Україна

Чем дальше от начала срока Петр Алексеевич, воспользовавшись (как констатирует Гейтс, но что шумно опровергается самим ПоПом) услугами Манафорта, тем яснее видно - врут те, кто говорит, что Петр Алексеевич не отличается от януковича. Отличается и даже очень. янукович, он что был? Так себе, увалень с двумя судимостями и желанием превратить Украину в свою вотчину, сделав из нее одно большое Межигорье. Правда, при этом он был прямым, как доска: как ему сказали, так и делал. Другое дело – Порошенко. Человек куда умнее януковича, но при этом и хитрее и жаднее, от чего и опаснее для Украины. Да и жестокости у него – поболее. Все черты, что так присущи всем диктаторам, любящим красиво говорить о честности, справедливости, верховенстве права и достатке, но, по окончанию своей речи, вслух не произносящих последнее: все это для меня – у него в наличии. И он, несмотря на сладкие речи в телевизоре, народу демонстрирует: вам – кукиш и полное затягивание гаек, а мне и моим людям – бюджет страны, котрый на самом деле – мой кошелек.

Управління верховного комісара ООН з прав людини встановило, що під час бойових дій під Іловайськом поранених українських військових вбивали, коли ті були позбавленні боєздатності, після закінчення бойових дій. Це вдалося з’ясувати після того, як ООН провела понад 80 інтерв’ю з жертвами та свідками тих подій. Окрім того, моніторингова місія ООН зазначає, що близько 300 українських військових та добровольців утримували в нелюдських умовах, передає Радіо Свобода.

ПАП определился со своим стратегом на кампанию — вроде бы это Игорь Грынив при идеологической поддержке Олега Медведева. И они намерены одной из главных фишек кампании сделать лозунг «Если не Порошенко, то все остальные сдадут Украину путину». И эта туфта уже разгоняется по СМИ.

У Бердичевській міській раді представники БПП сфальшували результати голосування та звинуватили представника РУХУ НОВИХ СИЛ Станіслава Лужанського у голосуванні за рішення, що містило у собі конфлікт інтересів, повідомляє прес-служба партії РУХ НОВИХ СИЛ.

Для багатьох громадян України не є таємницею той факт, що більшість так званих війн в правоохоронній сфері – від славнозвісних «ментівсько-гебістських» початку 90-х до сучасних «набушно-прокурорських» - проводились не внаслідок певних дій, а заради чогось у майбутньому. Отримати нові повноваження, затвердити перерозподіл сфер впливу тощо. Однак за будь-яких умов усі ці розборки підкорювались декільком негласним правилам: 1) якомога менше піару, 2) не маніпулювати при цьому законом і своїми правами як способом захисту перед довірливими громадянами.