​Село профінансувало газ у село… І тут фігась - нова реформа від пана Вовка

1997 рік. Село Литовеж Волинської області. Жителі села вирішують зробити газифікацію. Але ніхто цього просто так не зробить. Тому збирають гроші з бажаючих мати газ селян і роблять своїм коштом.

Приймається рішення, що за рахунок таких зібраних грошей газ підводиться усім, хто живе не далі, як 50 м від проведеної газової труби (густонаселеної вулиці). Хто живе на окремих віддалених вуличках, трубу тягне собі сам за свої гроші.

Наша хата була на окремій вулиці із 4-х хат. Тому ще 200 метрів приєднання довелося робити за свої гроші. Це все вилилося у копієчку, а в 90-ті з грошима не дуже.

У підсумку село профінансувало газ у село, а дехто ще окремо і до своїх хат.

2015 рік - ціна газу виросла, то встановили твердопаливний котел. Ну ніби, щоб менше платити пенсіонерам і менше споживати вонючого газу.

І тут фігась - нова реформа від пана Вовка. Абонплата за приєднання. За те, що збудував за свої гроші. 1555 грн у рік.

Але і то ще не все. Виявляється, через 2 роки та абонплата має стати вдвічі більшою - 3100грн.

Ну і субсидіі на то не розповсюджуються. Тільки живі гроші.

Мораль. У рішеннях регулятора мають бути не просто математичні розрахунки, які можна підігнати і під Роттердам+, і під Донецьк+. Має бути елемент справедливості, адже це арбітр, квазісудовий орган.

Andriy Gerus, facebook.com

Фото istochnik.info