Ми – не раби. Раби – покірні, а ми - вільні

День 22 листопада – свято. Свято для кожного українця, який відчайдушно хотів вирватися із совка і жити у квітучій і щасливій Україні. Тоді, у 2004 році свідомі українці відчули, що можуть вплинути на владу і змінити своє життя.

Той, хто стояв на Майдані, пам’ятає, скільки там було добра, любові і віри у справедливість та світле майбутнє.

Щоб не казали, але на Майдані люди стояли не за іуду Ющенка або Тимошенко. Люди стояли за свої родини, за майбутнє дітей, за справедливість. Проте, ще Бісмарк сказав, що революцію готують генії, втілюють фанатики, а її плодами користуються негідники. На жаль, Україна не стала виключенням. Плодами Помаранчевої революції скористались негідники, які здали інтереси народу в угоду бандитам заради помсти своїм політичним опонентам.

Та чи повинна чиясь зрада спиняти тих, хто усвідомив, що знищив у собі раба? Ні. Україна буде квітучою країною, оскільки народ вже одного разу довів, що бажає для себе кращої долі. Лишилось прибрати з дороги негідників. Але і тут українцям допомагає Господь. Він розставляє все на свої місця. І, можливо, ера януковичів потрібна була державі, щоб у політиці пропала сірість, а з’явилась чітка уява про «добре» і «недобре». Янукович, відкривши ящик Пандори і запустивши репресії, думав, що залякає людей. Проте, виявилось, навпаки. Спрацьовує ефект пружини, який у кінці-кінців виб’є щелепу донецькому бандитизму, що оселився у владі.

Тож гуртуймося, бо ми – вільні. Ми можемо постояти за себе і за свою країну. Тож вітаємо зі святом кожного українця, який убив у собі раба. З Днем Свободи Вас, любі українці. Слава Україні навіки!



«Конфлікти і закони»