Повернення на рідну землю

На Пантеоні слави у Львові перепоховали визначних діячів націоналістичного руху: генерал-полковника Миколу Капустянського, інженера Дмитра Андрієвського, інженера Осипа Бойдуника і доктора Якова Маковецького

22 січня на Пантеоні слави Личаківського цвинтаря у Львові були перепоховані тлінні рештки визначних українських політичних і громадських діячів, довголітніх членів Проводу ОУН генерал-полковника Миколу Капустянського, інженера Дмитра Андрієвського, інженера Осипа Бойдуника і доктора Якова Маковецького. Впродовж кількох десятиріч їх останки покоїлися на цвинтарі Вальфрідгоф німецького міста Мюнхен, і лише нещодавно з’явилася змога перепоховати їх на рідній землі завдяки переговорам між представниками Української Служби в Німеччині і Львівської влади.

Прощальна панахида за участі представників патріотичних партій і громадських організацій а також військовиків відбулася у храмі Святої трійці Української греко-католицької церкви. Настоятель храму о. Степан провів її разом із священиками Української православної церкви (Київського патріархату). Після панахиди під супровід військового оркестру процесія рушила пішки до Личаківського цвинтаря. Домовини несли на руках курсанти Львівського військового інституту ім. П. Сагайдачного при Державному університеті «Львівська політехніка». Позаду на подушках військовики несли нагороди генерала Капустянського.

Перед перепохованням на Личаківському цвинтарі відбулося поминальне віче за участі міського голови Львову Андрія Садового, заступника голови Львівської облдержадміністрації Ігоря Держка, представника Західного оперативного командування Збройних Сил України полк. Володимира Якценчука, представника Державної комісії увічнення пам’яті жертв воєн і репресій Святослава Шеремети, племінника Якова Маковецького – Ігоря, директора Фундації ім. О. Ольжича Сергій Кота, членів ОУН (д) з Києва, Львову і Тернопільської області, представників громадськості. Почесну варту несли курсанти Львівського військового інституту ім. П. Сагайдачного при державному університеті «Львівська політехніка» і ліцеїсти Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут. Спільну заупокійну молитву провели священики УГКЦ і УПЦ (КП).

- Знаменно, що перепоховання відбулося у день відзначення 82 роковин створення Української держави проголошеної IV Універсалом Центральної Ради і 81 річниці прийняття Акту злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки,- сказав під час віче Голова Об’єднання Українських Націоналістів (державників) Павло Дорожинський.- Адже ці дати тісно пов’язані із становленням Української державності. Покійні народилися на різних українських землях. Осип Бойдуник на Івано-Франківщинні, Яків Маковецький на Закерзонні, а Микола Капустянський і Дмитро Андрієвський походять з Центральноукраїнських Дніпропетровської і Полтавської областей. Їх єднала ідея соборності, державності, боротьба за свободу українського народу і відновлення незалежної Української держави. Для них завжди Україна була понад усе.

У своєму виступі на віче Голова ОУН (д) коротко розповів про життєвий шлях цих визначних громадських і політичних діячів, який був тісно пов'язаний із боротьбою за становлення незалежної Української держави у часи Української революції 1917-1921 рр, обороні Карпатської України і роботі Української Національної Ради створеної восени 1941 р. у Києві. Троє з перепохованих: ген. М. Капустянський, інж. Д. Андрієвський й О. Бойдуник були учасниками Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р у Відні і стали членами першого Проводу Українських Націоналістів. Генерал М. Капустянський був досвідченим військовиком, учасником оборони Карпатської України, Д. Андрієвський і О. Бойдуник були відомими ідеологами українського націоналізму.

Доктор Я. Маковецький був в Українському Легіону, а в повоєнні роки став визначним громадським діячем головою сенату ОУН, керував Українською Службою вМюнхені.

Після війни вони покійні були визначними діячами Української Національної Ради, своєрідного парламенту, і уряду Української Народної Республіки в екзилі. Так, генерал-полковник Микола Капустянський був військовим міністром Державного Центру УНР в екзині, а Дмитро Андрієвський, Осип Бойдуник і Яків Маковецький членами Української Національної Ради. Два останні свого часу очолювали цей своєрідний парламент за кордоном, до якого входили представники різних українських партій і організацій.

Оскільки, будучи в 50-60-ті роки наймолодшим членом Проводу Українських Націоналістів, Павло Дорожинський брав участь у нарадах ПУН разом з М. Капустянським, Д. Андрієвським, О. Бойдуником, Я. Маковецьким, де обговорювалися різні громадські і політичні справи, Голова ОУН (д) оживив скупі енциклопедичні факти з біографій покійних. На завершення виступу Голова ОУН (д) висловив переконання, що згодом на рідну землю вдасться повернути інших визначних політичних діячів, чиї могили досі знаходяться за кордоном: Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандеру, Лева Ребета і багатьох інших. Це переконання підтримали представники Львівської влади.

Спогадами про зустріч із дядьком наприкінці 80- років минулого сторіччя, і його настанову потреби єдності патріотичних сил поділився львів’янин Ігор Маковецький. У своєму виступі він висловив переконання, що згодом вдасться перевезти в Україну і архів дядька.

За військовою традицією, після перепоховання вояки 80-го окремого аеромобільного полку Збройних сил України дали салют.

Члени ОУН (д), які брали участь у поминальних заходах, також відвідали могили членів Проводу Українських Націоналістів Ярослава Барановського і Романа Сушка, які покояться на Личаківському цвинтарі. Голова ОУН (д) Павло Дорожинський розповів про покійних, а також історію поновлення місця їх поховань після відновлення незалежності Української держави.

Після загибелі в 1943 році Ярослава Барановського, довголітнього секретаря Проводу Українських Націоналістів за часів, коли ОУН очолювали Євген Коновалець і Андрій Мельник, на його могилі встановили пам’ятного хреста з написом «Тут спочиває Я. Б.». Тому з приходом радянської влади його могила збереглася, на відміну від місця поховання застреленого в січні 1944 р. члена Проводу ОУН полк. Романа Сушка. Його зруйновану могилу відновили наприкінці 80-х років.

Прес-служба ОУН (д)