​Суспільне чи приватне, або Аласанія і Ко та мoney, money, money…

Якось вже в українських реаліях все відбувається за правилом анекдоту з СРСР, за яким, щоб не збирали з різних деталей, виходить АК чи кулемет, а у нас нині, яку б ідею, навіть європейську, не хотіли втілити, виходить партійний осередок, але з замотивованністю на отримання (для обраної групи осіб) гарних коштів за рахунок держави, або оборудок чи сірих схем.


Не обійшлось без цього правила і при створенні та існуванні Суспільного телебачення, коли група осіб під гаслом: «відокремимо ЗМІ від держави» (що, загалом, є правильним) під цим соусом створила для себе годівницю, з якої можна черпати бездонно, але при цьому ще й брати на себе повноваження вирішувати людські долі, бо, видко, відчули себе божками, котрих — ніхто не дістане.

Якщо подивитись зблизька на правління Суспільного мовлення , можна дійти невтішного висновку: з усіх представників (без бюджетного фінансування, схем, відкатів, афер та грантів) роботу міг би знайти лише один - член правління, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін, бо має гарно поставлений голос ведучого, а от всі інші — сірі щурі: недалекоглядні, але чудові дітки лейтенанта Шмідта, що переконані, що тримають бога за бороду, а точніше — державу за бюджет, - назавжди.

Те ж, що усі ці особи, що назвали себе правлінням, без застосування зв'язків, бюджету та грантів — порожній звук, можна зрозуміти з їхнього завзятого керування: здобутків — майже немає, а якщо щось якісне на Суспільному й існує, то це - не їхня заслуга, а персоналу нижчої ланки, яких ці особи з правління— не поважають і навіть не приховують свого зверхнього ставлення до цих людей. Та й існує інша сторона медалі: у тих, хто насправді може робити щось якісне, заробітна плата — для підтримання штанів, якої не вистане на нормальне існування, а от у правління та керівного складу — дохід пристойний, хоча тримається Суспільне мовлення, дійсно, на ентузіазмі ведучих та журналістів, котрі люблять свою роботу, але аж ніяк не на мудрості «великих і могутніх» членів правління, яких, якщо прибрати з посад, то їхнього зникнення ніхто і не помітить.

Було цікаво спостерігати за запалом осіб, котрі все, на що здатні — створювати слайдики, покликані розжувати елементарне як для дітей класу третього. І ось цим, - створенням такої єресі — правління, видко, і пишається. Але, як показують події останніх років, усі ці «керманичі» вже років зо два як повинні були б відповідати на питання слідчих відносно своєї буремної діяльності.

Проте, замість того, аби ходити на допити, ці люди створюють концепцію регіонального мовлення НСТУ, яка, насправді, якщо називати речі своїми іменами, не є концепцією розвитку, а є стратегією по зачищенню від працівників в регіональних осередках в такий спосіб, щоб осередки, юридично, начебто лишились, а от люди — йшли в нікуди. А маючи юридично оформлені осередки, можна віддавати їх на аутсорсинг, розказуючи, що лише тоді продакшн зі сторони робитимуть якісніший продукт для аудиторій та слухачів.

Насправді, якщо дивитись на ситуацію чесно, то люди з аля-правління свого часу тільки й дивились у бік цих осередків, бо без їх приєднання вони б не могли зазіхнути на всеукраїнський масштаб. Але, відчувши силу та впевненість у повній безкарності, тепер вони зазіхнули на те, аби людей з тих осередків — прибрати, бо, дійсно: навіщо утримувати і платити зарплату, коли потрібно, аби на горі більше коштів лишалось, з якими можна робити все, що заманеться? Та й не дивно, що є такі бажання та віра в безкарність, адже (як стало відомо зі злитого аудіозапису, на якому звучить голос начебто директора ДБР Романа Труби), Аласанія - це Аваков, а отже — повна впевненість у тому, що слідчі не стануть перейматись незрозумілостями у витратах фінансів з держави.

А розслідувати привласнення Зурабом Аласанією та його підлеглими коштів у особливо великих розмірах під час проведення тендерів на «Суспільному» вимагав від правоохоронців народний депутат від «Свободи» Михайло Головко. Про що повідомляла велика кількість ЗМІ.

