Так гарант, комерсант чи диверсант?

Цікаво те, що у Європі Гройсману, шаромижнику з Вінниці, робили спробу пояснити те, про що українське суспільство вже два роки наголошує: дисципліни серед народних депутатів немає. А хто з українців не знає, що депутати і надалі порушують регламент (а Гройсман - так постійно), проводять безлад, вносять непотрібні та неякісні законопроекти, а також голосують за себе та за того дядька картками?

«Законодавче сміття». Саме так назвали витвори українських парламентарів європейські політики. І подібне констатує, що до Європи вже дійшло, що в Україні, незважаючи на Революцію Гідності, владу захопили невігласи, для яких поняття реформ – профанація, а накопичення власних статків за рахунок бюджету та війни – ціль.

Проте Європа ще не усвідомлює, що гарант безпеки України та її цілісності зовсім не переймається тим, що в Україні парламентсько-президентська республіка, а не навпаки. Європейці звикли, що біле – то біле, а чорне – чорне. І якщо європейський політик щось проголосив, він обов’язково втілить це у життя, бо інакше бути не може. Як і не може бути, аби англійська королева, або король Нідерландів, чи Швеції або Іспанії, вирішували, як перемішувати парламенти своїх країн, аби вони виконували прямі вказівки королівської родини. В Україні ж Порошенко наразі робить все від себе залежне, аби повністю узурпувати владу через слухняність парламенту. Задля цього він і затіяв гру «біжи кролику», оскільки з Яценюком Перту Олексійовичу вже давно не комфортно, бо Яценюк теж прагне очолювати грошові потоки, а для Порошенко контроль над ними важливий з 2005 року.

Саме тому Порошенко і розігрує ігрища з заміною прем’єра, аби поставити на його місце зовсім ручного. Порошенко, як і януковичу, кортить контролювати парламент повністю. Проте, на цю примху у Порошенко не вистачає голосів. Звісно, його не турбує той факт, що коаліція існує лише формально. За потреби він домовиться з потрібними людьми і влаштує ШИРКУ, хоча і не стане визнавати цього факту. Та все ж суспільство не сліпе. І чудово усвідомлює, що заради збереження влади та контролю Порошенко може брататись і з чортом.

А чорт, він не в табакерці, а в Кремлі. І українське суспільство це чудово усвідомлює. Тому і не сприймає мінських домовленостей, за якими стоїть Путін, зацікавлений у федералізації (яку проектували в російських планах ще років з десять тому) і розвалу України, аби повернути собі Україну, як васала.

В ситуації, що склалась, Порошенко має виступати гарантом незалежності країни. Він особисто відповідає за цілісність держави. І тому усі його кроки повинні відображати інтереси незалежної країни. Що ж ми спостерігаємо насправді? В дійсності як в керівництві армії, СБУ, міліції багато зрадників та корупціонерів. Сепаратистів призначають на високі посади і лише завдячуючи тиску громади їх – звільняють, проте – не арештовують. Жодного сепаратиста не було покарано. Хоча імена справжніх сепаратистів і зрадників знає майже кожен українець. І замість того, аби їх знешкодити, влада провадить з ними переговори та домовленості. Так у ЗМІ просочилась інформація, яку під тиском громади таки підтвердили і в АП, що між владою і групою сепаратистів відбувався брудний торг, згідно якого ОППА віддає Ахметову і Бойко контроль на Донбасі, начебто для врегулювання ситуації, а потому і виборів. Те, що подібні переговори велися, доводить і той факт, що Ахметов записав відео, на якому наголосив про те, що Донбас з Україною. А з якого дива особа, у якої руки по лікоть у крові і яка тримається за рахунок кримінальних російських коштів, а також людина якої – Захарченко, наразі очолює бойовиків, буде щось говорити після довгого мовчання? Тай поговорюють, що СБУ вже довела причетність Ахметова до фінансування терористів. Отже, якщо він виступив, йому щось пообіцяли. Проте, як зазначив журналіст Віталій Портніков, «ідея з перепризначенням - просто одна з пасток, яка дозволить продемонструвати, що Київ готовий до сепаратних домовленостей з Москвою поза Мінську, аби налаштувати європейців проти України».

Тож навіщо Порошенко влаштовує такі ігрища? З якого дива погоджується на призначення до влади сепаратистів, як у Вінниці, та закриває очі на корупційні діяння? А ще влада впевнено і послідовно переслідує добровольців та патріотів, і їхні арешти подає як арешти тих, хто працює на ФСБ. Народ – шокований, бо чудово знає прізвища найкращих агентів ФСБ, які не лише не арештовані, а ще й їздять до Мінську, і, представляючи Путіна, з Путіним і домовляються.

В країні ж наразі процвітає не лише корупція. Криміногенна ситуація в державі вже зашкалює, контрабанда через окуповані території сягає неймовірних розмірів, олігархи через підвищення тарифів – збагачуються. Депутати протягують антинародні законопроекти і не бояться відповідальності за свою жадібність, невігластво та порушення Конституції України.

Що ж до президента та його команди, то вони за останні два роки, в які в Україні йде війна, збільшили свої статки. Про це пишуть не лише українські ЗМІ, та Порошенко не обтяжується тим, аби пояснювати народові таку дрібничку: чому народ втричі став бідніший, а президент та його васали багатшими. Президент, як і Яценюк, зовсім не турбуються про те, що їх відверто ловлять на брехні, яку вони доносили до народу у вигляді обіцянок та доводів. Ці дві особи, залякуючи українців війною, турбуються лише про власне збагачення і не переймаються реальними проблемами народу. Ба більше, провладні ЗМІ констатують, що ці дві особи – гарні менеджери. Хоча, зважаючи на те, як розвивається бізнес Порошенко, який він затято обіцяв продати – він чудовий комерсант. Але для себе. Не держави.

Загалом народ не може зрозуміти, навіщо Порошенко влаштовує ігрища, прикриваючи своє бажання контролю над парламентом благом для держави. Усі припущення про призначення на пост прем’єр-міністра Яресько, Садового, Бальцеровича, - міф, адже єдиний, кого би він справді хотів бачити на цій посаді – Гройсман, людина, яка за Порошенком не лише горщик виносить, а ще й знає як правильно застосувати туалетний папір для царської філейної частини.

Проте така кандидатура не влаштовує парламент. І парламент не дуже хоче ставати ручним, аби стрибати як воша під примху президента. Тож політична криза і далі в країні триватиме, оскільки власні фінансові інтереси для президента важливіші за інтереси держави.

Роксолана МАЙ, «Конфлікти і закони»