Юрій Луценко: У мене ростуть два сини, яких ця влада вже почала боятися!
- Подробиці
- Опубліковано 27.01.2011 20:22
-
Автор: Конфлікти і закони
- Переглядів: 4789

Власне, такий підхід мене не дивує. Від початку було ясно, що так звана справа про водія – не кримінальна, а політична. Про це було ясно всім, хто був на суді, що розглядав клопотання Генпрокуратури змінити мені запобіжний захід із підписки на арешт. Закон передбачає для цього єдину причину – самовільне порушення вказаного слідчим місця перебування. Простіше кажучи – втечу. Що ж мені, затриманому під власним помешканням, інкримінувалося? Перше – невизнання своєї вини. Друге – відмова давати свідчення. Ці дві позиції – гарантовані Конституцією права. Тож, вимагати арешту за використання своїх конституційних прав – цікава ознака часу. Але важливішою була озвучена у суді третя причина – Луценко дає публічні коментарі та інтерв’ю. Як зупинити це нахабство? Під арешт його, в камеру Лук’янівського СІЗО! Партія сказала «Нада!» - Різницько-Печерський суд сказав «Єсть!»
Так вже повелося в нинішній прокуратурі, що звичайного цинічного порушення замовних справ та кричущих порушень законодавства в ході слідства їм мало. Хочеться куражу! Тому звинувачення мені пред’явили в переддень мого дня народження, арештували в переддень Нового року. Місячний ювілей перебування в камері не міг не відзначитися чимось новеньким. Я це зрозумів, але все ж недооцінив моральних збоченців із ГПУ. Вони викликали в Генпрокуратуру мого 20-річного сина Сашка. Йому намагаються пришити погрози на адресу слідчого під час засідання суду 20 днів тому. Те, що із зали лунали різні, у тому числі неприємні характеристики прокурорів – факт. А як інакше? Пан Войченко мав знати: якщо крокуєш в ногу з нинішньою владою – доведеться постійно вступати в лайно! Але додуматися переслідувати силами ГПУ саме мого сина – підлість ще та!
Не забула ГПУ й про мене. Після абсурдної «змови з водієм» та феєричного епізоду у справі отруєння Ющенка мені пред’явили справу про «незаконне відзначення Дня міліції у 2008 та 2009 роках»!
Не буду розводитися про те, що 25 січня я провів у ГПУ 7 годин без жодних слідчих дій, 9 годин прикований наручниками до міліціонера, без їжі, води і без права на зустріч із адвокатом. Цим нікого не здивуєш.
Але навіть в нашій країні, де заступник генерального прокурора у перервах між публічним співом «мурки» випускає на волю вбивць, я думаю, здивує фабула мого нового «злочину».
Отже, міністр внутрішніх справ, який підписав План та розпорядження про проведення урочистих заходів до Дня міліції, «злочинно запланував» виступи Верховного головнокомандувача - Президента країни, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради України, які підбили підсумки роботи МВС, поставили нові завдання та нагородили державними та відомчими нагородами. Чому? Бо, виявляється, у жовтні 2008 року Постановою КМ були обмежені святкові заходи. Пояснення, що профінансовані з бюджету урочисті заходи за участю вищих посадових осіб та міжнародних делегацій не мають нічого спільного із безкоштовним для бюджету урочистим концертом і трансляцією по телебаченню – не допомогли. Порахували у збитки, завдані державі, навіть вартість нагород та квітів вдовам загиблих міліціонерів, а також вартість панахиди із ветеранами Чорнобиля весною 2009 року!
Як пояснити керівникам МВС Росії, Грузії Польщі, Білорусі, Молдови, Словаччини, Румунії, що вони, покладаючи вінки до пам’ятника загиблим міліціонерам України у ніким не скасований офіційний День міліції, беручи участь у робочих міжнародних зустрічах у приміщенні МВС, виявляється, сприяли реалізації розробленого Луценком злочинного плану нанесення збитків українській державі? Що подумає про нас світ і, зокрема, Білорусь, очільник МВС якої задля участі в офіційних заходах Дня української міліції Указом президента навіть перейшов із виконуючого обов’язки в ранг міністра внутрішніх справ? Й головне – як пояснити цей плювок «незаконного святкування» 300 тисячам українських міліціонерів і 500 тисячам ветеранів правоохоронних органів?!
Як пояснити, що урочисте заслуховування президента, прем’єра і спікера – не святковий тост, я не знаю. Зате знаю, що за цією схибленою логікою треба притягувати до відповідальності не тільки керівництво ГПУ, СБУ, Міністерства оборони, але і обох Президентів, що посміли без дозволу слідчого Войченка святкувати на Хрещатику Дні Незалежності України!
Розумію, що моя іронія – риторична. Є багато пояснень – чому, але я, як міністр і політик, не зміг зупинити Орду. Тепер – їх час! Всі все розуміють. Це – не кримінальні справи. Це – політичні розправи. Мені прямо говорять: дай покази, що наказ святкувати віддала Тимошенко і ти залишишся свідком. Мені вже натякають, що крім камери смертників є ще й загальні камери не з числа колишніх правоохоронців. А в тебе ж сім’я, невже тобі треба більше всіх?.. Я зовсім не геройствую і не розраховую на аплодисменти скутих страхом і розчаруванням людей. Просто я знаю, що наступив час індивідуального захисту своїх принципів і тієї України, в яку ми віримо. І плював я на їхні кримінальні справи. У мене ростуть два сини, яких вони вже бояться!
P.S. Щиро дякую всім, хто підтримав мене і мою сім’ю в цей час випробувань.
Юрій Луценко
27.01.2011 р.
Джерело: nso.org.ua
Також з цієї категорії...

Принципи реформування виборчої системи в...
15 мая 2009 г.

Народ в гробу видел мертвый...
21 окт. 2011 г.

Киев – плацдарм, на котором...
21 мар. 2013 г.
Набираючі популярність...

Оперативна інформація станом на 08.00...
6 мар. 2025 г.

1140 кацапів подохло минулої доби...
6 мар. 2025 г.

Збито 68 ворожих БпЛА, 43...
6 мар. 2025 г.
Останні новини
Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 5 березня обговорив такі актуальні теми:
Коментарі