Судові хроніки

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов від громадської організації до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо рішення Тендерного комітету АРМА про управління активам резиденції «Межигір’я», повідомляє прес-служба суду.

Третього червня Голова Ради суддів Олег Ткачук та члени Ради – голова Комітету з питань матеріально-побутового і фінансового забезпечення судів і суддів Віктор Остапук та Валерія Чорна відвідали з моніторинговим візитом два районних суди міста Києва – Печерський та Подільський. Під час візиту їх супроводжував начальник територіального управління ДСА України у місті Києві Олександр Сімановський, оскільки саме ТУ ДСА України на місцях здійснює організаційне і матеріально-технічне забезпечення діяльності судів.

Голосіївський районний суд міста Києва обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці без можливості внесення застави поліцейським, підозрюваним у навмисному вбивстві 5-річного хлопчика у Переяслав-Хмельницькому, повідомляє прес-служба бюро.

Кожна зміна влади в Україні супроводжувалася маніпуляціями з судовою системою, які влада називала благородним терміном «судова реформа». Беззаперечно маючи на меті свої приватні інтереси, та чи інша олігархічна група, яка отримувала у свої руки важелі впливу на суспільно-політичні процеси, офіційно декларувала тези, які начебто повинні відповідати потребам громадянського суспільства, як то – верховенство права, рівність кожного перед законом і судом, прозорість процесу призначення суддів. Автори останніх таких маніпуляцій, іменованих реформою, які прийшли до влади на крові наших співгромадян, полеглих за ствердження принципів демократичного суспільства, на законодавчому рівні закріпили необхідність довіри до судової влади, створивши для цього навіть спеціальні організації, як то Громадська рада доброчесності, та внесли кардинальні зміни до процесуальних кодексів, які начебто мали мінімізувати роль судді під час розгляду справ, ствердивши натомість принцип змагальності сторін, та назавжди відправити на смітник історії рудимент радянського судочинства – так званий принцип об’єктивної істини. Натомість реалії вказують на протилежне – українські суди у переважній більшості лишаються незмінними – хамство, починаючи від секретарів, - звична річ у них, а зневага до адвокатів з боку суддів лишається їхньою візитною карткою. Чи можна довіряти у такій ситуації суду, автор спробує проілюструвати на власному прикладі процесуального спілкування з суддею Дарницького районного суду міста Києва Яровенко Наталією Олегівною.

У жовтні 2016 року в одному із розважальних закладів у центрі Сум між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт. За показами свідків, потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово ображав обвинуваченого та постійно до нього чіплявся. Крім того, при черговій «розмові» першим вдарив його ногою в тулуб. Захищаючись, обвинувачений, наніс потерпілому удар в обличчя, від якого той впав та, вдарившись головою об асфальт, отримав тілесні ушкодження.