​Як Зеленський та «триста єврейців» Конституцію ґвалтують

Зеленський, коли зачитував обвинувачення на адресу Порошенка, у певної кількості людей викликав довіру. І дійсно, людина так гарно заявляє, що змінить систему, що покарає крадіїв, що деякі навіть повірили. Однак, отримавши президентську булаву, Зеленський одразу забув про всі свої обіцянки, бо так він звик: під софіти набрехав, а далі – трава не рости, тексти вже не важливі.

Так і сталось. Ставши президентом, мільйонер Зеленський, якого продали 30% тим, хто прийшов на вибори, як вчителя Голобородька, а потім ще 43%-м в другому турі, які підтримали його, бо ненавиділи Порошенка, почав показувати своє справжнє обличчя диктатора, хама і невігласа, котрий любить росію і ненавидить Україну і українців.

Про «подивитись в очі путіну» знає кожний, хто бачив виступи Зеленського в росії і як він прогинався перед путіним і росією. Тож не дивно, що перше, що почав впроваджувати мільйонер Зеленський – це порушення Конституції в інтересах окупанта. Загалом, як виявилось, для ватажка «300 єврейців» українська Конституція не має значення. Мотивується ця особа у своїх рішеннях зовсім не інтересами України та українців. І це він довів одразу, вступивши на посаду президента.

Ледь ставши президентом, Зеленський почав розмахувати булавою, крушачи як конституційний устрій, так і державність країни. Почав він дещо обережно: з перевищення власних повноважень, проводячи незаконні звільнення та нагородження. Далі пішло більше, зазіхнувши на ст. 19, 106 Конституції України, почав скасовувати укази колишніх президентів, що мають індивідуальний, ненормативний характер.

А далі його «300 єврейців» у ВР почали голосувати антиконституційні закони, а Зеленський їх підписувати. Найскандальнішими можна вважати неконституційний «закон про землю», потім про непрозору модель розпорядження природними ресурсами, що є прямим порушенням статті 13 Конституції, яка закріплює, що всі ресурси країни належать її громадянам. Згодом закон про контроль за ЗМІ. Потім – повне порушення Конституції і прав людини під час ковідоістерії.

Ну, а з початком повномасштабного вторгнення Зеленський та «триста єврейців» у ВР взагалі вирішили, що Конституція України то – туалетний папір, а тому можна голосувати будь-яку ахінею, не переймаючись за наслідки таких голосувань. І хоча згідно із Законом України «Про статус народного депутата України», а також Конституцієї (ст. 1, 5, 38), депутат — представник народу, зобов’язаний діяти в інтересах громадян, українські депутати діють не як представники народу, а, як агенти впливу або клептократів, або в інтересах транстнаціональних корпорацій, або влади. І люди можуть масово бути проти якогось закону, виходити на мітинги (як проти голосування закону про землю), або збирати петиції (як вийшло з аконом №1209 (відомим як закон про «добросовісного набувача») надсилати звернення — це нічого не означає.

Депутати вже давно, користуючись повною безкарністю, безвідповідальністю перед виборцями і законом, демонструють суспільству, що коли за них голосували - дали їм індульгенцію на крадійства і свавілля для власного збагачення, а не для захисту інтересів громади.

Один із найбільш кричущих прикладів, підписаних Зеленським, закон №1209 , що фактично легалізує рейдерство землі. Попри масову петицію з понад 25 тисячами підписів, президент підписав норму, яка забороняє повернення незаконно відчужених земель через 10 років. Цей закон передбачає, що навіть у випадках, коли ділянку було вкрадено або приватизовано за підробленими документами, вона все одно залишається у власності злочинця — а справжнім власникам ще й доведеться виплатити компенсацію. Землі прибережних зон, ліси, рекреаційні ділянки — все це може бути втрачено назавжди, бо через проблеми в кадастрі їхні межі не були визначені. Це рішення прямо суперечить принципу верховенства права та рівності громадян перед законом. Але ж хіба Зеленський прийшов захищати інтереси українців? В Омані він домовлявся про інше. А так як українці виявились не такими договірними як «триста єврейців», він та його «єврейці» мстяться українцям через влаштований геноцид, допомагаючи окупантові.

Ще один приклад антиконституційного підходу — законопроєкт про мобілізацію, в якому держава намагалася закріпити механізми обмеження свободи пересування, позбавлення прав без рішення суду, блокування діяльності осіб, які не отримали повістку, але мають сумніви у законності дій ТЦК. Цей закон взагалі ігнорує базові положення Конституції щодо презумпції невинуватості, права на свободу пересування, на судовий захист, а також суперечить міжнародним стандартам прав людини. Навіть після критики ці положення зберігаються у різних формах. Кожен, хто почитає писульку, яку «триста єврейців» назвали законом, а Зеленський – підписав, зрозуміє, що ця зелена влада свідомо почала зривали мобілізацію, свідомо згодом завела НКВС (ТЦК) і свідомо хоче змусити українців відмовитись захищати свою країну.

Звісно, пафосними назвами законопроектів та дурнуватими відосиками Зеленський думає обдурити як українців, так і світ. І, звісно, чи комусь при здоровому глузді спаде на думку, що в законі з назвою «про добросовісного набувача» може бути закладено узаконення рейдерства? А Зеленському – спало. І подумалось, може за таким чином запропонувати українцям за кордоном окуповувати нерухомість самого Зеленського? А владі тих країн пояснювати, що коли шлепер розказує, що крадене може стати законним, то нічого поганого в тому, що українці, які змушені були через те, що Зеленський виявився не гарантом, а зрадником, що здав території, втратити власне житло, тепер заселяються в нерухомість Зеленського – немає, бо сам Зеленський вважає, що вкрадене може бути законним. Тож, зважаючи на те, що саме Зеленський є винуватцем, що люди були змушені їхати з України, люди мають повне право захоплювати нерухомість Зеленського. Адже саме цією логікою шлепер мотивується, а тому і інші – теж мають право.

Також Зеленський підписав низку законів, які відкривають шлях до прихованої приватизації державного майна. Пролобійований спікером парламенту Стефанчуком закон спрямований якраз на спрощення передачі власності — без належного громадського обговорення, без реального контролю і без прозорої звітності. Усе це прямо порушує норми Конституції про народ як джерело влади і власника публічних ресурсів.

Однак страшніше інше: ці закони — не поодинокі помилки, а частина системного процесу демонтажу правової держави. Вони засвідчують, що Конституція більше не є основним документом для ухвалення рішень, а публічний інтерес поступається інтересам політичних груп і бізнесу. Те, що Конституційний суд не реагує — це ще один сигнал глибокої інституційної кризи. І кожен день без опору цьому курсу — це день втрати контролю народу над своєю державою.

Ліна ТИХА, Конфлікти і закони

Фото з відеоролика на YouTube