​Корупція, кремль, безкарність або Чому ж Зеленський та СБУ покривають Бойка?

Коли народ відстояв Ющенка, і стався третій тур, люди повірили, що новообраний президент арештує всю російську агентуру. Однак вже з перших кроків президентства Ющенко пішов дорогою Кучми. Саме при ньому вільно почали почуватись здавалось би його вороги. І саме тому наше сьогодення потрібно розглядати в контексті причини і наслідку.

І однією з причин нинішньої ситуаціє є те, що ще в далекому 2004 році відбувся Сєвєродонецький з'їзд, делегати якого вже тоді готові були роздирати Україну на шматки, однак ніхто з них так і не був покараним, а більшість згодом знову посіла державні посади. Хоча всі усвідомлюють, що тодішній арешт делегатів Сєвєродонецького з'їзду змінив би хід історії. Більшість сепаратистських політиків сіли б на нари, а це, в свою чергу, запобігло б створенню проросійських анклавів в Україні.

Звісно, навряд чи це відвернуло агресію росії, котра, враховуючи зовнішні фактори та інтереси росії, все одно б напала. Однак історія могла б піти іншою стежкою.

Тож чого боятись агентурі фсб, якщо жоден з агентів ще не був притягнутий до відповідальності? І не дивно, що Юрій Бойко сьогодні себе так комфортно почуває і знову робить проросійські заяви, з акцентами на «радикалів», мантрою про пам’ятники, мову та церкву. Звісно, Бойко не переймається, що в росії не говорять українською, що на окупованих територіях зносять проукраїнські пам’ятники і закривають українські школи, забороняючи українську мову. Проблеми українців на окупованих територіях та й в самій росії Бойка, як і московську владу, - не цікавлять. Питання мови його цікавить безпосередньо в Україні.

Кучма не дарма дав Бойку Героя України, адже вже в той час Бойко прославився ідеологом системи, що дозволяла наближеним до влади бізнесменам і компаніям вигравати тендери та отримувати вигоди від державних контрактів, паралельно розвиваючи афери в енергетичному секторі, що були пов’язані з корупцією та участю у сумнівних бізнес-проектах. Для Кучми кожен, хто може провернути щось на кшталт «вишок Бойка» - герой. Коли ж вже в наш час суспільство почало вимагати, аби проросійського покидька позбавили звання Героя України, то з проросійського офісу президента України (а ніхто ж не заперечить зв’язки Татарова та Єрмака з росією, як і пов’язаність подоляка з КДБ Білорусі?) відповіли, що «законодавство передбачає два механізми позбавлення державної нагороди: у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин та якщо особа перебуває під санкціями», тож проросійський Бойко з точки зору проросійського офісу не може бути позбавлений звання. Адже у нинішньої влади, як і Кучми, герої - не ті, що на передовій, а ті, що мають гарні зв’язки з росією.

Звісно, всі ми розуміємо, що агітаційний ролик Бойка був випущений у підготовці до виборчих перегонів. Це нам офіс президента може розказувати усілякі байки, що мирних переговорів немає, як і підготовки до виборів, але українське суспільство в курсі, що говорячи одне, представники проросійського офісу президента роблять зовсім інше. Так, наприклад, тільки з часом ми дізнались, що, записуючі переможні відосики, на початку повномасштабного вторгнення, паралельно Зеленський благословляв сепаратні перемовини, перші з яких відбулись саме під час бомбардувань Києва 28 лютого 2022 року. Потім були перемовини в Стамбулі, і ще й донині путін розмахує саме там узгодженим договором, за яким Україна перетворювалась на гетто гірше Білорусі. Тож і наразі, судячи з активності Бойка, він у кусі про ті переговори, які ведуться, і вже знає про вибори.

Але цій особі насправді потрібно було б не до виборів готуватись, а до суду. Але українська служба безпеки, як і в 2004 році, упритул не бачить діяльності Бойка, котра підпадає під ст. 111 ККУ. І це за умови, що Юрій Бойко, систематично здійснював дії, що підпадають під ознаки державної зради відповідно до ч. 1 ст. 111 ККУ: надання іноземній державі допомоги у підривній діяльності проти України, пропагування політичної співпраці з державою-агресором та нанесення шкоди національним інтересам України.

Так чим же так відзначається Юрій Бойко, окрім того, що задекларовані ним статки викликають численні питання, оскільки доходи, які він повинен був отримувати у якості Голови правління НАК «Нафтогаз України», міністра енергетики в уряді Миколи Азарова, віце-прем'єр-міністра України та депутата не відповідають його життєвому стилю та майну, яке приписується йому та його родині, і які були виявлені в результаті журналістських розслідувань?

Почнемо з політичної кризи 2014 року, коли після окупації росією Криму, Юрій Бойко та його соратники з «Опозиційної платформи - за життя» (ОПЗЖ) неодноразово виступали з пропозиціями зміни державного устрою України на федеративний формат. Хіба тоді це насторожило СБУ і пана Порошенка? Хоча, знаючи гарні стосунки Порошенка з Медведчуком і гарні стосунки Медведчука і Бойка, дивуватись не доводиться. Однак весь цей час, поки йшла війна з 2014 року, Бойко активно просував ідеї «покращення відносин з росією», зокрема у контексті відновлення економічних зв'язків та «прямого діалогу» з окупаційною владою.

