​Музика, що трансформує простір та підвищує градус адреналіну у крові

Не можливо залишатися у Києві у затяжні святкові періоди. Ті періоди, що супроводжуються копанням картоплі на селі, і ті, що пов'язані із загальною евакуацією киян з міста. Особливо нестерпно тут знаходитися, коли вулицями Києва пересувається важка бронетехніка, а забігайлівкі та підворіття вщент забиті гостями міста, які безтурботно проводять своє дозвілля у столиці.

Завжди намагаюся у цей період часу знайти собі тимчасовий притулок або за містом, або в Одесі, де святковий дух відчувається особливо гурманно та із солоним присмаком Чорного моря. Але цього разу так не сталось: спочатку відпала подорож (що, зрозуміло, не могло не розчарувати),а потім - підігнали роботу. Писанина рутинна, але хіба відмовишся?

Працюючи над трьома довжелезними текстами про особливості національної системи освіти, реформи та підготовкою до першого вересня шкільних підручників (які, традиційно, не будуть надруковані вчасно), мене час від часу навідувала думка про те, що слід терміново знайти рецепт, як розбавити ці не святкові реалії...

Аж раптом, як сніг на голову, звалилося запрошення на концерт NEW ERA ORCHESTRA, що мав стати завершальною подією благодійного міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kiev Stage, який проходив у Національному заповіднику «Софія Київська». Перший фестиваль тривав у столиці аж 10 днів, і я, на свій сором, про нього не мала і гадки. Новини не переглядала, телевізор не вмикала... Але його відвідання стало спасінням, втечею від реальності до світу музичного чародійства, яке відтворює колектив Тетяни Калініченко. Неймовірним бонусом до програми класичних творів Антоніо Вівальді та Георга Фрідріха Генделя було декілька арій у виконанні неймовірного меццо-сопрано Олени Бєлкіної.

Те, що відбувалося на галявині на території Софії, під чарівним блакитним куполом - описати майже не можливо словами. Адже то була феєрія, що заворожувала все, навіть, повітря. А вітерець, у такт ворожби феєрії, намагався хитати гілки дерев, розташованих за периметром сценічного простору, занурюючи усіх навкруги в шалений казковий світ чарівної музики. Якоїсь миті здалося, що навколишній світ вщент заповнений тягучою класичною музикою, а простір, як гігантський космічний апарат, відірвався від поверхні та завис десь у напівпрозорому вирії.

Остаточно ж мене підкорила арія «Vedro con mio diletto» з опери «Джустіно» у виконанні Бєлкіної. Неймовірне, свіже, витончене сопрано, як абсорбент, чистило простір та нейтралізовувало негативний флюїдний концентрат столичної атмосфери. Тож не дивно, що концерт минув, як одна мить, але по собі лишив відчуття, як укол адреналіну та енергетичного еліксиру.

Врешті, я щаслива, що останні вихідні цього спекотного літа залишилася у місті, навіть з усім тим мотлохом робочих питань. Жити у Києві все ще реально, адже час від часу тут трапляються чудесні події. Події, які модерують чарівниці зі світу Мистецтва. Чому чарівниці, бо, як виявилось, потужну фестивальну програму підготував та бездоганно реалізував виключно жіночій колектив. Хоча, хіба це дивно?

Юлія ВАЛОВА, «Конфлікти і закони»

Фото автора