​Чому влада цькує гідних, або Підґрунтя для рабства

Коли українці вийшли на Революцію Гідності, вони боролись саме за гідність, за право бути вільними людьми у вільній країні. Проте ті, хто скористався революцією заради того, аби взяти владу, переконані: гідність українцям ні до чого. Владі потрібні тупі, неграмотні і слухняні громадяни, що ходитимуть на фейкові протести через металошукачі.

Гоноровість української нації цій владі, що дивиться у бік тоталітарного режиму росії, - не до вподоби. Куди ліпше, коли народ злий та голодний, їсть млинці з лопати, строчить доноси на сусіда та чекає від влади подачки, стоячі у позі прохача. Таких, з зігнутою спиною, легко тримати у ярмі, адже, окрім супу та кусня хліба, їм нічого не потрібно. Але ось невдача: не той народ дістався Порошенкові та його когорті, котра, йдучи слідами януковича, хоче красти та демонструвати суспільству, що самоповага та гідність – суспільству не потрібні. І, щоб якнайкраще проафішувати, що в Україні владі потрібні лише покірні раби, а не гонорові та розумні громадяни, котрі готові захищати країну, влада почала заохочувати колишніх беркутівців, тітушок та осіб, котрі служать у правоохоронних органах, до свавілля.

Найкращим прикладом синхронної співпраці між силовиками та владою, а також бажання влади продемонструвати, що гідність в Україні повинна зникнути, став інцидент, що відбувся 9 травня 2017 року, коли по Україні демонстративно, з неймовірною жорстокістю, побили бійців АТО та патріотів. А били їх не бандити з вулиці, а ті, хто утримується за гроші платників податків – співробітники реформованої поліції.

Історія Ігоря Шмельова – одна з багатьох, котру тепер треба розкладати по поличках, аби зрозуміти знахабнілість влади (або тих, хто начебто її підставив) та усвідомити, що такі, як Ігор, – заважають насаджувати в Україні безхребетність, а тому їх і битимуть, і переслідуватимуть.

Дев’ятого травня 2017 року у Києві, близько восьмої тридцять, Ігор, разом з бойовими товаришами та командиром роти Шиловим Володимиром Івановичем, намагались пройти від метро «Арсенальна» до алеї «Слави». Йшли через рамки металошукачів, яких перепуджена влада наставила усюди (вкравши ідею у путіна, який вже давно такі рамки запровадив). Дорогою вони натикнулись на осіб, які, представившись співробітниками поліції, перегородили їм дорогу та попросили поки що нікуди не просуватись далі. При цьому у начебто правоохоронців були відсутні нагрудні знаки та знаки звань.

Будучи законослухняними громадянами, група атошників вирішила зачекати. Невдовзі, через 30-40 хвилин до групи військових підійшли журналісти, які поцікавились, чому група стоїть і що трапилось. Військові чесно відповіли,що їх поки що не пропускають до алеї «Слави». Журналісти запропонували зафіксувати інцидент на камеру. Хлопці, аби дати коментар журналістам, підійшли до встановлених рамок. Проте, їм знову перегородило дорогу бандформування, що представлялось представниками поліції. Тоді атошники попросили цих осіб показати посвідчення. Проте останні – відмовились. І тоді атошники спробували пояснити невідомим, що псевдополіцейські порушують їхні права, і, зокрема, право на вільне пересування, як громадян України. Також, задля нормалізації ситуації, військові демонстрували невідомим свої посвідчення УБД, водійські права та інші документи, що підтверджують особу. Після цього один з невідомих пред’явив Ігорю Шмельову посвідчення, що і було зафіксовано журналістами.

Зважаючи на те, що атошників і далі не пропускали до алеї, вони поцікавились, на якій підставі їм не дозволяють пройти. Відповідь усіх вразила, оскільки невідомі заявили: ви в камуфляжній формі та з посвідченнями УБД.

Звісно, що військові почали вимагати, аби їм показали письмовий наказ, який забороняв би таким, як вони, пересуватись містом. Проте – отримали відмову.

А от після десятої ранку почався рух колаборантів, сепаратистів та любителів руЦкого міра, котрі теж попхались через рамки металошукачів. Побачивши, що Києвом так вільно можуть пересуватись особи, котрі і благословили війну на Сході, військові зробили спробу звернути увагу людей у поліцейській формі на те, що на любителях руЦкого міра приколота заборонена символіка країни агресора. Але поліція, що фінансується за рахунок українських громадян, на такі «нюанси» - не реагувала. Тож, о 9.50 ранку Ігор Шмельов зателефонував на гарячу лінію 102 та почав вимагати прибуття слідчої оперативної групи для фіксації правопорушення з боку людей в поліцейській формі та задля встановлення їхніх осіб. Та поліція не приїхала, і, навіть, не відзвонилась. Здавалося б, чому? Але кожен, хто спостерігає за діяльністю підлеглих Авакова, відповідь знає: правоохоронні органи в Україні захищають не громадян, а, безпосередньо, владу та її найманців та тітушок.

