На запитання, чи можливе голосування за неіснуючий текст Бюджету в США? - Яресько відводила очі

Життя дуже іронічне, друзі! Колись мріяла про велику політику, а тепер - мрію не втратити себе в цьому верховнорадівському пострадянському задзеркаллі, яке затягує у свої обійми і душить. Від якого так часто - огидно, а інколи де-інде пробиває на надію.

Ніколи так моторошно не звучав гімн, який співали після голосування за бюджет. Голосування - було, а бюджету - немає. Ви не знайдете тексту Бюджету, за який проголосували народні обранці. Коли ми просили показати бюджет, п'яний пан Луценко показував стару надруковану версію (ту саму, яку так критикували всі, яка зрізала всі соц пільги та видатки, яку ми боролися змінити та яка таки змінилася з прийнятими законам на 50%) - показував та з іздьовкою сміявся.

«Хорошие дела по ночам не делаются».

Дивилася позавчора на високу жахливу люстру над собою, переосмислюючи свої життєві цінності, пріоритети, а заодно й парламентаризм в Україні.

Депутатів явно намагались взяти змором, розказуючи про важливість голосування «всліпу», тому шо війна, тому шо МВФ, тому що треба до нового року.

Ніч у Раді - стала майже як «ніч у музеї», про яку колись мріяла в дитинстві, тим паче, коли навколо багато цікавих рідкісних екземплярів для вивчення та аналізу. Жаль тільки, що з трагічним фіналом.

От так все життя тебе вчать бути гарною людиною та правильно себе поводити, ти працюєш на репутацію, а зараз - ти прийшов до «Ради», і твоя репутація - обнулилася.

Все починаєш заново, і всі гарні вчинки до цього - то таке... і сам ти, яким ти був, - мало чого вартий.

Але плюс у тому, що тут люди відкриваються одразу, видно цінності, видно слабкість, видно підлещування, все - як на долоні.

І, скажу вам, в цьому мало приємного! Наче тебе заманили цукеркою, а цукерка виявилася... Говорили про принципи та реформи, а насправді думали про гроші та свої чартери в Альпи. Когось переконали, когось примусили. Але з 53 відсотків нових людей в Раді - мало тих, хто хоче жити за новими правилами.

Найбільше розчарування ночі - пані Яресько. Ми голосували за іноземців в Уряді, тому що очікували, що вони принесуть професійність, нові правила і цінності. Пані Яресько ж 30 хвилин вмовляла Самопоміч голосувати за Бюджет, якого немає, казала, що все буде, і що нічого страшного в цьому голосування не бачить. І відводила очі на запитання, чи може вона хоча б припустити голосування за неіснуючий текст Бюджету в США американськими парламентаріями. Вона може бути професійним класним міністром, але як людина - вона для мене розчарування.

З України зробили Бананову Республіку, депутатів принизили до функцій кнопкодавами за вказівкою. Вже нових депутатів.

Як там казав пан Фукуяма? «Якщо йдете у політику, вам доведеться зняти білі рукавички».

Ви більше не зможете бути просто хорошою людиною з гарними намірами. Тут мало бути чесним громадянином з незаплямованою репутацією. Тут треба бути ефективним, йти на компроміси, боротися, показувати результат.

Дивно, як за один день з'являється розуміння, що і як треба робити у цій новій Раді, яка себе, на жаль, вже зганьбила першим в історії України голосуванням за Бюджет, коли НЕМАЄ Бюджету, НЕМАЄ цифр, а все буде написано Урядом ПІСЛЯ голосування.

Час знімати білі рукавички.

Час змінювати стереотипи та країну. В Раді є 60-70 достойних принципових громадян, які не будуть кнопкодавами. З ним й будемо працювати.

Альона Шкрум, facebook.com