​Конституція - є! Конституція - є?

Чи багато українців читали Конституцію, якій цього року - 25 років? Здається, інтерес до її тексту проявили небагато пересічних громадян. Є такі, які запитують, а навіщо, яке відношення Конституція має до нашого життя?

А між тим, конституція і закони встановлюють правила гри під назвою «життя» і «справедливість».

На початку 1990-х незалежна Україна зробила спробу змінити радянську судову систему за прикладом розвинених країн. Була прийнята Конституція, заснований Конституційний суд, але все пішло не так… Вирішили, що конституційні норми - це звичайна формальність і виконувати їх зовсім не обов’язково.

Сьогодні у світі є країни, в яких немає конституції. Це: Ізраїль, Швеція, Великобританія, Канада, Нова Зеландія, Сан-Марино, сюди ж можна віднести і рф, і Лівію. У сімох з цих країн люди живуть добре, цивілізовано.

У Лівії люди живуть дуже погано і нещасливо, воюють, вбивають...

Лівійська конституція була прийнята у 1951 році і існувала до того моменту, допоки полковник Каддафі не влаштував військовий переворот, скасувавши конституцію і пояснивши громадянам, що вони тепер будуть жити за канонами написаної ним «Зеленої книги». Країна стала називатися «Джамахірія», у ній було скасовано партійну систему, Коран став «основним законом», а влада була зосереджена в руках Каддафі і його «Революційного сектора».

Джамахірія проіснувала 34 роки, після чого в країні почалася громадянська війна і країна перетворилась на примару.

І московії не стало, фактично. Сталінський досвід, до якого все відвертіше звертається путінська вертикаль, показав, що для утримання населення під контролем досить репресувати 3% населення. У першу чергу, зрозуміло, найосвічених, самостійних і незалежних. Не потрібні ніякі конституційні норми, мовляв, ми ж не Швеції - Британії якійсь там…

Бутафорна Конституція 20 років поспіль, обнуління-коронація путіна. Чи можна вважати, що люди в рф живуть за конституційними нормами, нормами права демократичної країни? Звісно - ні! Вибори зведені до ритуалу, а конституція перетворилась на «фіговий листок».

Про нашу Конституції говорили, як про зґвалтовану жінку, наділяючи головний Закон держави людськими якостями. Над «бідною жінкою» знущались і Кучма, і янукович, і Порошенко. А якщо додати сумнівну діяльність Конституційного суду і Верховної Ради, то виходить зовсім сумна реальність.

В Україні постійні зміни до конституції показують нам, що президенти намагаються убезпечити себе навіть від віддалених і теоретичних загроз, прагнуть мати повну свободу рук і бажань.

А ще більшим їх бажанням є залишити суди, в тому числі Конституційний, підконтрольними, керованими, прокурори повинні бути «своїми на 100%», закон виключно для народу. І це їм, на жаль, вдається.

Ілюзорність норм закону - це наслідок історичного розвитку народу? Якщо наші пращури жили в умовах свавілля можновладців, і ми живемо так само, для нас фіктивність законів - норма? Важливі питання для роздумів!

У нормах законів навмисно закладається корумпована складова і подвійне трактування.

Найстрашніше те, що ми не знаємо як, і не маємо інструментів, що дозволять на практиці відстояти свої права.

Чому в американців Білль про права стоїть на почесному місці в книжковій шафі громадян і не раз прочитаний і вивчений кожним школярем? Так, так, її вивчають в школі, для того щоб люди були обізнані в своїх правах і обов’язках. А чому у нас «закон — як дишло»? Чому у європейців, американців, австралійців і т. д. ставлення до закону і його виконання виключно в правовому полі? Чому у нас все навпаки? Відповідей – купа, на будь-який смак, а от з реформами – проблеми.

Від чого залежить ставлення громадян до зводу законів і правил? Перш за все, від реальності застосування законодавства. Якщо в законі задекларовані гарантії приватної власності і ведення бізнесу, а ви знаєте, що, не сплативши данину, наприклад, пожежній інспекції, ризикуєте втратити бізнес, що в суді захисту від свавілля чиновників ви не знайдете, то як ви будете ставитися до норм закону про ваші гарантії? Звісно, ігнорувати! Таке ж ставлення і до конституційних гарантій, бо в реальному повсякденні вони не працюють!

Нас «рятують» домовленості! Якщо суддя готовий вирішити суперечку «як треба», отримавши за це хабар, то чому б цей хабар не дати? Так простіше і надійніше, так «всі роблять»!

Люди просто не розуміють наслідки такої поведінки, і до чого вона призводить. Точніше, вже призвела!

І цим успішно користується влада і реформатори, які реформують реформовані попередниками суди, до речі, за наші з вами податки.

На жаль, у суспільстві навіть не сформувалися політичні рухи/партії, здатні реалізувати такі реформи. Так звана «політична еліта» вважає за краще багатіти за рахунок «розпилу» бюджету, на хабарах і відкатах, тому що завтра може змінитися господар і невідомо, як там карта ляже.

Надзвичайно потрібні суспільні злагоджені дії зміни гри за правилами, за законами, а не з корисливих прагнень судійсько-прокуроських чиновників. Але чи є в країні запит на верховенство права і справедливість? Чи може такий запит виникнути стихійно на 31 році незалежності України і 26 річниці Конституції?

А чи є сьогодні впливові групи, зацікавлені в чесному і незалежному суді, престижі суддів, правоохоронної системи?

Чи є дієві і конструктивні інструменти, що дозволяють прискорити процес трансформації судової системи і виконання конституції? Потрібно розуміти, що порушення конституції і законів не вирішується ухваленням нових законів. Навіть найідеальніші закони будуть неефективними, доки буде можливість безкарно їх порушувати і нехтувати конституцією.

Наприклад, американці. Вони переконані, що США - це їх демократична, правова і вільна держава, а не приватне володіння (п’яти родин, як в Україні). Вибори президента і конгресменів - чесні, шерифи обираються, суди є незалежними (звісно, там теж все не ідеально), і мають право скасовувати навіть укази президента. Українці навіть не уявляють, як це суддя може накласти заборону на виконання неконституційного указу президента!

Як показує історія, у середньовічній Англії землевласники не захотіли терпіти свавілля короля, позбавили його будь-яких прав і доручили обраному ними парламенту приймати закони. Сформували незалежні суди, здатні приймати справедливі рішення.

Саме зацікавленість у чесному і незалежному суді, у контролі над бюрократією, завжди схильною до корупції, призвела до реалізації в країнах Європи принципу поділу влади. Це означає, що існують незалежні від політиків гілки влади і існує незалежний від виконавчої влади і парламенту суд, а також рівність усіх громадян перед законом, а суддя є незалежним арбітром! Недарма ж наші вітчизняні олігархи судяться у британських і американських судах.

В Україні теж влада поділена на законодавчу, виконавчу, судову.

І кожна гілка влади в наших умовах — це «річ в собі».

Залишається відкритим питання: коли ми захочемо мати справедливі суди і верховенство права, коли для нас Конституція перестане бути формальним папірцем? І що ми можемо для цього зробити?

До тих пір, поки громадяни будуть вважати, що змінити нічого не можна, а на виборах будуть обирати випендрьожних політиків, нардепів - наша держава так і буде жити, як жила всі ці 30 років — топтатися на місці, з малесенькими кроками вперед!

Манана Абашидзе, «Конфлікти і закони»

Фото надане автором