​Сектор мразі

В Сакартвело живе ексдепутат держдуми Борис Надеждін. Цей пан допомагає росіянам будувати в країні «запасную росію»: радіє кожній новоствореній російській школі, громадському центру, поверненню олігарха Іванішвілі до влади тощо.

Наразі він балотується в президенти рф у березні 2023 р. Їздить не лише по всій країні з передвиборчою компанією і збором коштів, а й мандрує європейськими світами, куди від поганого путіна повтікало багато «хороших руських».

І ось для цих «хароших руських» Борис Надеждін розповідає казку, що балотуватиметься у президенти, коли усі свідомі громадяни точно знають, що в росії виборів немає, а путіна просто назначать. Однак Надеждін, тим не менш, і гроші для виборів збирає (і, що, дивно, йому їх несуть), і оприлюднює свою передвиборчу програму, яку він озвучив перед виборцями на зустрічі 15 січня в Тбілісі (мовою оригіналу):

«Мы расширяем географию и очень надеемся на вашу поддержку. Зовите знакомых и друзей - в Грузии открыт сбор на мою поддержку! Я встречаюсь с семьями мобилизованных - с их женами и матерями. Эти смелые женщины добиваются, чтобы их мужчины вернулись с фронта. Они продолжают бороться за жизнь и здоровье своих близких.

На встрече они рассказали свои истории. Многие невозможно было слушать без слез и гнева. Большая часть семей не может добиться правды ни о состоянии здоровья мужчин, ни о выплатах на востановления здоровья. Многим после СВО понадобится серьезнейшая реабилитация. Я помню поколение с глубоким ПТСР, которое вернулось из Афганистана и Чечни. Наша страна после Великой Отечественной сразу начала отстраиваться и отмываться. А через 30 лет вообще уже была в порядке. А Гражданские войны случаются в истории…».

Що ж у цій промові найцинічніше? Це і згадка про війну в Чечні, і що ця особа вважає війни росії на території колишнього СРСР - громадянськими, і що він точно знає, що ніяким президентом не стане, а гроші збирає на власні потреби краще за МММ. Але при цьому риторика «харошого руського» така ж, як і у всіх путіністів та шовіністів з імперцями: жодного слова він не говорить про те, що путін - злочинець, а військове та політичне керівництво рф несе повну відповідальність за вторгнення в Україну. Але «путінським жертвам» така риторика подобається, мовляв «я - не я і хата не моя…».

А ось фрагмент його відповіді на запитання картвельських журналістів:

Питання: - Ви вважаєте героями тих людей, які отримують повістки та йдуть зараз до російської армії? Ви кажете, необхідно зупинити так звану «СВО» – і що далі? Ці території, які росія окупувала, повернути Україні? Вивести звідти російські війська?

– Солдати виконують свій обов'язок. Що-що, а воювати в нас уміють. Коли я стану президентом, у мене план такий: я, насамперед, запропоную перемир'я, тобто припинити стрілянину. Не знаю, хто в Україні буде президентом цього моменту. Може, Арестович буде. Я не дуже добре стежу за українською політикою, чесно кажучи. З Арестовичем я б точно домовився.

Далі йдуть тяжкі довгі переговори. Переговори можна проводити лише тоді, коли є елементарна довіра. На сьогоднішній день росіяни та українці дивляться один на одного через приціл. І катастрофа в тому, що на сьогодні як росія на чолі з путіним хоче військовим шляхом вирішити свої проблеми, перемогти, так і Україна хоче того ж самого: Україна на чолі з Зеленським хоче військовим шляхом повернути Крим і таке інше. Цього не вийде, хлопці. Тому будуть довгі переговори, звичайно, доведеться вести переговори, за всієї поваги до України, і з тими, хто зараз спонсорує Україну. Україна ж опирається переважно завдяки допомозі Заходу, Америки тощо.

Я 30 років у політиці і знаю, про що кажу. Ось ця вся історія – «чий Крим» і так далі – сильно нагадує, знаєте, такі області на кордоні Франції та Німеччини – Ельзас та Лотарингію, за які вони воювали сотні років. Франція та Німеччина воювали між собою набагато частіше, ніж Наполеон чи Гітлер у росії. А тепер усім байдуже, де знаходиться Страсбург, Ельзас та Лотарингія. Це Франція, але там чудово говорять німецькою. Я хочу дожити до того часу, коли так само буде і з Кримом».

(Більш розлого про своє бачення майбутнього рф він розповів в інтерв’ю «Новому времени» https://www.currenttime.tv/a/boris-nadezhdin-o-svoem-uchastii-v-prezidentskih-vyborah/32771670.html)

Тобто, цей політик формує нові-старі думки – «просто перестати стріляти», «понять и простить», «Крим не наш, але і не ваш». Відповідальності, каяття не буде, репарацій також. Значить, так звані «ветерани війни» не будуть визнані вбивцями, злочинцями, катами, а спокійно отримуватимуть пенсії, утримування по інвалідності, а, головне, вважатимуться героями?! А саму війну будуть згадувати як шоу і «громадянський конфлікт»!? Скоріш за все, таке майбутнє очікує московію.

Те, що російськи політики описують як «громадянські війни» після 1917 і 1991 рр., насправді було нападом російської імперії на новостворені незалежні держави. Після 1917 року російська імперія під владою більшовиків напала на Польщу в 1919-1921 роках (Польща перемогла за допомогою України та Білорусі), на Україну в 1918-1922 роках (Україна програла), на Білорусь у 1918-1920 роках (Білорусь програла), на Сакартвело в 1921 році (Сакартвело програла). Після 1991 року росія напала на Молдову в 1992 році, у 1993 році, а потім знову Сакартвело в 2008 році; спустошила та окупувала незалежну Ічкерію (яка легально вийшла зі складу СРСР у 1990 році); намагалася напасти на Україну в 1994 та 2003 рр., а потім вторглася до неї в 2014 році. Протягом десятиліть росія розпалювала конфлікт між Вірменією та Азербайджаном у рамках своєї політики divide ac regulae, перешкоджаючи будь-яким спробам домовитися про мир.

Навіть велика війна не змінює так звану російську політичну еліту. Імперство, мізогінія, нормалізація насильства від вербального до фізичного, гомофобія, шовінізм усіх сортів і сучасна війна - одне коріння. Право «вершителей судеб» закріплено та підтримується табірною «культурою.ру» на всіх рівнях. Хороші і «погані.ру» між собою не відрізняються, оскільки заражені однією хворобою: нації вищого гатунку, що вища за інші нації і має право їм диктувати свої правила.

Модель війни, загарбництво глибоко закладено в засадах російського суспільства і активно підтримується саме інтелектуалами та інтелігенцією. Допустимість приниження, зловживань та насильства та їх нормалізація - органічна частина всього комплексу рашизму. «Ліберальний» рашизм широко проник у свідомість росіян з різним соціальним статусом і політичними уподобаннями, у тому числі проживаючих за межами рф.

Штраф за вчинки путіна при мовчазному терпінні більшості людей вже накладені на росію, і по рахунках заплатять всі - і противники путина, і простаки, які не підозрюють про росплату, яка наближається.

«Мрії залежать від позиції сплячої людини», - сформулював Станіслав Лєц, а мрії сьогоднішньої України жорстокі. Українцям залишається лише боротись і відвойовувати нашу землю! Ціна дуже висока. Тому Україна для кожного з нас повинна стати цінністю, а не даністю.

Манана АБАШИДЗЕ, Конфлікти і закони

Фото надане автором