​Хто вигадав 100 днів для президента і навіщо?

1. Якщо включати елементарну логіку, то кількість фактів, які потребують аналізу різко скорочується.

Наприклад: олігархічні корупціонери вигадали, що вибрана особа потребує 100 днів, щоб усі побачили ефективність обраного посадовця.

2. Брехня.

100 днів потрібно НЕ для того, щоб щось зрозуміти в обраній особі, а щоб обрана особа ЗАКРІПИЛАСЯ у владі настільки, щоб вже НЕ залежати від виборців. Так, наприклад, релігія, церква радить чекати смерті, щоб у потойбічному світі впевнитися у солодощах райского життя.

Це - жарт атеїста.

3. Але ось серйозно від політичного атеїста:

Якщо навіть до парламентських виборів команда «Слуги народу» дає зрозуміти, що «ми вам нічого не обіцяли», то ПІСЛЯ виборів у Верховну Раду тим більше для рядових людей нічого не буде зроблено.

Ніхто не говорить, що команда мусить зробити ВСЕ ще до виборів - але ЩОСЬ має відбутися, що суспільство сприйняло б як «спалені мости» позаду минулого політичного режиму - тарифи, захист (збройний, тюремний) приватної власності, пенсії і так далі - аби щось з цього - ВЖЕ можна було зробити.

4. НЕ зроблено і не буде зроблено - коли виборці припинять тиснути на посадовців.

Адже я пам'ятаю, як в 2014 році Порошенко радів: «чотири роки не буде виборів!».

Результат - вбивства, грабіж...

Штучний проект «Зеленський» вдався через байдужість обивателя.

5. Нове обличчя?

А ви знаєте - ЯК в історії висуваються нові обличчя?

Наполеон - був «новим обличчям» після Робесп'єра та Директорії? Так - але він себе виявив як військовий геніальний переможець.

Кемаль Аттатюрк? Він зумів перемогти англійців у боях (світових колонізаторів!).

6. Кожна нова людина виявляла себе лише яскравим талановитим вчинком чи інтелектуальним талантом.

У нас «нове обличчя» чи тіло схоже на еротичний театр. Бо ми - не так учасники, як пасивні глядачі політичного театру.

7. Але за такі вистави з нас беруть дуже дорогу плату - нашими життєвими перспективами. З часів «Чорної Ради», виборів Івана Франка...

8. Голодомор був ЗАСЛУЖЕНИМ! Кажу як українець, у якого баба та дід вмерли в 1933 році, а мати стала дитдомівкою... Але її презирство до самообману врятувало їй життя та навчило мене не обманюватися марними надіями поза власною індивідуальною активністю окремої особистості.

9. У пасивному чеканні ми не маємо морального права НІ НА ЩО. Бо наші ліниві безсуб'єктні предки робили те ж саме і нічого не залишили нам у спадок...

Станіслав Овчаренко, facebook.com

Фото УНІАН