​Проблема Європи - у її надмірному пацифізмі та відчутті «Welfare state»?

Як пишуть ЗМІ, навіть у німецькому Бундестазі продовжується критика канцлера Олафа Шольца за відмову оперативно підтримати передачу Києву танків Leopard.


Окремі депутати з оборонного Комітету парламенту Німеччини зазначають, що така позиція не лише їм незрозуміла, а й страшенно недалекоглядна. Є припущення, що Шольцу заважають зробити вибір на користь України його радники, які наполегливо пропонують блокувати подібні ініціативи.

Невже окремі європейські лідери не наважуються передати Україні бойові танки, бо бояться «жорсткої реакції» з боку Росії? Як тоді з невизначеністю у цьому питанні корелюються слова того ж самого Шольца, мовляв, «Путін, очевидно, побоюється, що іскра демократії може полетіти до Росії» і треба робити все можливе, щоб Україна не програла у цій екзистенційній війні минулого з майбутнім? Чи можуть США підштовхнути Європу бути рішучішою у таких питаннях?

«У США бачать ситуацію таким чином. Так, Європа сповідує базові цінності – демократію, права людини, верховенство права. В Європі підтримуються всі ті речі, які є важливими для громадянського суспільства. Проблема, на наш погляд, Європи полягає у тому, що вони за своєю природою – пацифісти. Вони – Welfare states. Навіть демократи в нас вважають, що європейці надто «ліві». Що європейські держави надають людям так багато підтримки та допомоги, що це не стимулює економічне зростання та підприємництво. На базі цього погляду ми вважаємо, що в Європі говорять правильні речі, але не поспішають щось робити через погану координацію, пацифізм і бюрократію. Є в Європі країни, де можна, по суті, нічого не робити: приїхати, отримувати допомогу, жити, може, й не дуже заможно, але комфортно. Часто вбивається великими податками малий бізнес, тому дуже тяжко з чимось стартувати. Великі податки – велика бюрократія», – говорить відомий адвокат, член Ради директорів міжнародного правозахисного агентства WEST SUPPORT (США) Юрій Ванетик.

«У нас не сподіваються на Європу, на Німеччину, – продовжує політичний стратег. – Хоча Німеччина – хребет Європейського Союзу. Тому що, як в нас багато хто вважає, вони начебто соромляться усього, ніби бояться усього і їхні рішення від цього стають неповноцінними та нескоординованими. Мовляв, вони хочуть якнайкраще, але самі сидять у «глядацьких сидіннях», не бажаючи йти до кінця і робити те, що справді потрібно. Ось такий погляд в США на це питання.

Я думаю, що цей погляд пояснює багато речей, які ми сьогодні бачимо. Позиції не завжди скоординовані. Часто звучить одне, а на практиці виходить дещо інше або набагато менше від того, про що йшлося. Їхнє серце, можливо, у правильному місці, але їхній дух у багатьох речах просто відсутній.

Вважаю, що США, безумовно, здатні підштовхнути Європу у цьому питанні. Але, чи є для такого поштовху в Америки бажання, чи є важливість і чи у пріоритеті така тактика? По суті, США все демонструють своїм прикладом. Знаєте, як у нас кажуть, що «якщо економіка Америки чихнула – увесь світ отримав застуду». Таку аналогію в нас не рідко почуєш.

Тож, я ніде не чув, що в нас у пріоритеті така постановка питання – підштовхувати Європу. Ми ж останнім часом дуже погано будуємо коаліції. У Клінтона із цим було краще, але останні адміністрації це робили погано. Вони не займалися цим».

За його словами, «демократи це роблять краще тому, що в них цінності ближчі до європейських: клімат, екологія тощо. Вони дивляться більше з точки зору соціальних вимог, і ці вимоги людей ближчі до того, що є актуальним для громадян Європи.

Республіканці ж – протекціоністи. Вони, як відомо, не надто хочуть влазити у конфлікти інших країн. Вони хочуть будувати військовий комплекс для того, щоб захищати США, а не інших. Навіть наш колишній президент, який є досить незвичайний багато в чому, підтримував такі кроки не з якоїсь глибинної точки зору, а суто як бізнесмен, мовляв, «Америка завжди і скрізь – перша й не потрібно підтримувати якісь там незрозумілі конфлікти» тощо».

«Не впевнений, що США підштовхуватимуть Німеччину чи якісь інші країни Європи оперативніше вирішувати питання допомоги Україні. Думаю, що Америка буде стояти на своїх позиціях, а Європа й надалі говоритиме, що, мовляв, «не треба вбивати, потрібні якнайшвидші мирні варіанти закінчення усього цього» і таке інше. Я не переконаний, що швидко буде сильна підтримка, котра є критично важливою для України.

З наших джерел я чую, що ось-ось станеться посилення війни в Україні. Що Росія планує наступати у лютому-березні. Що, можливо, будуть спроби вкотре піти на Київ тощо. У нас про це говорять на різних рівнях. Не публічно це звучить, але про це кажуть і це прогнозують наші політики, які мають багато своїх джерел інформації. У моїх розмовах з ними таке просочується. У США очікують, що скоро війна розгорнеться набагато інтенсивніше і без тієї підтримки, про яку йдеться, Україні буде набагато важче.

Я не думаю, що сьогодні мета США – підштовхувати Європу. У нас про таке не пишуть і не говорять, а навпаки – багато хто критикує Європу за її нерішучість та подекуди надмірний пацифізм. США продовжать допомагати Україні, а Європа нехай бере з нас приклад!», – резюмував Юрій Ванетик.

Ілюстрація від Юрія Ванетика



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан поділився думкою, як Дональд Трамп може повпливати на кінець війни в Україні

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.