Замерзлі квіти Тараса Петриненка

Я щойно вийшов із концерту Тараса Петриненка. В буквальному сенсі цього слова - вийшов. І не я один. Я, безумно, поважаю Тараса Петриненка за його вклад в укр.музику, я тричі запрошував його у свою програму, і завжди Тарас радо відгукувався, і всі ці програми були, без перебільшення, шикарні. Сьогодні я купив квіти і пішов на його концерт. А потрапив на таке, що змусило мене разом із іншими людьми піти геть.

Концерт почався о 19, почався вчасно. Я пішов із зали о 20.30. Тараса так і не дочекався. Спочатку 45 хвилин публіка слухала івано-франківський рок-гурт. Досить непоганий, в міру монотонний - але люди прийшли не на їхній концерт, а на концерт живої легенди, автора неофіційного гімну України. Вибачайте, хлопці, але це не ваш концерт. Задовго. Не то.

Далі почав виступати гуцульський гуморист виразно пенсійного віку. Сказати, що його ретро-гумор повністю ішов мимо - нічого не сказати. Гумор був відсутній як такий. Для ілюстрації, гвоздь програми: «якщо собака качається в снігу, це означає, що випав сніг». Хахаха, як смішно, я ридаю, бл... Далі була дуже дотепна, на думку автора, гумореска про те, як вуйко Зеньо ходив на хрестини і там подавився шашликом. Нагадую - люди прийшли на зустріч із Петриненком та його вічними хітами.

Гнітюча тиша в залі видавала затишшя перед бурею. Минула година часу. Витерпівши всі ці «розігріви», публіка уже налаштувалася на появу свого кумира. Та не тут то було. На сцену вийшла Каріна Плай. І це був нокдаун, удар нижче пояса. Навіть я почав голосно матюкатися. І ось чому.

Другою піснею в Каріни Плай прозвучала дитяча пісенька про зєльоного кракаділа РОСІЙСКОЮ мовою. Нагадую - концерт Тараса Петриненка! Більше того, далі прозвучала... ще одна весела ПІСНЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ «Звйозди падалі в море». На програшах артистка щиро бажала публіці, яка прийшла на Тараса Петриненка, аби все ваши мечты сбывались, дорогие львовяне, и пусть звезды падают к вашим ногам...

Люди почали з форсом виходити. Я бачив таке вперше, хоча регулярно відвідую безліч культурних заходів. Одна жіночка в передінсультному стані і вишиванці (вона ж бо прийшла на Тараса Петриненка!) почала бігати по всій філармонії, забігаючи в усі двері. Нарешті вона знайшла вихід за куліси і вирвалася на сцену зі скандуванням «Тараса Петриненка давайте!». На що артистка Каріна Плай сказала, що Петриненко обов’язково буде, а зараз на цю сцену з'явиться... я не розчув його прізвища, тому що це не був Тарас Петриненко.

По залу пробігся невдоволений шумок, хтось вигукнув «Верніть гроші». Я цього не витримав і пішов додому. В гардеробі вже стояли люди, які теж похнюплено покидали зал. Пробувши півтора години, вони так і не дочекалися живої легенди, натомість послухали і франківський рок, і пенсійний «гумор», і навіть російськомовну попсу - і все це на концерті Артиста з великої букви, чий патріотизм надихає багатьох.

Я, безумно, поважаю Тараса Петриненка. І поважатиму надалі. Можливо, він не був у курсі, що в нього на розігріві будуть співати мовою окупанта пісні про зєльонава кракаділа і звйозди, коториє падают в море. Але організаторам такого концерту я скажу: ви охреніли зовсім. Невже не доганяєте, що в залі зібралася публіка з виразними переконаннями? Невже ви не доганяєте, що публіці Тараса Петриненка не можна втюхувати російську попсу тут, у Львові? Невже ви не доганяєте, що концерт Тараса Петриненка - це концерт власне Тараса Петриненка?

Квітів шкода. Я приніс їх додому замерзлими і мертвими.

Остап Дроздов, facebook.com