​Чому влада вважає, що викривати зрадників не на часі, або Пора чистити авгієві конюшні української політики

Як почали писати українці в соціальних мережах, через місяць після повномасштабного вторгнення окупанта влада і чиновники – оговтались і повернулись до звичних корупційних схем, до розпилу і так невеликих коштів та до нанесення шкоди державі зсередини. Однак, на зауваження суспільства, на його питання, як сталося, що окупант так легко захопив Херсон, і хто дав дозвіл на розмінування з боку Криму, чому не евакуйовували Київську область і т.п., влада почала вимагати її не критикувати, а також розповсюджувати думку, що ці питання піднімати не на часі.

Утім, як може бути не на часі виявлення і знешкодження засланого козачка від окупанта, котрий до війни допоміг окупанту, а нині працює на нього ж, видаючи себе за представника української влади? Адже перше правило у війні – знешкодження зрадників, які не будуть передавати ворогові інформацію і допомагати. Але в українських реаліях про зрадників у владі, про їхню поведінку говорити не можна. Так вирішили в офісі президента і … почали узурпувати владу, при цьому свідомо чи не свідомо допомагаючи окупанту.

Про переговори з окупантом, в яких періодично випливає арахамія ( особа зі слизькою репутацією і, скоріш за все, маюча паспорт ще й іншої країни, адже паспорт громадянина України він отримав лише у лютому 2015 року), не лише не вказують на те, що цей колишній громадянин росії постійно грає за збірну окупанта і в його інтересах, а ще й на те, що бажає зробити це швидко, а тому погоджується на умови окупанта, і, як повідомлять соціальні мережі, тисне і на військових. Тобто, виходить, що людина, котра у будь-який момент може поїхати жити на батьківщину росію, чи до США (не думаючи про Україну, але нахапавши тут грошей), хоче вмовити українців здати країну і жити під окупантом, тоді як він сам житиме не під репресіями, бомбами і ґвалтуванням. Саме так слід розуміти діяльність Арахамії?

Але боронь Боже говорити про такі речі, оскільки гласність може зірвати домовленість між зрадником і окупантом, а зрадники ж повинні виконати домовленості, які пообіцяли окупантові, а тому зрадників критикувати не можна, як і не можна задавати питання про корупцію, крадійство, про те, хто дав до війни той чи інший наказ, виконання якого допомогло окупантові? Чому ці питання задавати неможна, якщо від відповіді на них залежить перемога, оскільки зрадників потрібно локалізувати?

Питання до Зеленського лишаються відкритими: Татаров, Єрмак, Арестович, Подоляк і той же Арахамія – це люди, котрі були (чи є?) дотичними до росії, ФСБ та руцького міра, то як вони можуть брати участь у державній політиці, якщо їх не повинно бути при владі? У державних структурах, СБУ, офісі президента, МВС та ЗСУ не може бути осіб, котрі хоч теоретично мають зв'язок з росією! Це зрозуміло навіть тим, хто не має відношення до військової справи, бо це – здоровий глузд і один з принципів виживання у воюючій країні! Але на ділі саме такі особи задіяні у переговорах, а Арахамія ще й озвучує тези, які вигідні саме росії.

Звісно, постає питання: де СБУ, котре повинно виявляти зрадників і віддавати їх до суду? Але і тут питання – риторичне, бо, виходить, що СБУ не зацікавлено в розкритті кротів російської федерації в державних органах української вертикалі влади.

Про Арестовича і його нічні казки питання взагалі окреме, оскільки, як тепер вже пишуть ті, хто стикнувся з трагедією в Бучі та Ірпені, його байки сильно нашкодили, що призвело до загибелі конкретних людей. Про це написала у своєму ФБ Катерина Іщенко, котра втратила маму лише тому, що вважала казки Арестовича «офіційними повідомленнями».

Але хто такий Арестович, і як він сидів на прес-конференції із ідеологом руцкого міра Дугіним, знає кожен, хто цікавиться хоч трошки політикою, як і знає про те, як Арестович визнав свого часу, що брехав громадянам.

