​Як США та ЄС ще можуть допомогти Україні у війні на Донбасі - National Review

Вкінці 2017 року Білий дім схвалив поставки Україні снайперських гвинтівок та антитанкових систем Javelin – дві угоди, які становлять найбільшу продаж летальної військової техніки Києву з 2014 року. Таке рішення адміністрації Трампа знаменує найдраматичнішу зміну в політиці США з часу анексії росією українського Криму і початку підтримки кремлем сепаратистського повстання в Донецькій та Луганській областях.

Однак ці окремі дії навряд чи суттєво допоможуть Україні захистити свій суверенітет. Сміливіші дії з боку США та їх союзників у НАТО і Євросоюзі необхідні для реального шансу вирішення замороженого конфлікту на сході України та стримування москви від подальшої агресії в регіоні.

Невтішну ситуацію, в якій сьогодні опинилася Україна, можна – великою мірою – пояснити шоком і відтак обережністю, з якою відреагували адміністрація Обами та європейські уряди, коли розпочалася агресія росії у 2014 році. Дії путіна кинули виклик переконанням серед західної еліти, що в Європі 21-го століття загарбання території сусідньої країни не стоїть на порядку денному. Побоюючись задіяння у геополітичне змагання, якого вони не сподівалися, і перебільшуючи спроможності росії, західні лідери скромно і неефективно відповіли на імперіалістичні амбіції путіна.

Так описують ситуацію, яка склалася в Україні, експерти Джеймс Барнетт та Алекс Тайтас у статті, опублікованій у виданні National Review, пише «Голос Америки».

путін навряд чи зловмисний геній, як це його дехто змальовує. Він, без сумніву, хитрий та амбітний політик і вважає, що росія приречена історією на унікальну роль у визначенні майбутнього Європи. Одначе, вважають автори, він, як і будь-який кмітливий автократ, свідомий обмежень його стратегічних амбіцій. Він використовуватиме уразливості ворога, проте також пристосовуватиме свою стратегію перед лицем протидій.

У 2013 році путін із жахом спостерігав, як його давнього союзника у Києві віктора януковича усунули від влади продемократичні і проєвросоюзницькі протести на Майдані. Побоюючись менш поблажливого і менш підкупного уряду в, як це він вважав, регіоні історичної сфері впливу росії, путін поставив все на карту, і взявся за Крим. Його впевненість у перемозі, без сумніву, була підсилена як неспроможністю Обами дотримуватися погроз щодо червоної лінії у Сирії, як також відсутністю дій Заходу під час російсько-грузинської війни 2008 року.

На появу російських «зелених чоловічків» у Криму Захід відповів словесними осудами та санкціями. Хоча санкції завдали шкоди оборонній промисловості та банкам, вони виявилися недостатніми, аби стримувати росію. Всього через кілька тижнів після анексії Криму, росія підбурювала етінчних росіян у Донецьку та Луганську до повстання, остаточно відправивши туди спецсили, артилерію та танки для участі в боях з українськими військовими. Пензель доктрина гібридної війни російського генерала Герасімова і його соратників змальовує ясну картину. За словами експертів, це «війна». путін і його генерали створили заморожений конфлікт, який дозволяє їм посилювати тиск на Київ, коли їм завгодно.

Найменша уявлена провокація з боку українських сил (які щодня піддаються артилерійським обстрілам) може стати приводом до офіційної на кшталт Криму анексії, якщо не до чогось ще гіршого. Отож такий статус кво неприйнятний для Києва, Вашингтона, Брюсселя та будь-якої іншої країни чи інституції, зацікавлених у припиненні повернення до кривавої геополітики, якою позначена більшість історії Європи.

Отож, що Сполучені Штати та Європейський Союз повинні ще робити?

На щастя, пишуть автори, США та їх союзники мають у своєму розпорядженні інструменти, щоб почати чинити тиск (хоча із запізненням) на кремль і забезпечити достатню підготовку України для боротьби з повним спектром російської агресії.

Насамперед, - США мають краще координувати свою санкційну політику з ЄС для того, щоб Брюссель міг ухвалити свою власну версію Закону про протидію супротивникам через санкції. Поширена корупція в українському уряді, заявляють автори, підтриває його спроможність ефективно вести війну і дозволяє росії використовувати пов’язані з корумпованістю скарги в українському суспільстві. Як переконливо аргументував колишній високопосадовець Пентагону Майкл Карпетнтер у нещодавній статті у виданні Foreign Policy, США можуть зробити більше для підтримки НАБУ, яке стало жертвою критики з боку президента Порошенка і його правлячої партії. США необхідно відверто засуджувати переслідування органами влади українських журналістів, які розслідують корупцію.

Крім цього, США та їх союзники мають посилити свою підтримку військових зусиль України в Донецьку та Луганську. 7-а Армія США, яка розташовується в Німеччині, повинна розширити існуючі навчальні та дорадчі програми для українських сил, включно з артилерійськими навчаннями та маневрами з електронних бойових дій. Поліпшення у цих ділянках, а не в тактиці щодо використання стрілецької зброї, що були в центрі уваги дотеперішніх тренувальних зусиль Армії США, відіграватимуть вирішальну роль у майбутніх протистоянь із звичайними російськими силами.

США також можуть розширити співпрацю в сфері оборони, щоб допомогти поповнити арсенал застарілої артилерії та броньованих автомашин. У додатку до прямих поставок озброєння, допомога США може включати надання підтримки українським виробникам зброї у процесі їх модернізації та пристосуванні до внутрішньої продукції, таким чином забезпечуючи промислову основу для більш конкуренто-здатних військових сил України. До цих зусиль Вашингтон повинен залучити підтримку європейських союзників, чимало з яких мають оборонні сектори набагато досконаліші, ніж Київ.

«Ми змарнували стільки дорогоцінного часу на несміливі відповіді на один із найбільш кричущих актів військової агресії у 21-у столітті. Вашингтон зробив перший крок, сигналізуючи новоздобуту підтримку суверенітету та демократії України, проте залишилося ще чимало роботи, щоб засвідчити щирість нашого зобов’язання українській справі», - підсумовують Джейсон Барнетт та Алекс Тайтас у статті, опублікованій у виданні National Review.

Фото АР