Політика

Мы имеем дело с сетью взаимосвязанных проблем: - Сформировавшийся устойчивый режим личной власти президента Зеленского и его фаворита Ермака. - Демографическая яма. - Масштабная ускоренная коррупция. - Тяжелое военное положение ВСУ. - Дипломатический упадок Украины.

В Україні відбувся такий собі «Форум оборонних індустрій». Дуже успішний, як повідомляють в пресі. Тому що там 38 компаній з 19 країн підписали якусь базову «Декларацію оборонної промисловості», до якої можуть долучитися інші промисловці.

Тут десь у ФБ промайнув допис конгресмена Вікторії Спартц про нашого Єрмака, отож я, звісно, не можу не прокоментувати цю тему. Сто відсотків має рацію Вікторія Спартц. Виступаючи з трибуни ВРУ під час слухань з питань земельної реформи, я дав лаконічну, але вичерпну оцінку бригаді жуліків та авантюристів, у руках яких опинилася вся повнота влади в Україні.

В українському суспільстві сформувалася думка, що головні союзники свідомо дозують нам постачання найсучаснішої зброї. І причини тут наче дві. По-перше, союзники хочуть варити жабу-росію поступово, щоб не спровокувати її на щось апокаліптичне проти країн НАТО. По-друге, якщо б війна закінчилася у 2023 році, то воєнно-промисловий комплекс США і Європи просто не встиг би відбити витрати на розконсервування промислових ліній з масового виробництва зброї і боєприпасів.

По-перше, черговий етап збройного протистояння двох колишніх радянських республік є прогнозованим. Бо він був неминучим.

Розпад Радянського Союзу відбувся по кордонах республік, які входили в його склад. Тому Крим і Донбас — це Україна, Абхазія і Південна Осетія — це Грузія, Придністров’я — це Молдова, а Нагірний Карабах — Азербайджан. Це не про справедливість і національні вподобання, а про міжнародно визнаний юридичний факт. І той, хто зазіхає на нього, намагається зламати світовий безпековий порядок й втягнути людство у нову світову війну. Тобто, росія і її збочені союзники.