​Культура - як прикриття, або Чому нормальним українцям соромно перед світом?

У нормальних цивілізованих країнах з повагою ставляться до культурних цінностей, створенню і зберіганню музеїв та пишаються цими закладами. А от Україна показала світові, що він анічогісінько не розуміється на культурі та неправильно застосовує музеї, бо насправді такі заклади куди ефективніше (а ще й прибутковіше) використовувати для знімання кліпів жіночої білизни з еротичними танцями у кадрі.


Звісно, що той Захід знає про культуру? Ті ж французи аж ніяк не за профілем використовують Лувр, не те що генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк, котрий знається на тому, як гроші заробляти.

І, дійсно: от запустив до музею, що є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, знімальну групу для створення еротичного ролика для реклами нижньої білизни і вже не треба думати, за який кошт святкувати Святвечір. А те, що по музейних експонатах лазили «мавпи», що вважають себе культурними дівчатами, та то — неважливо, оскільки гроші — не пахнуть, зате гріють кишеню. А от з приводу культурності такого заходу, то пан Возняк, напевне, одразу доведе, що нічого аморального не сталося.

Але соромно за такі витівки не пану Возняку і не Міністерству культури, молоді та спорту, а українцям, які усвідомлюють, що через отакі шоу на музейних експонатах - всіх українців сприйматимуть як неандертальців.

Однак міністерство взагалі нічогісінько аморального і неправильного у подібному інциденті не бачить. Такий висновок можна зробити з того, що редакція «КЗ» ще шостого грудня 2019 року зробила запит до Міністерства на ім'я заступника Подоляк Ірини Ігорівни з проханням надати офіційний коментар Міністерства на подібну витівку.

Проте, скоріш за все, пані Подоляк, все влаштовує. Та й чому ні? Один представник уряду на самокаті по Кабміну катається. Інший — на столі сидить, а тоді черевики на стіл кладе, то що такого, що музейні експонати використовують для еротичних танців? Видко, у пані заступника дуже високий рівень культури, який більшості освіченим українцям не зрозуміти.

А тому і коментарів з приводу скандалу робити не треба. Ну то й що, що скандал висвітлило більшість ЗМІ і, зокрема, «Телебачення Торонто»?

Але тут Львовом пройшли чутки, що ще до свого призначення пані Подоляк виступала лобістом за призначення пана Возняка на посаду директора Національного музею історії України. Так чи ні, сказати важко, бо чутки - то завжди лише чутки.

Але, якщо брати до уваги біографію заступника міністра пані Подоляк, котра у 1998-2002 роках працювала менеджеркою у ГО «Незалежний культурологічний журнал «Ї», а сам часопис був очолюваний Тарасом Возняком, який був там головним редактором, то якось чутки вже й не здаються чутками, а великим бажанням колишньої підлеглої подякувати колишньому шефу.

Якщо ж зосередитись на тому, що Міністерство культури, молоді та спорту вирішило не давати редакції відповіді на офіційний запит стосовно офіційного коментаря по інциденту в музеї Палацу Потоцьких, а паралельно міністерство якраз займається пошуком можливостей звільнення неугодних директорів музеїв, у тому числі і директора Національного музею історії України, то, можливо, чутки і небезпідставні.

Звісно, редакція «КЗ» буде вдячна, якщо Міністерство таки дасть відповідь і на запит, і заперечить чутки, але є великий сумнів, що в Міністерстві культури будуть цікавитись такими «дрібничками», бо сидять вони там аж ніяк не через потребу покращення розвитку культури. Єдине, що можна стверджувати точно, що якщо усю оту структуру скоротити, то на музеї, мистецтво та кіно грошей таки побільшає, а корупційних скандалів у галузі культури — поменшає.

Конфлікти і закони

Стриптиз у музеї палацу Потоцьких у Львові. Фото з відеоролика на Facebook



Комментарии

  +1 #1 Віталій 29 дек. 2019 г., 19:30:27
Такі випадки це є по суті шельмуванням нашої національної культури як такої. Адже й правове поле як таке є просто елементом нашої національної культури. Тому шельмування й інакша ігнорація нашої культури є тим самим й закликом до повної ігнорації й усіх проявів цієї культури в тому числі й правової системи, що на мою думку вже може розцінюватись як закінчений злочин. Зтаким послужним списком пана зава львівським музеєм треба просто гнати з посади. Ну а якщо піні міністерка в цьому випадку його захищатиме, то їй також на мою думку треба просто вказати на двері. І взагалі я вважаю, що такі ляпи в культурній політиці держави повинні мати однозначно в своєму наслідку каскад відставок чиновників. Тому не треба цих чиновників взагалі жаліти. Повірте, вони не варті нашої сльози. Тому суспільство повинно питати з них за кожний подих, за кожний рух. Якщо ми хочемо вважати себе цивілізованими людьми а не стадом баранів й лохів. Якщо ми маємо хоч мінімум власної гідності. Особисто я такого "діяча культури" як мінімум виваляв би у смердючому лайні, а потім би викинув у смітник як якийсь непотріб, яким він і є насправді...

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Унаслідок ворожого вогню один наш герой отримав поранення. За даними розвідки, 2 липня наші захисники вогнем у відповідь поранили одного окупанта

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2020.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.