Україна

Українська держава нині переживає не найлегші часи. Політична та економічна кризи вже призвели до багатьох проблем, які доведеться вирішувати не одне десятиліття. Проте, деяким особам, двох криз здається мало. І вони, будучи переконаними у власних, але на рівні логіки хибних уявлень про існування у демократичному суспільстві, не замислюючись над наслідками, не проти утворити в Україні ще міжрелігійне протистояння.

В осінньому небі кружляє гайвороння. Птахи як птахи. Ні кращі, ні гірші за інших. Живуть, як пан Бог звелів. А пам’ять послужливо підкидає: «З криком сів на груди ворон, чорний ворон птах» або «Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть». Можливо, вся справа у колірі пір’я? Біле - то «гуси – лебеді», чорне – ворони, гайвороння. Напевно, що так. Навіть молоко, коли воно упаковане в білі кульки з чорним сподом , чомусь завжди купував неохоче, інша справа - як біле (хоча зберігається краще у чорному).

Кожна особистість прагне, аби її досягнення були оцінені суспільством, адже саме через свою діяльність людина доводить, що є корисною для соціуму, в якому живе. Але для отримання визнання треба багато чого зробити, адже насправді для того, щоб твою діяльність оцінили, треба не лише заявляти про себе, а ще й плідно працювати. А останнє – це вже не кожному до снаги, оскільки більшості хочеться отримати славу одразу, не прикладаючи жодних зусиль. Та все ж, так не буває, адже досягти справжнього визнання -  це йти крок за кроком до вершини, і, реалізовуючи свою мрію, плідно і кропітко працювати. І Всеукраїнський конкурс „Юрист року” ще раз довів, що визнання – це не манна з неба, а плідна діяльність, яку оточуючі оцінюють по результату.

У залі суду (зліва направо): адвокат Сидір Кізін, Микола Коханівський, Олександр Задорожний та Андрій Тарасенко