Криза довіри до НАБУ?
- Подробиці
- Опубліковано 03.03.2025 15:52
-
Автор: Конфлікти і закони Конфлікти і закони
- Переглядів: 3747
Дедалі
частіше навколо НАБУ виникають дивні
скандали. Спочатку Бюро не змогло
переконати САП у наявності 39 мільярдів
гривень збитків за формулою «Роттердам+».
Потім детектив Андрій Денисюк заявив
про своє звільнення через блокування
розслідування з боку керівництва НАБУ
– попри наявність реальних доказів,
розслідування фактично зупинили. Далі
– справа так званої «суддівської мафії»
та голови ОАСК Павла Вовка, розслідування
якої детективи НАБУ пафосно анонсували,
але так і не довели до суду. Те саме
стосується розслідувань щодо «великого
крадівництва», які обмежилися лише
гучними заявами. Аналогічна ситуація
й зі справою про корупційні схеми у
«Київміськбуді», яка поступово зійшла
нанівець.
У всіх цих випадках спільне
одне: багато галасу, гучних обіцянок, а
на виході — лише витрати на діяльність
НАБУ, яке утримується за рахунок бюджету
та виплачує своїм співробітникам одні
з найвищих зарплат у країні.
Однак
існує й інша категорія справ, які НАБУ
теж розслідує. Це – так звані справи,
які аж напрошується назвати замовними,
бо вони будуються на такому цікавому
доказі, як… провокація хабаря. Ось в
таких справах НАБУ саме себе подекуди
перевершує, хоча і потрапляє в гучні
скандали через своїх «агентів під
прикриттям».
Найгучнішою (поки що)
можна вважати справу із сумнозвісним
агентом НАБУ Євгеном Шевченком та
подальшим скандалом з Юрієм Луценком,
після того, як прес-служба Державної
міграційної служби України повідомила,
що СБУ затримала агента НАБУ під час
спроби передачі хабаря першій заступниці
голови ДМС Діні Пімаховій. Тоді, в 2017
році, НАБУ заявило, що ГПУ та СБУ втрутилися
у спецоперацію бюро, а детектив НАБУ не
пропонував хабарів чиновниці ДМС. Сама
ж Пімахова заявляла, що версія НАБУ про
те, що вона вимагала хабар, не відповідає
дійсності, і все організоване схоже на
провокацію.
Нині ж, судячи з усього,
аналогічним скандалом закінчиться і
справа екс-першого заступника голови
Дніпропетровської обласної військової
адміністрації Володимира Орлова, якому
теж «заслали» агента, але у процесі
підбиття на хабар у агента щось пішло
не так…
Про цю справу вже неодноразово
згадувалось у ЗМІ, а нові деталі, котрі
з’являються, все більше дають розуміння,
що справа Орлова більше схожа на
цілеспрямовану операцію з його
дискредитації, ніж на реальне розслідування
корупції. Адже як виходить? Спочатку
агент НАБУ на ім’я Олексій намагається
використати Орлова для власного
збагачення, попросивши Орлова допомогти
з продажем кар’єра у Київській області,
а, отримавши відмову, продовжує просити
– цього разу «допомоги» продати активи
Костянтина Жеваго. Залишившись ні з чим
і в цьому питанні, вже прийшов з пропозицією
оборудки, пов’язаної із земельною
ділянкою площею 19 гектарів у
Дніпропетровській області, яку потрібно
було передати у довгострокове користування.
На що теж отримував неодноразову
відмову.
Ба більше: Орлов, знаючи
Олексія багато років, не підозрював
того в чомусь ганебному, тому чесно
повідомляв товаришу, що подібні рішення
– це компетенція голови ОВА Сергія
Лисака. Однак чомусь Олексій до Лисака
на прийом не поспішав, а з’являвся в
адміністрації лише тоді, коли обов’язки
Лисака (через відрядження або відпустки)
виконував саме Орлов. І під час таких
відвідин постійно наголошував, що
непогано було б закрити питання, оскільки
«на горі» все давно вирішено. Але постає
логічне питання: якщо все вирішено, чому