На додачу до різних антиукраїнських заяв, ще були і різні антиукраїнські голосування, як голосування за «диктаторські закони» від 16 січня 2014 року, і проти декомунізації. Однак, що найважливіше і точно повинно було зацікавити СБУ, так це те, що Бойко проголосував проти Закону України №7163 про визнання суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Цей закон визначав росію як державу-агресора та закріплював статус цих територій як тимчасово окупованих.

Далі було цікавіше. Втрапивши до Верховної ради з Медведчуком (не без підтримки під час виборів від партії Порошенка), Бойко, чудово знаючи, що йде війна і хто ворог, у березні 2019 року разом із Медведчуком проводить зустріч з Медведєвим і керівництвом «Газпрому». Вже тоді пішли заяви, що ця поїздка відбулася без офіційного дозволу українського уряду, що прямо порушує статтю 111 Кримінального кодексу України щодо державної зради, оскільки свідчить про узгодження дій із країною-агресором у питаннях газопостачання на користь росії та в обхід українських інтересів. І хоча СБУ тоді повідомила, що «У Службі безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення злочинів статті 110 (посягання на територіальну цілісність) та 111 (державна зрада) ККУ, під час розслідування якого також досліджуються обставини візиту в березні цього року до москви Віктора Медведчука та Юрія Бойка… Матеріали щодо візиту вищезазначених осіб у червні цього року до Санкт-Петербурга можуть бути також перевірені у межах цього кримінального провадження. Чекаємо результатів експертизи задля надання правової оцінки дій Медведчука та Бойка під час візиту до рф», вже 7 червня 2019 року Бойко та Медведчук провели переговори з Олексієм Міллером у Санкт-Петербурзі, знову обговорюючи питання постачання газу та співпраці в енергетичній сфері. Правда, красиво? І що СБУ?

Хоча про які інтереси держави Україна можна говорити, згадуючи Бойка? А от інтереси росії, тут - інша річ. Тут Бойко - попереду всіх. Він роками вибудовував зв'язки з російськими бізнес-структурами, що призводило до економічної шкоди Україні. Найбільш відомим є період його керівництва «Нафтогазом України» у 2002-2005 роках, коли компанія стала центром масштабних корупційних схем і на політичній арені заявилось «РосУкрЕнерго», що контролювалася російським «Газпромом» і низкою офшорних структур. Через цю схему Україна втрачала мільярди доларів, переплачуючи за російський газ. Водночас контроль над газовими потоками дозволив росії посилити свій політичний вплив на українську владу. І це, не згадуючи про «скромну» допомогу Бойка росіянам заволодіти енергетичними об’єктами в Україні. Згідно з розслідуваннями журналістів та антикорупційних організацій, доходи від «РосУкрЕнерго» осідали на офшорних рахунках, пов'язаних із оточенням Бойка. Сам Бойко жодного разу не пояснив, чому українська енергетична безпека була віддана на відкуп російським бізнес-структурам. Виявляли журналісти і сліди фінансових потоків між «RC Natural Resources Fund» та компаніями, які контролюються російськими бізнесменами, що підсилює підозри у координації дій із країною-агресором.

Тож не дивно, що під час початку повномасштабного вторгнення Бойко не посипав голову попелом. Вже 26 лютого 2022 року він вийшов в ефір до пропагандиста Соловйова і розказав, що люди хочуть швидкого закінченню війни, а з Києва всі представники влади повтікали, тому треба швидко домовлятись.

Потім була заборона партії ОПЗЖ. І Бойко, зважаючи на доводи СБУ в суді щодо заборони партії, повинен був отримати підозру і давати покази, оскільки партія, то - ідеологія і люди, і заборона партії, означає покарання і людей, і притягнення їх до відповідальності. Однак цього не сталось.

І хоча, як бачимо, юридичне підґрунтя для притягнення до відповідальності Бойка існує давно, він не лише не має ніяких проблем з правоохоронцями, а ще й готується до виборів, роблячи спробу бігати між «красивими» та «розумними», поширюючи наративи кремля і шкодячи національним інтересам України і, паралельно, заявляючи, що він стоїть на проукраїнських позиціях.

Попри численні факти та підозри, які викликають обурення в суспільстві, Юрій Бойко залишається на свободі, а його діяльність не припиняється реальними судовими вироками. І це свідчить не лише про проблеми української правоохоронної системи, її залежність від політичних еліт та недостатню волю до розслідування діяльності осіб із проросійськими поглядами. Такий підхід доводить, що і влада Зеленського поділяє проросійську позицію, хоча на словах говорить інше. І це виявляється не тільки в незачіпанні Бойка, а й покриванні Арестовича та інших покидьків. То що робити народу, аби агентура фсб таки була покарана? Скидатись на український Моссад?

Ліна ТИХА, Конфлікти і закони

Фото texty.org.ua