​Культура - як прикриття, або Чому нормальним українцям соромно перед світом?

У нормальних цивілізованих країнах з повагою ставляться до культурних цінностей, створенню і зберіганню музеїв та пишаються цими закладами. А от Україна показала світові, що він анічогісінько не розуміється на культурі та неправильно застосовує музеї, бо насправді такі заклади куди ефективніше (а ще й прибутковіше) використовувати для знімання кліпів жіночої білизни з еротичними танцями у кадрі.

Звісно, що той Захід знає про культуру? Ті ж французи аж ніяк не за профілем використовують Лувр, не те що генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк, котрий знається на тому, як гроші заробляти.

І, дійсно: от запустив до музею, що є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, знімальну групу для створення еротичного ролика для реклами нижньої білизни і вже не треба думати, за який кошт святкувати Святвечір. А те, що по музейних експонатах лазили «мавпи», що вважають себе культурними дівчатами, та то — неважливо, оскільки гроші — не пахнуть, зате гріють кишеню. А от з приводу культурності такого заходу, то пан Возняк, напевне, одразу доведе, що нічого аморального не сталося.

Але соромно за такі витівки не пану Возняку і не Міністерству культури, молоді та спорту, а українцям, які усвідомлюють, що через отакі шоу на музейних експонатах - всіх українців сприйматимуть як неандертальців.

Однак міністерство взагалі нічогісінько аморального і неправильного у подібному інциденті не бачить. Такий висновок можна зробити з того, що редакція «КЗ» ще шостого грудня 2019 року зробила запит до Міністерства на ім'я заступника Подоляк Ірини Ігорівни з проханням надати офіційний коментар Міністерства на подібну витівку.

Проте, скоріш за все, пані Подоляк, все влаштовує. Та й чому ні? Один представник уряду на самокаті по Кабміну катається. Інший — на столі сидить, а тоді черевики на стіл кладе, то що такого, що музейні експонати використовують для еротичних танців? Видко, у пані заступника дуже високий рівень культури, який більшості освіченим українцям не зрозуміти.

А тому і коментарів з приводу скандалу робити не треба. Ну то й що, що скандал висвітлило більшість ЗМІ і, зокрема, «Телебачення Торонто»?

Але тут Львовом пройшли чутки, що ще до свого призначення пані Подоляк виступала лобістом за призначення пана Возняка на посаду директора Національного музею історії України. Так чи ні, сказати важко, бо чутки - то завжди лише чутки.

Але, якщо брати до уваги біографію заступника міністра пані Подоляк, котра у 1998-2002 роках працювала менеджеркою у ГО «Незалежний культурологічний журнал «Ї», а сам часопис був очолюваний Тарасом Возняком, який був там головним редактором, то якось чутки вже й не здаються чутками, а великим бажанням колишньої підлеглої подякувати колишньому шефу.

Якщо ж зосередитись на тому, що Міністерство культури, молоді та спорту вирішило не давати редакції відповіді на офіційний запит стосовно офіційного коментаря по інциденту в музеї Палацу Потоцьких, а паралельно міністерство якраз займається пошуком можливостей звільнення неугодних директорів музеїв, у тому числі і директора Національного музею історії України, то, можливо, чутки і небезпідставні.

Звісно, редакція «КЗ» буде вдячна, якщо Міністерство таки дасть відповідь і на запит, і заперечить чутки, але є великий сумнів, що в Міністерстві культури будуть цікавитись такими «дрібничками», бо сидять вони там аж ніяк не через потребу покращення розвитку культури. Єдине, що можна стверджувати точно, що якщо усю оту структуру скоротити, то на музеї, мистецтво та кіно грошей таки побільшає, а корупційних скандалів у галузі культури — поменшає.

Конфлікти і закони

Стриптиз у музеї палацу Потоцьких у Львові. Фото з відеоролика на Facebook