Та й профспілка НСТУ назвала факти зловживання Аласанії на «Суспільному» (https://zik.ua/news/2019/02/01/profspilka_nstu_povidomyla_fakty_zlovzhyvannya_alasanii_na_suspilnomu__1500709). А Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України достроково припиняла контракт з головою правління Суспільного мовлення Зурабом Аласанією. Проте на захист Аласанії став Аваков, котрий заявив, що вважає провокацією дострокове звільнення Зураба Аласанії з посади голови правління Суспільного мовлення. Ну і, як стало відомо, наглядова рада прийняла рішення про припинення контракту без дотримання процедур, і на підставі цього рішення наглядової скасували судом.

Та чи щось змінилось після поновлення Аласанї? О, так: команда правління взагалі втратила розуміння берегів і ще раз отримала впевненість у безкарності, що доводиться аудиторським дослідженням, проведеним за період з 1 січня 2018 року по 30 вересня 2019 року, яке «виявило одну з проблем – це нерівномірний розподіл премій при мінімальному рівні окладів працівникам (при цьому перевага в преміюванні надається керівному складу центральної дирекції)», а також - розпочала «реформу», яку обізвала «концепцію регіонального мовлення НСТУ», яка з боку нагадує ганебний варіант схеми: позбавитись від колективів, але мати на осередки кошти, які, за тендерами, віддавати на аутсорсинг — начебто для якісного контенту, який і закуповувати.

Потішило, коли генеральна продюсерка регіонального мовлення Марія Фрей, розповідаючи про досягнення, розказала про один ролик, котрий набрав аж півмільйона переглядів. І сказано це було з таким пафосом, наче вона злітала на Марс, повернулась і тепер може розказати про наукові досягнення в галузі співпраці з марсіанами. Дивно, але от наше видання, котре на своє утримання не отримує з держави коштів, містить матеріали, котрі мають перегляди куди більші, або в аналогічних показниках, які було завзято озвучено представником правління. Так, наприклад, стаття «Петербургский чиновник обозвал зрителей Пятого канала «быдлом» прочитало 633 309 осіб, або як «Звездный развод Пола Маккартни» - 444 389 переглядів. І таких матеріалів у нас — чимало.

Що ж до переглядів на Ютуб, то якщо подивитись канал блогера Кіля (який точно — регіональний), так там буває до 40 тисяч переглядів. То, може, краще, фінансувати цю людину, аніж виплачувати шалені кошти на утримання пристосуванців з правління, котрі переконані, що знають, як треба робити Суспільне телебачення? То ж, можливо, держава не тим гроші роздає?

Розсмішила також одна дивна дівка з Полтави (яка сьогодні десь біля керівництва яйця несе), котра цілком серйозно повідала, що коли працювала ще в низах, в ефірі її — ніхто зі слухачів ефіру - не слухав. Тобто: бажаючи вгодити правлінню, та, начебто, довести, що не треба тримати людей в регіональних осередках, бо вони, начебто, не можуть якісно працювати, особа зізналася, що просто не може і не вміє створювати якісний контент і формат для слухачів, але чомусь переконана, що знає, як треба реформувати галузь. Але, аби блиснути проявами інтелекту, вона (авторові цих слів) згори свого інтелекту в кінці заходу заявила: «ви хоч щось чули про тендери?!» Тож цій дівчинці доведеться пояснити: не лише чули про них, але й розкривали схеми, які через тендери протягували. І яку схему, скоріш за все, хоче протягнути Аласанія енд компані, теж можна припустити. За аналогічною схемою багато компаній працювали в інших галузях тендерних закупівель. Це - коли потрібна компанія, за змовою з заявником послуги, надає найнижчу ціну, не маючи навіть засобів виробництва, а згодом для цієї компанії (знову таки, через тендер!) ці засоби виробництва закуповують. Але всіх інших претендентів на послугу — вже відкинуто. І не має значення, що «послуга» виходить дорожчою в рази, аніж могла бути. Та, на жаль, сьогодні за такі «хитрощі» ніхто не притягає до відповідальності. А кому, як не Аласанії та його майбутнім товаришам по вивченню кримінального кодексу та не знати про відсутність реального притягнення до відповідальності за такі нюанси з бюджетними коштами?

Ну а те, що за так званою концепцію регіонального мовлення НСТУ стоїть якась схема, зрозуміли і деякі представники регіональних осередків. І саме вони, як повідомляв «Детектор Медіа», створили Комітет захисту Суспільного «колективів філій у Запоріжжі, Житомирі, Кропивницькому та Закарпатті. У кожній філії обрали свого голову регіонального комітету.

