Україна

  «Амнистия» - именно так кричал зек, помахивая справочкой из зоны, в кинофильме «Холодное лето 53», оправдывая свое очередное преступление. Сегодня же, через шестьдесят лет, народ Украины наблюдает практически такое же своеволие уголовников, только теперь они, вместо справочки, махают перед лицами у граждан удостоверениями сотрудников милиции, судей, налоговиков, СБУ и прокуратуры.

  Юлія Тимошенко звернулася до всіх громадян України з приводу святкування Дня Конституції. Це звернення з-за грат пронизане нестерпним болем екс-прем’єра як за долю держави, так і за долю українського народу. Напевно, політичні вандали, які сьогодні на кожному кроці плюндрують Основний Закон, не зрозуміють слів і позиції незаконно ув’язненної, висловлених у зверненні, але український народ – розуміє, адже це звернення з-за грат адресується саме йому. Отже, текст:

Заметки правозащитника

«Право каждого гражданина Украины выражать устно, письменно, в любой форме своё мнение» (ст.34 Конституции Украины) Гремят засовы, тонные железные двери камер истощают душу и вселяют страх. От неописуемых ударов сотрясается живое и мертвое. Крики, мат, голодное существование, психологические и физические пытки, отсутствие медицинской помощи - это лишь некоторые ужасающие причины сотен самоубийств и суицида в следственных изоляторах Украины.

  Система українського кривосуддя нині нікого не дивує, оскільки правосуддя в Україні – немає. Існують особи, що надягли мантії і називають себе суддями, існують структури, що називаються судами, але в дійсності все це разом нагадує фарс, доведений до апогею. Тож і говорити про усі рішення, прийняті особами, що називають себе суддями, але мають таке відношення до справедливих вироків, як заєць до геометрії,  - недоречно. Проте, заради справедливості, та для того, щоб у майбутньому цих осіб можна було покарати дійсно справедливо, аби вони відповіли за те, що служать мамоні та вислужуються перед системою, а не захищають Верховенство права, - про їхні рішення потрібно писати, оскільки все, що занотовано – факти. А факти – річ уперта.

  Такого висновку дійшли експерти Національного екологічного центру України, дослідивши наслідки адміністративної реформи в Україні. Як повідомлялось раніше, http://necu.org.ua/pryrodoohorontsi-zapovidnyky-pokynuly-napryzvolyasche/, адміністративна реформа однією з перших ліквідувала Державну службу заповідної справи України, що булла головним органом, відповідальним за створення заповідних територій. В подальшому, внаслідок прийняття № 5456-VI у 2013 році були ліквідовані http://pryroda.in.ua/necu/18-travnya-den-ekolohichnoho-trauru/ територіальні органи Міністерства екології та природних ресурсів. Екологи прогнозували негативні наслідки прийняття цього закону http://life.pravda.com.ua/columns/2012/06/7/104266/. Сьогодні стало відомо, що попри ліквідацію територіальних органів Мінприроди, відповідно до закону «Про природно-заповідний фонд України», створенням заповідних територій можуть займатись лише ці, тепер скасовані органи.