикладами такої вибіркової боротьби можна вважати переслідування бізнесмена Ігоря Мазепи та колишнього народного депутата Сергія Пашинського. Жоден з корупціонерів, дотичних до Зеленського, не постраждав і не викликав у правоохоронних органів зацікавлення.

Конфлікти і закони

Фотоколаж Конфлікти і закони