​Влада негативного відбору, або Як комуністо-комсомольці з нащадками реформують Україну у колонію рф

Колись в СРСР був анекдот: що не збирай з вкрадених деталей різних заводів, виходить автомат Калашникова. От і нині всі українці спостерігають, як дітки колишньої партійної номенклатури та чиновників, що свідоме життя пересиділи в ГО на донорські кошти, або прилаштовані татами до перших банків аж в 14 рочків, коли більшість українців ще і не усвідомили розвалу СРСР, тепер, коли дістались до важелів влади, продовжують ідеологію, котрої їх навчили батьки.

Треба зазначити, що «комунізм» в СРСР був дивним: певні партійці та комуністи вищої ланки мали привілеї, лікувались і харчувались не в тих закладах, в яких більшість населення, вони жили не в хрущовках і їздили не на трамваях. Пізній СРСР – це чітке розшарування суспільства, де ті, хто прилаштувався в комсомолі на посадах чиновників та в райкомах, парткомах, або на вищих щаблях силових структур, мислили у відношенні до населення за ідеологією Голохвастова: «Мы это что-то одно, а вы - что-то другое».

Ще радянській фільм «ЧП районного масштабу» показав суспільству гниль структури, яку обізвали комуністично-соціалістичною, на верхівці котрої стояли люди без моральних принципів та морально-етичних норм, але які навчились пристосовуватись до обставин, а тому, як хамелеони, дуже швидко змінювали ідеологію і своє ставлення до події в залежності від вимог вищого партійного керівництва.

СРСР розпався, але в Україні комуністів та комсомольців від влади не прибрали. І хоча комсомолу не стало, уся партійна номенклатура прилаштувала своїх дітей на гроші донорів, де вони 25 років і сиділи, не піднімаючи нічого важчого за пляшку віскі.

Однак, спочатку, суспільству хотілося вірити, що люди, які сиділи на донорських коштах ЄС та США, котрі писали про європейські цінності і реформи, все ж поділяють те, що проповідували більше двадцяти років. Але, як показала практика, вони таки справжні комсомольці: у них тримання носу за вітром і впевненість, що всіх і все треба контролювати, незгодних - пересадити до в’язниць, розумних - залякувати кримінальним кодексом, і що порушення прав громадян - норма, а політична воля є вищою за Конституцію. А так як політична воля для таких пристосуванців сьогодні то не воля партії, а воля того, хто більше заплатить (навіть, якщо цілі шкодять країні), то зміни в їхній поведінці відбуваються на очах усього суспільства швидко.

Ті, що ще вчора волали про свободу слова та її відстоювання (бо донор на це гроші давав) як, наприклад, ГО «ЦЕДЕМ» (центр верховенства і права) лишень долучились до співпраці з владою, одразу підтримали законопроект «Про Медіа», що пропонував не лише запровадити цензуру, а, загалом, заохочував диктат; представник антикорупційної громадської організації Трансперенсі Інтернешнл Україна, ще до потрапляння до українського парламенту, теж забув про місію цієї організації, що полягає у «мінімізації можливості виникнення корупційних ризиків на національному та місцевому рівнях шляхом збільшення прозорості та підзвітності роботи органів влади», а, втрапивши до парламенту, тепер закриває очі на те, що депутатам чорним кешем платять за голосування. І таких прикладів безліч, коли бачиш осіб, що нині в парламенті, які ще десять років тому базікали про демократію та верховенство права, про чесність та прозорість, однак, втрапивши до клептократичної системи влади, дуже гарно її сприйняли і добре засвоїли схеми збагачення.

І сьогодні більшість громадян, які слідкували за діяльністю тих чи інших активістів, з подивом виявляють, що якщо щось і покращується, то лише матеріальний стан колишніх та нинішніх активістів, але аж ніяк не життя в країні.

Не менш красномовним є і приклад сина комуністів і відомого нащадка соціал-комуністки Вітренко, котра стояла начебто на захисті робітничо-селянського руху, який, як і батьки - спритно міняє свою позицію. Адже як зручно і швидко він пристосовується без будь-яких принципів до ситуації зі зміною часу та обставин: працював у Нафтогазі і знімав звідти шалені гроші - структура була гарною. Звідти погнали, і вже говорить про ліквідацію Нафтогазу, бо, виявляється, там таки корупція. А згодом прославився тим, що, не прикриваючись, почав відстоювати економічні інтереси росії, а українцям запропонував їхати на заробітки до Польщі, при цьому наголосивши на закритті українських уранових родовищ.