Новостворений комітет надіслав звернення до голови правління НСТУ Зураба Аласанії. У зверненні співробітники філій застерігають керівництво від скорочення виробництва власного регіонального контенту і висувають низку вимог. Зокрема, вони вимагають зупинити впровадження концепції регіонального мовлення «до появи адекватної, відповідальної, чітко обрахованої стратегії на найближчий період». А також запевняють, що готові долучитися до «інвентаризації компетенцій філій». «Наші комітети від імені працівників ПАТ НСТУ в регіонах готові в правовому полі та в публічній площині захищати Суспільне мовлення в регіонах України. Сподіваємось, ви – з нами. Інакше нам доведеться вимагати відставки правління ПАТ НСТУ», – йдеться у зверненні.

Але цих людей на самій зустрічі слухали неохоче. Пан Аласанія чомусь вирішив, що у залі зібрались невігласи, а тому при спілкуванні з представниками осередків, аби принизити цих людей в очах інших, використовував такий прийом газлайтингу, як знецінення людини та її слів. Робилось це через відверті маніпуляції та намагання усіх заплутати та збити з пантелику, спотворюючи інформацію, яку люди доносили. І мета такої маніпуляції - закинути у середовище присутніх сумнів як в адекватності виступаючого, так і в сприйнятті його слів.

Пан Аласанія думав, що цього ніхто не зрозуміє? Чи про це - ніхто не напише? Та його ж в нормальній розмові можна розмазати, як джем по хлібу, бо, насправді, аргументи у любителя грошей — дуже слабенькі, а от амбіцій і пафосу у нього, як у індика.

Відвертою маніпуляцією вирішив принизити пан Аласанія і заступника Голови Держкомтелерадіо Миколу Андрійовича Білоуса , який, звертаючись до правління, зазначив: «Колеги, якщо ви не знаєте, що робити з регіональним мовником, поверніть його державі». Але от в чому суть: колега мав на увазі повернення державі, а не в державну власність, про що і сказав. Але Аласанія, зображуючи дурника, зробив вигляд, що цього не розуміє. А Аласанія — далеко не дурник. Він — дитинка лейтенанта Шмідта, і саме тому і поводить себе — аналогічно.

Насправді, регіональне мовлення може існувати окремо і від суспільного, і бути і незалежним від держави у такий же спосіб, як нині саме Суспільне. Але хто ж хоче втрачати гроші, які держава може на ці регіональні осередки виділяти? Тут відмовлятись — дурних немає.

Чи почули члени правління представників регіонального мовлення? Ні! Вони не збирались, і не збираються їх чути, оскільки у обох сторін різні цілі. У правління — звільнити людей, лишивши гроші на регіональні представництва, за які можна купувати контент, а у представників регіонального мовлення - зберегти осередки для слухачів, створюючи різні якісні україномовні, в тому числі - культурологічні передачі, про що й сказала представниця Запоріжжя. Але правлінню подібні програми не цікаві, бо треба ж щось розважальне, на кшталт «радіо Шансон», оскільки, видко, члени правління не беруть на себе повноваження виховувати аудиторію, а лише її тішити. Хоча ці ж люди, коли посилаються на приклади Європи, могли б і поцікавитись, скільки там на радіо виходить науково-просвітницьких та культурологічних програм, а також знали б, що радіо, як і ТВ, є інструментом просування певних ідей, допомагаючи сформувати світогляд аудиторії.

То чи можуть члени правління та представники регіональних осередків знайти спільну мову, коли група підтримки правління агресивно ставиться до представників регіонального мовлення, демонструючи свою зверхність тим, хто працював і працює у галузі давно, має ім'я і своїх слухачів?

Дивно: люди без роду-племені, без навичок, знань та практики, що навчились лише виголошувати спітчі та робити презентації, хочуть вирішувати долю тих, хто усвідомлює важливість регіонального мовлення і його значимість (оскільки кожен представник регіону точно знає: яка у нього аудиторія, що їй потрібно і як краще це подати). А от для правління Суспільного мовлення такі осередки нині — зайві, оскільки члени правління, як і один з героїв фільму Гайдая, давно переплутали Суспільне з приватним, вважаючи Суспільного мовника своєю власністю.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж «Конфлікти і закони»



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Учора під час ворожого обстрілу зазнав поранення та помер під час евакуації один наш герой. Ще троє наших мужніх оборонців отримали поранення

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2020.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.