​кремль прикінчить генерала Герасимова: що відбувається під Ізюмом?

До кремля надійшли чергові погані новини з театру бойових дій сил вторгнення в Україні. Наразі російськими спецслужбами ведеться всебічна перевірка інформації української сторони щодо деталей знищення двох-трьох командних пунктів сил окупантів у районі українського районного центру Ізюм.

Тут унаслідок точкових вогневих ударів ЗСУ могли загинути сотні командирів та офіцерів штабів вдв і другої загальновійськової армії. Приблизна і найобережніша цифра втрат вс рф оцінюється в межах від 60 до 180 військових. Хоча на пабликах можна зустріти оцінку навіть у 400-700 демілітаризованих командирів окупантів.

Серед підтверджених «двохсотих» позначився генерал-майор, начальник військ реб вс рф західного військового округу, Андрій Симонов. Але найцікавіше те, що, схоже, лави російського генералітету прорідилися кучніше. Серед загиблих або сильно травмованих можуть бути два заступники начальника генерального штабу росії і, що особливо бентежить - можливо, і сам голова генштабу, генерал армії Валерій Герасимов. В окремих зведеннях значиться, що Герасимов сильно поранений, але в плутанині підтвердити це складно, тим більше з метою конспірації він у документах проходить під вигаданим ім'ям.

Живий чи ні Герасимов — найбільше питання поточного моменту, від якого залежатиме результат усієї путінської авантюри в Україні.

З одного боку, кремлю вже не звикати пачками втрачати своїх генералів на українському фронті. Проте, ймовірна загибель глави Генштабу, першого заступника Шойгу, розробника сучасної російської доктрини «війни нового покоління» — це просто безпрецедентний випадок у світовій історії. Це якби влітку 1941 року десь під Бердичевом загинув начштабу Третього Рейху, генерал-полковник Гальдер з усіма витікаючими наслідками.

З іншого боку, навіть якщо Герасимов вижив, і його скоро покажуть росіянам, це позбавляє його честі офіцера. Утеча з фронту робить людину номер три у військовій ієрархії путінського Рейху огидним дезертиром в очах підлеглих. За таких умов будь-який справжній офіцер вважав за краще б пустити собі кулю у скроню, аби зберегти своє обличчя.

Звичайно, не можна виключати, що з Герасимова, якщо він вижив, зараз показово ліпитимуть образ «героя», бойового генерала, який своєю кров'ю викупив колапс «другої армії світу» в Україні. Мовляв, він не злякався вилізти з бункера і особисто виїхав керувати оперативно-тактичною операцією, на відміну від прибитого Шойгу.

Хоча, тут собака і зарита. У якому ж стані має перебувати командно-управлінська «вертикаль» армії, якщо голову Генштабу відволікають від загального управління «спецоперацією» заради розборок на місцях?

Те, що корупція на всіх поверхах роз'їла зс рф, — це на часі. Окозамилювання, безладність, зневага до підлеглих, мародерство – родові хвороби росармії. Але що генштабівські генерали – це бездарне гарматне м'ясо – зовсім неприємне відкриття для «синків», які зі шкільної лави йдуть у гарантовану могилу.

Не забуватимемо, що у Герасимова в руках один із трьох ключів до ракетно-ядерного арсеналу росії. Виходить, що теоретично в ході обстрілу могла постраждати, спрацювати або бути викрадена будь-ким ядерна валізка Герасимова. Що це взагалі, чорт забирай, відбувається? Некомпетентне путінське військове керівництво, готове за будь-яку ціну вислужуватися перед згасаючим вождем, саме собою буквально стало найбільшою екзистенційною загрозою для росії. Це справді агонія.

У сухому залишку після вищеописаного, хоч би як далі розгорнулися події навколо Герасимова, він уже екзистенційно мертвий. І можливо, фізична загибель під Ізюмом для нього була б не найганебнішим кінцем.

Джерело: idel-ural.org

Генерал Герасимов. Фото idel-ural.org