Політика

Всі, хто жив в СРСР, і знає, що таке комунізм, чудово усвідомлює, що у комунізму дуже багато спільного з фашизмом. Однак, якщо українською до гугли забити «ознаки комунізму», то чітко перерахованих ознак не буде. Однак є ознаки фашизму. На жаль, ми живемо у такий історичний період, коли тумбочку називають ракетою і переконують у цьому суспільство. І відбувається підміна понять та розширення вікна Овертона.

З часів януковича законність і Конституція почали носити формальний характер. Ті, хто захопив владу, почали демонструвати суспільству правило, започатковане ще Франко і Муссоліні: «своїм - все, ворогам - закон». Така вже тенденція диктаторського ладу: собі (стверджуючи, що закон один для всіх) - можливості і блага, ворогам - закон і перепони. І нинішня влада Зеленського, котра корінням йде у проросійську партію регіонів і споріднена з ОПЗЖ, сьогодні найактивніше демонструє, що росія їм не зовсім чужа, а от український народ, однозначно, - ворог.

Фундаментальная политическая проблема президента Зеленского - как контролировать Кабмин и парламент Украины и не нести политической ответственности. Если президент Украины Зеленский смело решится, до 30 мая, сделать своего фаворита Ермака премьер-министром, вместо посла Маркаровой, которую вяло продвигает Вашингтон, то это будет не только вызов планам США в Украине, но и претензией Офиса «фирмы» на все деньги ЕС - 60 млрд и американцев - 60 млрд. Поэтому американцы, наученные горьким опытом, не торопятся вбросить в Украину огромные финансы без своего контроля. Точно также поступают европейцы. Им не нравится, что огромные деньги могут попасть в руки анонимной кучки близких друзей Офиса.

Президент В. Зеленський ініціював заміну своєї частини судів Конституційного Суду. Створено комісію по відбору кандидатів, куди ввійшли три викладача — це не найбільш авторитетні і, головне, незалежні фахівці у конституційному праві. А ще Богдан Футей зі США, якому 84 роки. Пам’ятаю його з 1996 року: він вже тоді відносився до України дуже приязно і зовсім необ’єктивно — як люблячий дідусь до бешкетливої онучки.

За що здебільшого йдуть війни? – за території (землю, надра). А то все інше – ідеологія, релігія, мова чи ще щось, то лише прикриття. І дуже жалко, що багато, навіть патріотично налаштованих українців, не розуміють цього.