​Називайте людей і речі своїми іменами, і правда зробить вас вільними

З часів Кучми в країні працював негласний договір: влада бреше людям, люди брешуть тим, хто захопив владу, але при цьому всі робили вигляд, що один одному вірять. Однак другий термін Кучми став своєрідною відлигою, піднявся малий і середній бізнес, тож громадяни не дуже переймались тотальною брехнею з Банкової та Грушевського.

Проте третього терміну Кучми, котрий зробив януковича прем'єром, вже ніхто в суспільстві не бажав, як і януковича президентом. Тож тоді народ вийшов вперше на протест.

Рік 2004 запам'ятався Помаранчевою революцією, але не увійшов в історію, як злам системи. «Еліта», а, точніше, колишня партноменклатура і комсомольці, просто помінялись місцями з іншою частиною партноменклатури, котра була більш проросійською. Але групі ПІСУАР, що влаштувала у Сєвєродонецьку з'їзд і вже тоді говорила про поділ України - нічого не загрожувало. Система, в якій існувала проросійська половина можноволадців (колишніх кадебешніків, червоних директорів і партійців), і протилежна, що видавала себе за демократичну, але складалась з такої ж номенклатури - продовжувала існувати.

З 1996 по 2022 роки система і всі, хто до неї входив, зробили все, щоб позбавити народ права і можливості впливати на чиновників вищої ланки та депутатів. Було внесено багато змін до Конституції (звідки прибрали розділ впливу народу на владу), до закону про вибори, котрий перетворив вибори на фарс, зате було легалізовано ГО на грантах, яке почало робити спробу підміняти собою громадянське суспільство.

Паралельно позбавивши народ можливості впливати на владу, тим не менш, розуміючи, що виникає багато нарікань на діяльність можновладців, почали запускати міфи про «інфантильне суспільство», «мудрий нарід», «понавибирали» і... розпочали «реформи», зовсім не враховуючи, що латинське «reformare» - це «перетворювати, покращувати», а не робити зміни, котрі дають можливість грабувати народ (котрий за 5 ст. Конституції і є владою) та ділити між собою повноваження.

Громадян позбавили можливості обирати тих, хто справді б представляв їхні інтереси, створивши закон, за яким від партій проходять ті, хто купив собі місце, або лобіюється клептократами. За останніми змінами до закону про вибори, навіть, якщо на дільниці проголосують за людину, котрій довіряють, все одно, по квотах, проведуть тих, чиїх прізвищ громадяни ніколи і не знали. Та й партій більше немає. Є проєкти одноденки, які просовують, як партії, для тих, кого можуть вмовити прийти на вибори. А так, як не існує графи «проти всіх» та непередбачено поріг явки, вибори відбуваються, навіть, якщо проголосує одна особа і за себе...

Люди, розуміючи, що виборів в країні не існує, перестали масово на них ходити, що дозволило зацікавленим уже в 2019 році провести до влади маріонетку і монобільшість за технологією афери, коли ті, хто стояв за Зеленським, використовуючи адмінтерсурс Порошенка (а, отже, з його згоди), через ЦВК влаштували так, щоб і партію «Слуга народу» було зареєстровано в порушення закону, і Зеленського від цієї партії було висунуто кандидатом (саме з ціллю створення подальшої монобільшості). Якби ЦВК дотримувалось закону, то, ані партію б не зареєстрували, ані не відміняли б нумерацію в бюлетенях (де кандидатів розташували за алфавітом і кандидати з однаковими прізвищами та ініціалами стояли поруч), а Зеленський міг би податись лише як самовисуванець. Але законом - погрались. Як, згодом, і Конституційний суд, в порушення Конституції, визнав указ Зеленського про розпуск ВР — конституційним, а вибори до ВР призначили у наймертвішу точку літнього періоду, точно знаючи, що всі, хто з грошима і вже придбав тури у відпустку, не відмінять свій відпочинок заради приходу на дільниці. А от яким було б голосування не у період відпусток, вже показали вибори Вірастюка, котрого депутатом призначили через суд.

Більшість тих, хто любить використовувати міфи про «інфантильне суспільство», «мудрий нарід», «понавибирали» - знають правду, що виборів в країні немає з 2010 року, що однотурівість Порошенка - через боягузтво програти другий тур Тимошенко (а 2014 рік мав такі ж умови, як і 2019, і другий тур міг відбутись згідно закону). Однак домовленості у Відні з Фірташем (котрий, за повідомленням ЗМІ, пов'язаний з Могілевичем) та підкилимові ігрища зробили Порошенка президентом.

