Нерішучість Президента України

Попри запевнення Президента України П. О. Порошенка про неможливість перемоги України у війні проти Росії, попри намагання досягти миру з бандитами і російськими найманцями, Президент був би зобов’язаний віддати наказ про недопущення незаконного вторгнення ворожої техніки на територію України, як це зробила б кожна самоповажаюча держава за прикладом Фіндляндії, яка свого часу відповіла збройним опором на силу комуністичного агресора.

Натомість, десятий військово-«гуманітарний» конвой з військовою технікою і запасами пального порушує кордони України, а Президент лише спостерігає і зобов’язує до цього армію, замість того, щоб віддати команду на враження конвою з дальнобійної артилерії.

І це не буде широкомасштабною війною, але лише відповіддю саме в обмежених рамках АТО, саме у запропонованих Путіним умовах «гібридної війни». Саме в цьому форматі необхідно запровадити на Луганщині і Донеччині військовий стан, щоб вибити окупанта за кордон. Сидіння у глухій обороні лише підштовхує агресора на відмежування і закріплення за собою загарбаних територій України під виглядом самоспечених наспіх «республік».

Історія знає приклади смиренної поведінки перед діями агресора, це – прямий шлях до поразки. Якщо Президент П. О. Порошенко і надалі буде запобігати перед знахабнілим Путіним, йому краще віддати маршальський жезл Головнокомандувача будь-якому рішучому офіцеру.

Треба пам’ятати старе правило України: ГРОМАДА СТАВИТЬ, ГРОМАДА І СКИНЕ!

Олесь ГРИБ, голова Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів
29.12.14, Київ (поки що «заради миру» не зданий агресору)