Вперше в Києві було презентовано книгу про життя українців в Австралії

schastya

 
12 вересня в Центрі національного відродження відбулася презентація дослідження українського журналіста Олександра Карпенка «Щастя на краю Світу». Книга присвячена життю, розвитку, побуту, історії становлення української громади на Австралійському континенті протягом 65 років від появи першого поселення українців в цій частині Світу. Зараз на континенті налічується 38 000 осіб українського походження. Значна частина з них об’єднана в Союз Українських Організацій в Австралії.


«Книга описує почуття тих людей, які приїхали в Австралію. Автор розповідає про розвиток громади, українську справу в Австралії. Книга допомагає зрозуміти, як то було важко обживатися на чужій землі. Але вони витримали. В той час, як будується рідна хата – будується українська громада, українська церква, українська школа. Була добре налагоджена співпраця українців з місцевою владою, українська громада отримувала підтримку з боку уряду. Саме в Австралії свого часу відбулася найбільша маніфестація з приводу річниці Голодомору. Ця книга написана і для України, і для діаспори, щоб дати зрозуміти, як живеться українцям за межами України, зокрема в Австралії», – розповів голова СОУА, Генеральний Секретар СКУ Стефан Романів.

«Ця книга – частина мого проекту «Українці від океану – до океану». Перша книга в рамках цього проекту є «Українці від моря до моря», що вийшла 2010 року. Мені було цікаво подивитися, як живуть українці в різних кутках Світу, що їх спонукало до виїзду на еміграцію. Ця книга – це враження людей. Я досліджував, як адаптувалися люди в новому середовищі. Я нарахував 10-15 доль, які спричинилися до того, що українці потрапляли до Австралії. Серед емігрантів були бійці УПА, остарбайтери, військовополонені, офіцери УНР. В січні 1948 року українці прибули до Австралії, де розмістилися в таборах і одразу підписали контракти з різними фірмами. Треба сказати, що заробляли вони добре, не відступали перед негараздами. Вже в середині 50-х практично кожен мав свій дах над головою», – повідомив автор книги Олександр Карпенко.

Також автор розповів, що англомовний світ вороже сприймав українців, коли чув українську мову, хоча Австралія і давала дуже багато можливостей для самореалізації.

«Політика асиміляції змусила українців згуртуватися, відкладати гроші на українську справу. Внесок австралійських українців у цю справу є, мабуть, найвищім. На відносно невелику громаду вони збудували безліч церков, шкіл, культурних осередків. Люди засновували бізнес, ставали успішними службовцями, політиками. Велику роль відігравали організації на зразок СУМу, Пласту тощо. Австралійські українці - це особливий тип людей – лицарі українства», - наголосив Карпенко.

Під час презентації також було показано документальний фільм відомого українського режисера Олеся Янчука («Нескорений», «Владика Андрей») про відзначення річниці переселення українців до Австралії. Урочистості відбулися у місті Сідней в червні 2013 року за участі української громади і гостей з України.

Сергій Багряний, УІС



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 25 листопада обговорив такі актуальні теми:

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.