Не дочекавшись поліції, вояки вирішили все ж просуватись у потрібному напрямку. Проте так і не змогли пройти через так званий кордон невідомих. Походивши трохи, вони все ж знайшли прохід (не перекритий людьми у поліцейській формі) та направились до готелю «Салют», що перед алеєю «Слави».

Перед готелем військові побачили картину, яка їх вразила: молодих людей, котрі тримали скрученим великих розмірів державний прапор України - блокували люди у чорній формі, які відмовлялися представитися та показувати посвідчення. Атошники, не розгубившись, підійшли до проукраїнсько налаштованих громадян та допомогли їм коректно розгорнути український прапор. Але, як виявилось, в УКРАЇНІ у громадян НЕМАЄ можливості з прапором України пересуватись столицею України, бо прохід по вулиці Івана Мазепи (на той час) перегородили люди у чорній формі та на конях (у такій же формі). І, як це не абсурдно, певний час невідомі не давали можливості українцям З УКРАЇНСЬКИМ ПРАПОРОМ просуватися у напрямку алеї «Слави».

А в тім, зумівши пройти кордон з невідомих осіб у чорній формі, атошники разом з громадянами та прапором продовжили рух, зустрічаючи дорогою кордони з невстановлених осіб у поліцейській формі та у формі невстановленого зразка.

Після того, як атошникам таки вдалося пройти через кущі з державним прапором України на алею «Слави», їх знову заблокували невідомі особи в чорній формі (невстановленого зразка) та почали заважати розгорнути великий державний прапор України. Невідомі почали штовхати військових і патріотично налаштованих громадян, а згодом усі почули, як серед невідомих у формі пролунала чітка команда мовою агресора – штурмувати групу з військових та патріотів. Блокуючи ці дії, Ігор, разом з побратимами, стали «стіною» перед невідомими у формі невстановленого зразка. Та лишень хлопці стулили лави, як почало відбуватись неймовірне. Як розповідає Ігор Шмельов, близько 12 години його на алеї «Слави» завалили, побили, пограбували, а згодом завезли до Печерського райвідділку поліції. Розуміючи, що невідомі хочуть його затримати, тим не менш, Ігор не чинив опору. Але разом з ним затримали й інших його побратимів.

Після перевезення затриманих під Печерський райвідділок, їх (хвилин 40 - 50) тримали в автозаку та (напевно, після інструкцій Авакова щодо «європейських» практик роботи поліції) забороняли виходити навіть до туалету.

Те, що відбувалось далі – яскравий приклад, як влада, через силовиків, бажає принижувати громадян, позбавляючи їх власної гідності: коли автозак приїхав до Печерського райвідділку, з’ясувалося, що люди у формі працівників поліції влаштували затриманим атошникам «коридор ганьби». поліцейські вищали і ображали затриманих, вірячи у власну безкарність. А потому затриманих ще майже годину тримали на вулиці, біля гаражу, а згодом – склали на них протокол. Звісно, що той ганебній папірець, який запроданці назвали «протоколом» - ніхто з затриманих не підписав, адже було не зрозуміло: а за що затримали? За те, що розгортали прапор України? За те, що невідомі у незрозумілій формі їх побили та пограбували? І хто грабував? Ті, хто отримує заробітну плату, як представник поліції?

Ігор Шмельов, розуміючи незаконність дій псевдо поліції, склав відповідну заяву до Печерського райвідділку Києва. Після того, як затриманих відпустили близько 17 години, після усіх процесуальних дій, викликав до Печерського райвідділку швидку медичну допомогу, яка доставила його до Київської міської клінічної лікарні №17 для обстеження його фізичного стану після побиття. Там, в лікарні, він і отримав першу допомогу.

Згодом, він також написав скаргу і до Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з вимогою провести службове розслідування, про результати якого повідомити його , як постраждалого, у встановлені законодавством терміни.

Проте, на 23 травня 2017 року жодних роз’яснень від силовиків Авакова щодо заяви, поданої Ігорем до Печерського райвідділку Києва на дії невідомих – не надійшло. Розслідування інциденту не відбувається, а влада, ховаючи голову у пісок, робить вигляд, що нічого не відбулося.

Але майже те, що відбулося у Києві 9 травня 2017 року, цього ж дня сталося і в Дніпрі. Як повідомляють атошники з Дніпра, ситуація у місті 9 травня дуже схожа на ситуацію у Києві, коли силовики стають на захист проросійських сил та застосовують силу до патріотів та атошників, котрі виступають проти сепаратистів та проросійсько налаштованих громадян. Ба більше: у Дніпрі силовики так знахабніли, що керували тітушками, даючи накази, як локалізувати атошників та патріотів. І все це – керувалося відомством Авакова. Тієї структури, котра зобов’язана стояти на захисті громадян та інтересів української держави. Тож чиї інтереси захищає влада та силові органи? Це питання – не риторичне.

Як далі розвиватиметься ситуація, редакція «КЗ» відслідковуватиме. Вже наразі відомо, що одного з затриманих у Києві атошників викликають до суду, а от проти знахабнілих силовиків, що побили та обікрали бійців, кримінальних проваджень поки що не спостерігається. Як відомо, безкарність породжує вседозволеність, а вседозволеність спонукає до загону суспільства у рабство.

Фото з відеоролика ТСН