На жаль, більшість тих, хто захопив владу в Україні, ніколи не думали про Україну як державу. А власні фінансові інтереси ставили і ставлять вище інтересів держави. Так, наприклад, велика кількість начебто проукраїнських політиків і депутатів віддавали та й віддають свої голоси за законопроекти, що списані з російських, і в такий спосіб гармонізують українське законодавство під російське. Навіщо, якщо це ворог? І навіщо. Вводячи російські диктаторські норми, дурити суспільство і говорити, що вони – європейські? При цьому при всіх начебто українських президентах українським чиновництвом і українською владою знищувалось українське виробництво в інтересах виробників з росії, аби потім росія могла експортувати до України свої товари.

Звісно, аби зняти відповідальність з певних осіб, котрі власні фінансові інтереси поставили вище інтересів держави, у країні давно запустили маніпуляцію про вибори. Але при цьому не зазначають, що коли в Україні починають говорити про вибір населення, забувають про те, як ті вибори організовувались та проходили.

Коли зачіпають тему виборів, велика кількість людей з розумним обличчям починає долучатись до диспуту. І дійсно, чому б не подискутувати? Адже усі ці люди окрім того, що поговорити, нічого не можуть, адже продовжують підігравати владі в існуванні існуючого симулякру.

Останні 25 років в Україні було запроваджено правило: ти брешеш мені, я - брешу тобі, а разом ми робимо вигляд, що один одному віримо. Це правило працює і донині, хоча дедалі частіше, зважаючи на те, що формула дала збій (оскільки змінились певні дані), певна частина населення починає дратівливо на неї реагувати і дедалі частіше можна почути: почніть називати речі своїми іменами.

Так от: якщо ж почати називати зрадників - зрадниками, крадіїв - крадіями, ідіотів - ідіотами, а колаборантів - колаборантами, то в суспільстві одразу зміниться вектор розвитку, оскільки коли не грають у симулякр, коли не обговорюють питання, котре насправді залежить не від виборців, а від закону про вибори, коли таврують мерзоту, а злодія таки притягають до відповідальності - починається наведення ладу.

Однак навіть ті політики, що подекуди пишуть правду щодо певних подій, які відбуваються в Україні, теж продовжують грати в симулякр, підігруючи певним правилам, оскільки, видко, це-дуже зручно, або - вигідно.

Тим не менш, хотілось би поговорити про те, що в країні відбувається насправді. А ситуація до жаху - критична. І створили її не громадяни, які двічі виходили на Майдан, бажаючи зміни свого життя. Створили її люди, які назвались політиками і котрі інтереси власної кишені ставили і ставлять вище інтересів власної країни. При цьому треба говорити відверто: одна частина осіб, що була наділена владою і крала як підприємства, так і кошти з бюджету - була відверто проросійською, переконана, що Україна повинна існувати лише у складі росії, інша, хоч і мала проєвропейські погляди, все ж не проти була робити бізнес з росією і отримувати свій особистий гешефт, навіть, якщо прийняті рішення шкодили економіці і державності країни.

Про це загалом не прийнято говорити і згадувати, бо, знову ж, запровадили негласне правило: одні політки погані - проросійські, інші - гарні і проукраїнські. Але чи так все насправді?

Те, що проросійські політики є для України ворогами - сумніву не підлягає. Але чи всі україномовні і проєвропейські думали і думають про країну? Може, Ющенко, котрий присів на РосУкрЕнерго Фірташа? Чи, може, Порошенко, котрий воскресив Медведчука і допоміг йому в багатьох питаннях? Чи про Україну думали депутати, які голосували законопроекти, що порушують Конституцію або виписані в інтересах росії?

Нинішній президент та його «зелені кнопочки» теж працюють не в інтересах України. Весь час президентства Зеленського тільки й відбувається з політичними скандалами як через нищення малого та середнього бізнесу в інтересах клептократів, так і через рішення уряду та голосування депутатів за законопроекти, що шкодять енергетичному сектору України, але працює на користь російської федерації.

«Голова енергетичного комітету Верховної Ради України Андрій Герус працює в інтересах росії, знищуючи українську енергетику. Його потрібно притягти до відповідальності» - заявив екс-глава СБУ, народний депутат України Валентин Наливайченко в ефірі однієї з програм «Свобода слова Савіка Шустера». А згодом депутати проголосували за постачання електроенергії з Білорусі, і це при тому, що було анонсовано, що 2023 року Україна хоче приєднатися до системи постачання електроенергії з ЄС. Депутат Олексій Кучеренко на своїй сторінці у ФБ загалом не стримував емоцій, перерахувавши загрози такого рішення: «Відмова від синхронізації з ENTSO-E (об’єднання енергетичного ринку з Європою) - це вирок для енергетичної галузі України, повне і незворотне впадання в залежність від путіна.