ж прохач не йде прямісінько до Лисака?
І
тут виникає ще один нюанс. Як наголошує
сьогодні Орлов, на тлі тиску від Олексія,
Лисак як керівник ОВА неодноразово
натякав першому заступнику на свої
зв’язки у НАБУ, даючи зрозуміти, що
проти Орлова може бути відкрито будь-яку
справу. Тож виникає логічне припущення:
чи не є ця ситуація та відкриття справи
навмисною спецоперацією, мета якої –
дискредитація Орлова, як можлива помста
від Лисака?
Як пишуть ЗМІ, після
добровільного звільнення Орлова з
посади через незгоду з політикою Лисака
та після його відвертих коментарів про
діяльність голови Дніпропетровської
ОВА НАБУ раптово повідомило Орлову про
підозру у вимаганні 200 тисяч доларів за
передачу цієї ж ділянки в оренду.
Наступного дня суд обрав запобіжний
захід – 15 мільйонів гривень застави, а
згодом збільшив цю суму до 22,7 мільйона.
При цьому передачі грошей так і не
відбулося, землю ніхто не отримав, а
саме підприємство, яке раніше зверталося
за її оформленням, подало повторний
запит і знову… отримало відмову.
Наразі
ж у розслідуванні НАБУ вистачає сумнівних
моментів. Ключові докази базуються на
свідченнях агента Олексія, хоча сам
Орлов неодноразово відмовлявся
погоджувати документи, і ці відмови
зафіксовані у записах розмов. Проте
деякі критично важливі репліки у
стенограмі НАБУ позначило як…
«нерозбірливі», що ставить об'єктивність
слідства під велике питання, а увесь
сюр нагадує не реальне викриття корупції,
а провокацію, яка, згідно з Кримінальним
кодексом України, сама є злочином.
Якщо
ця справа дійсно є прикладом провокації,
як і у випадку агента Шевченка, то вона
майже дзеркально повторює кейс
«Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v.
Lithuania, 2008), в якій ЄСПЛ визнав, що держава
не має права штучно створювати злочин,
а потім карати людину за те, чого вона
не ініціювала. Якщо ж українська
правоохоронна система ігнорує ці
очевидні невідповідності, це вже є
небезпечним сигналом про можливість
використання антикорупційних органів
у політичних та кадрових ігрищах. А на
тлі позбавлення фінансування від
американців для детективів НАБУ
відкривається «клондайк»: проводь
провокації на замовлення хоч щодо
політиків, хоч щодо чиновників. Аби був
замовник.
Тож і справа Орлова більше
схожа на провокацію хабаря, хоча самого
хабаря і передачі грошей і не було. Але
той факт, що НАБУ ігнорує факт відсутності
передачі грошей, лише підсилює сумніви
щодо реальності самого злочину. А якщо
справа базується на штучно створеній
ситуації, то вона має бути визнана
недопустимою як така, що порушує
верховенство права і закону та права
людини.
Непогано було б розібратись,
що насправді відбувається у НАБУ, і чому
всі ті організації, які повинні
контролювати діяльність цієї структури,
не роблять цього і не реагують на те, що
майже всі «кричущі» справи або зливаються,
або схожі на замовні. І з цього приводу
доведеться зробити певну кількість
запитів. Адже й справді, цікаво…
Фото
з відкритих джерел
Також з цієї категорії...

Змінити варто не лише порядок...
27 сент. 2012 г.

Рішення Конституційного Суду щодо виборів...
30 мая 2013 г.

Громадськість пропонує прийняти закон про...
5 авг. 2013 г.
Набираючі популярність...

О редакции
11 мар. 2012 г.

В Україні створено Комітет захисту...
27 июн. 2012 г.

Концтабір імені Зеленського
19 июл. 2024 г.
Останні новини
Полковник ЗСУ в запасі, військовий експерт Роман Світан і ведучий 24 Каналу Ігор Гаврищак у військовому зведенні на 2 квітня обговорили такі теми:
Коментарі