Саме Порошенко добив судову гілку влади, підкупивши суддів шаленими зарплатами та пенсіями. За його каденції почалось дике розкрадання бюджету (не менше, ніж за януковича, але не так відверто), створено непотрібні наглядові ради на державних підприємствах, знищено освіту і медицину.

А паралельно Аваков знищував правоохоронну систему - було повністю корумповано прокурорську і міліцейську системи і створено умови для панування класу клептократів, чиновників і чинів вищого рівня, де держава - то територія, яку можна грабувати, а не країна, де проживає процвітаючий народ.

Більшість змін в законодавство, які були внесені, завжди мали корупційну складову. Більшість законів, що при Порошенко, а, тим паче вже за Зеленського, не мають жодного відношення до розвитку країни, до покращення життя громадян, але завжди грають на руку клептократам та обраній касті, яку сформували з колишньої партноменклатури, її нащадків та відвертого криміналу.

Аби створити імітацію демократії, реальний вплив на владу замінили петиціями (на які ця влада не реагує), а громадянське суспільство підмінили громадськими організаціями на грантах, до складу яких входять не завжди компетентні особи, але котрі брались реформувати судову та правоохоронну системи. Проте ці ГО гарно лобіювали і лобіюють інтереси третіх осіб, а ці інтереси дуже часто не співпадають з інтересами української громади.

Спочатку народ дурили, розказавши, що приватизація підприємств призведе до покращення. Але лише ті, хто це втілював, розумів, що ніякої справжньої приватизації (де вся відповідальність, а також збитки, якщо є - лежать на власнику) не буде. Проте приватизація призвела до того, що клептократи, які вкрали за безцінь державні підприємства, прибутки почали приватизовувати, а от збитки - перекладати на платників податків. І єдина відмінність від того, що підприємство колись було державним, полягає в тому, що держава не бачить прибутків. Зате - покриває збитки.

Реформа судів, що задумувалась очищенням системи, насправді, призвела до того, що продажний суд став ще більш корумпованим, реформа прокуратури - до більшої впевненості прокурорів у безкарності, а введене декларування чиновників, депутатів, суддів, поліцейських і прокуратури перетворилось на ярмарку марнотратства, на якій усі ці особи демонструють шалені, невідомо за які кошти, придбані статки, та кількість готівки теж невідомого походження. І все це без остраху бути покараним за незрозуміло звідки отримане багатство.

Навіть система Prozorro, котру багато рекламували як таку, що убезпечить від корупції, виявилась системою, через яку гарно і зручно красти, але при цьому в тендер тепер закладається ще й оплата за користування системою. Аналогічно і з Helsi - медичною інформаційною системою для закладів охорони здоров'я в Україні, яка належить компанії Київстар і за використання якої медичні заклади перераховують кошти з бюджету власнику. І постає питання: а чому ж держава не зробить так ісистеми, як Prozorro та Helsi, державними, аби ані медичні заклади, ані учасники торгів не переплачували? Однак відповідь проста: все, що робилось і робиться останні роки, все направлено на збір коштів для обраних, а не для інтересу держави.

А у громадян немає важелів впливу на владу, чиновників та правоохоронні органи. Вони лише споглядають, як депутати в антиконституційний спосіб протягують законопроекти на кшталт закону про Землю, проти якого виступає 89% населення, але носій влади за ст.5 Конституції не може вплинути на дії депутатів, оскільки окрім повстання, чи румунського сценарію, у нього механізмів не існує.

І саме тому треба говорити правду, не перекладаючи відповідальність на народ (який виявився розумним, що і з'ясувалось при повномасштабному вторгненні, ставши на захист країни, коли ДБР - палило папери, а інші гілки влади - розсмоктались). Бо народ не інфантильний і не дурний. У нього нині просто немає механізму впливу на покидьків, котрі вважають гроші платників податків своїми, а сам народ - кріпаками. Але, щоб народ не думав, звідки ж з'явилось те кріпацтво, розказують про його тупість, тоді як ситуація, що склалась, повністю створена і керована колишньою партноменклатурою і бандитами, що захопили владу. І цим кланам - дуже близька росія, бо вони живуть за тими ж правилами, які встановив і путін: грабуй, кради, давай на гору і - не відповідай за це.

Саме тому в Україні повинна відбутись зміна системи. Системи, де всі, хто утримуються за гроші платників податків, працюють на державу і народ, а не купку обраних, які дозволяють тим, хто їх обслуговує - збагачуватись. Ну і головними прерогативами держлужбовця повинні бути - совість, принципи і державність.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фото з мережі Інтернет