- Відновлення імпорту – є продовженням політики підтримки режиму Лукашенко, якого придали остракізму усі цивілізовані країни світу.

- Імпорт із росії та Білорусі – є енергетичною капітуляцією.

- Імпорт є руйнівним в першу чергу для Енергоатому, бо саме атомну енергетику постачають з Білорусі (рівним графіком).

- Досвід 2019-2020 років продемонстрував, як навіть обмежені обсягу імпорту з росії та Білорусі здатні поставити на коліна усю енергетичну галузь України і сприяти накопиченню багатомільярдних боргів усіма держкомпаніями.

- Народні депутати, НКРЕКП, міненерго мають вжити негайних заходів щодо заборони імпорту електроенергії з Білорусі та росії».

А як зазначив Сергій Лямець, після оприлюдненої розмови начебто між Медведчуком та Сурковим «у 2014 році імпортом електроенергії (з України-ред.) росія утримала щойно захоплений Крим. Якби не погоджувальна позиція української влади, то дивись - не було б зараз ніякої Республіки Крим у складі росії. Виходить, у 2014 році наші хлопці двічі здали Крим. Спочатку фізично, не віддаючи наказ про відкриття вогню. Потім подліческі, дозволивши імпорт е/е. І ось, у 2021 році Україна знову імпортує електроенергію з росії. Тільки з початку року на адресу росії і Білорусі пішли 830 млн грн».

Та шалений принтер зеленого походження продовжує розвалювати Україну, працюючи на країну агресора. Єдиний плюс, який стався від проросійського Зеленського - закриття каналів кума путіна - Медведчука, однак, як зазначило багато експертів, зроблено це було не з метою припинення російської пропаганди, а через з'ясування стосунків між клептократами, яким персона Медвечука заважала. Адже, як деякі з них зазначають, санкції торкнулись труби, літаків, але не основних коштів, а самі особи, котрих звинуватили в тероризмі - вільні у пересуванні і ніяких кримінальних обвинувачень не отримали. Тож, скоріш за все, Медведчука просто попросили піти, але на умовах Зеленського та таких ляльководів, як Льовочкін, Ахметов, Коломойський, Пінчук.

Те, що це схоже на правду, підтвердилось арештом Стерненка у справі, якій його адвокати навіть не надавали суттєвого значення, а також рішенням ВР повернути конкурси на держслужбу. Останнє - це можливість розширювати повноваження в.о. міністрів. І нині вийшло, що шалений принтер зробив з Зеленського - некерованого міні-диктатора, котрий за власним рішенням тепер може «у ручному режимі впливати на Кабінет міністрів шляхом призначення на необмежений термін із широкими повноваженнями в.о. заступника міністра, якщо посада міністра є вакантною» -написав у своєму ФБ один з народних обранців.

Те, що Зеленський аж ніяк не збирався і не збирається робити Україну незалежною і процвітаючою країною, стало зрозуміло одразу, лишень він набрав до своєї команди проросійської агентури та ставлеників клептократів. Схеми, на яких викривають посадовців при Зеленському, не лише не менші, а ще, подекуди, більш скандальніші, ніж при Порошенкові. Генеральні прокурори, котрі 100% у Зеленського - свої, працюють на знищення законності, а українські суди - на знищення справедливості. Ну а голосування законопроектів, що надають пільги клептократам, списують їм борги, або навпаки надають державну (за гроші платників податків) підтримку - взагалі доводять, що уся влада Зеленського і увесь депутатський корпус працюють лише на власне збагачення (та й сам Зеленський не цурається ані купівлі ОВГЗ, ані заробітку на ковід фонді, ані, наразі, як пишуть в соціальних мережах, дотичності президентської родини до фірми одноденки, що завезла до України дженерік вакцини), а й на реальне знищення економіки України, зубожіння населення. Зважаючи ж на знищення медицини і освіти, взагалі - на розвал країни. А лише одна країна у світі хоче довести світовій спільноті, що Україна, як держава, не може існувати, і це країна окупант - росія. Тож саме заради неї так пнеться Зеленський зі своїм шаленим принтером, набиваючи власні кишені та кишені клептократів?

Одне дуже злить: існує певна кількість депутатів, котрі знищення країни і зубожіння населення впроваджують, вдягнувши вишиванки і під виконання українського гімну.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото maxpark.com