І нині він проводить ту саму діяльність - бреше, хоча і є представником офісу президента, а повинен бути об’єктом вивчення СБУ. Однак, як видно зі скріну 2017 року, в коментарі одна людина написала: - «в людей коротка пам'ять», і судячи з усього, ця особа мала рацію: у великої кількості в українців таки – коротка, дуже коротка пам'ять , оскільки б інакше сьогодні цього пропагандиста, що працює на розвал країни зсередини, через донесення неправдивої заспокійливої інформації, котра не є об’єктивною і чесною, яку багато хто сприймає як офіційну, не просто не слухали б, а його б не існувало б ніде в етері. А так – він виконує своє завдання – бреше, вводячи в оману, і велика кількість людей йому вірила, як і мама Катерини Іщенко, котрі не встигли виїхати, а скінчилось тим, що собаки, котрі вижили, потім облизували і охороняли трупи своїх господарів, які повірили Арестовичу, а тому – загинули.

І питання зрадників у владі повинні ставити політики, для котрих існування України є державницькою позицією, а не зелене кодло, частина якого після повномасштабного вторгнення просто втікала, як і депутати ОПЗЖ, або ставленики ОП (вважайте - Подоляка та Єрмака, яких народ нікуди не обирав) - Шмигаль і Кабмін, рішення яких доволі часто – антиконституційні, про що юристи, адвокати і правники говорили ще до повномасштабного вторгнення, тож ці представники олігархії і часто – російської, або з нею пов’язаної, теж із задоволенням готові здати країну, але їм заважає народ, а також міжнародні партнери, котрі надають Україні допомогу. Бо як США так і Великобританія неодноразово говорили у бік української влади, що перемовини з окупантом без перемоги України – то капітуляція. Але у Арахамії і багатьох інших поставлено інше завдання їхніми справжніми господарями, а тому вони і хочуть перемовин кров’ю українців, чудово знаючи, що росія не заспокоїться, поки не знищить Україну, а тому це ми повинні її знищити. Але їх то – не обходить, бо створивши умови для росії для передишки, самі вони дадуть з країни дьору, лишивши українців і країну на знищення. Як зазначив Андрій Смолій, коментуючи справжню причину приїзду до Києва Джонсона: «це так звані «перемовини» між Україною та окупантом. Міністр закордонних справ ВБ Елізабет Трасс ще кілька днів назад заявила, що Україні не варто підписувати такі «домовленості» до реальної перемоги. Проте, є кілька держав, які нас дуже хотіли б підштовхнути до не вигідних умов, аби пошвидше завершилась війна. Це ФРН, Туреччина та Китай. Ще в цьому списку може бути Ізраїль та Франція. Та й самій московії дуже хотілося б підписати якийсь «мір» та умовах нейтралітету для України, щоб набрати сил та наново підготуватись. Україні це не вигідно. Це, ймовірно, найважливіша мета Джонсона: сказати, підказати, підштовхнути до правильних дій. Сподіваюсь, це почули на Банковій».

Але на Банковій нічого, окрім подивитись в очі путіну - не чують. Вони бояться лише українців, які можуть вже й не випустити їх, як януковича до Ростова, а тому роблять свою гнилу справу знищення країни зсередини, але так, щоб лишались лише слова, а не накази на папері. Бо за підпис з наказом капітуляції, або чогось схожого, після перемоги України можуть витягнути з будь-якої країни і засудити, чи знищити новоствореним підрозділом на кшталт «Моссад». Саме тому Єрмак і Арахамія їздять по військовим і роздають усні рекомендації, або усно вимагають здачі інтересів країни, бо вони хоч і агенти, але не тупі, розуміють: поставиш підпис, підпишеш собі смертний вирок, від будь-якого українця, який вирішить помститись і якому буде все одно, що буде з ним після знищення зрадника. Хоча, з іншого боку, ці особи НЕ МАЮТЬ ПРАВА роздавати накази, бо є – ніким, порожнім місцем, яке чомусь взяло на себе право керувати країно і вирішувати долю українців.

Саме тому офіцерам СБУ і політикам, для котрих державність і незалежність України понад усе, вже зараз треба ініціювати чищення авгієвих конюшень української політики, прибравши зрадників від можливості впливати на державність і політику України.

І на останок: треба змусити Зеленського лишити в спокої Марченко і Залужного, котрі, на відміну від ОП, свою справу роблять добре, нищачи окупанта.

Ліна ТИХА, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж Цензор.НЕТ