​Криза довіри до НАБУ?

Дедалі частіше навколо НАБУ виникають дивні скандали. Спочатку Бюро не змогло переконати САП у наявності 39 мільярдів гривень збитків за формулою «Роттердам+». Потім детектив Андрій Денисюк заявив про своє звільнення через блокування розслідування з боку керівництва НАБУ – попри наявність реальних доказів, розслідування фактично зупинили. Далі – справа так званої «суддівської мафії» та голови ОАСК Павла Вовка, розслідування якої детективи НАБУ пафосно анонсували, але так і не довели до суду. Те саме стосується розслідувань щодо «великого крадівництва», які обмежилися лише гучними заявами. Аналогічна ситуація й зі справою про корупційні схеми у «Київміськбуді», яка поступово зійшла нанівець.

У всіх цих випадках спільне одне: багато галасу, гучних обіцянок, а на виході — лише витрати на діяльність НАБУ, яке утримується за рахунок бюджету та виплачує своїм співробітникам одні з найвищих зарплат у країні.

Однак існує й інша категорія справ, які НАБУ теж розслідує. Це – так звані справи, які аж напрошується назвати замовними, бо вони будуються на такому цікавому доказі, як… провокація хабаря. Ось в таких справах НАБУ саме себе подекуди перевершує, хоча і потрапляє в гучні скандали через своїх «агентів під прикриттям».

Найгучнішою (поки що) можна вважати справу із сумнозвісним агентом НАБУ Євгеном Шевченком та подальшим скандалом з Юрієм Луценком, після того, як прес-служба Державної міграційної служби України повідомила, що СБУ затримала агента НАБУ під час спроби передачі хабаря першій заступниці голови ДМС Діні Пімаховій. Тоді, в 2017 році, НАБУ заявило, що ГПУ та СБУ втрутилися у спецоперацію бюро, а детектив НАБУ не пропонував хабарів чиновниці ДМС. Сама ж Пімахова заявляла, що версія НАБУ про те, що вона вимагала хабар, не відповідає дійсності, і все організоване схоже на провокацію.

Нині ж, судячи з усього, аналогічним скандалом закінчиться і справа екс-першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимира Орлова, якому теж «заслали» агента, але у процесі підбиття на хабар у агента щось пішло не так…

Про цю справу вже неодноразово згадувалось у ЗМІ, а нові деталі, котрі з’являються, все більше дають розуміння, що справа Орлова більше схожа на цілеспрямовану операцію з його дискредитації, ніж на реальне розслідування корупції. Адже як виходить? Спочатку агент НАБУ на ім’я Олексій намагається використати Орлова для власного збагачення, попросивши Орлова допомогти з продажем кар’єра у Київській області, а, отримавши відмову, продовжує просити – цього разу «допомоги» продати активи Костянтина Жеваго. Залишившись ні з чим і в цьому питанні, вже прийшов з пропозицією оборудки, пов’язаної із земельною ділянкою площею 19 гектарів у Дніпропетровській області, яку потрібно було передати у довгострокове користування. На що теж отримував неодноразову відмову.

Ба більше: Орлов, знаючи Олексія багато років, не підозрював того в чомусь ганебному, тому чесно повідомляв товаришу, що подібні рішення – це компетенція голови ОВА Сергія Лисака. Однак чомусь Олексій до Лисака на прийом не поспішав, а з’являвся в адміністрації лише тоді, коли обов’язки Лисака (через відрядження або відпустки) виконував саме Орлов. І під час таких відвідин постійно наголошував, що непогано було б закрити питання, оскільки «на горі» все давно вирішено. Але постає логічне питання: якщо все вирішено, чому ж прохач не йде прямісінько до Лисака?

І тут виникає ще один нюанс. Як наголошує сьогодні Орлов, на тлі тиску від Олексія, Лисак як керівник ОВА неодноразово натякав першому заступнику на свої зв’язки у НАБУ, даючи зрозуміти, що проти Орлова може бути відкрито будь-яку справу. Тож виникає логічне припущення: чи не є ця ситуація та відкриття справи навмисною спецоперацією, мета якої – дискредитація Орлова, як можлива помста від Лисака?

Як пишуть ЗМІ, після добровільного звільнення Орлова з посади через незгоду з політикою Лисака та після його відвертих коментарів про діяльність голови Дніпропетровської ОВА НАБУ раптово повідомило Орлову про підозру у вимаганні 200 тисяч доларів за передачу цієї ж ділянки в оренду. Наступного дня суд обрав запобіжний захід – 15 мільйонів гривень застави, а згодом збільшив цю суму до 22,7 мільйона. При цьому передачі грошей так і не відбулося, землю ніхто не отримав, а саме підприємство, яке раніше зверталося за її оформленням, подало повторний запит і знову… отримало відмову.

Наразі ж у розслідуванні НАБУ вистачає сумнівних моментів. Ключові докази базуються на свідченнях агента Олексія, хоча сам Орлов неодноразово відмовлявся погоджувати документи, і ці відмови зафіксовані у записах розмов. Проте деякі критично важливі репліки у стенограмі НАБУ позначило як… «нерозбірливі», що ставить об'єктивність слідства під велике питання, а увесь сюр нагадує не реальне викриття корупції, а провокацію, яка, згідно з Кримінальним кодексом України, сама є злочином.

Якщо ця справа дійсно є прикладом провокації, як і у випадку агента Шевченка, то вона майже дзеркально повторює кейс «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania, 2008), в якій ЄСПЛ визнав, що держава не має права штучно створювати злочин, а потім карати людину за те, чого вона не ініціювала. Якщо ж українська правоохоронна система ігнорує ці очевидні невідповідності, це вже є небезпечним сигналом про можливість використання антикорупційних органів у політичних та кадрових ігрищах. А на тлі позбавлення фінансування від американців для детективів НАБУ відкривається «клондайк»: проводь провокації на замовлення хоч щодо політиків, хоч щодо чиновників. Аби був замовник.

Тож і справа Орлова більше схожа на провокацію хабаря, хоча самого хабаря і передачі грошей і не було. Але той факт, що НАБУ ігнорує факт відсутності передачі грошей, лише підсилює сумніви щодо реальності самого злочину. А якщо справа базується на штучно створеній ситуації, то вона має бути визнана недопустимою як така, що порушує верховенство права і закону та права людини.

Непогано було б розібратись, що насправді відбувається у НАБУ, і чому всі ті організації, які повинні контролювати діяльність цієї структури, не роблять цього і не реагують на те, що майже всі «кричущі» справи або зливаються, або схожі на замовні. І з цього приводу доведеться зробити певну кількість запитів. Адже й справді, цікаво…

Фото з відкритих джерел