Політика

кремлю не шкода осетин, бурятів, ерзян. Відсоток втрат на душу населення серед «інородців» в армії рф значно вищий, ніж у «державоутворюючого» народу. Найбільше загиблих в Україні не з зажирілих москви чи Пітера, а з обкраденого Дагестану. Проблему вже не вийде замовчати. Інязор ерзянського народу Сиресь Боляєнь порушив питання етноциду з високої трибуни ООН.

Близится очередная необъявленная, но ключевая дата рашисткой невойны против Украины — 7 мая.

Агрессор прозрачно намекал, что к этой дате он планирует выйти на рубежи Донецкой и Луганской областей, а в идеале — захватить Николаевскую и Одесскую области. Потом, в районе 9 мая, в этих областях, плюс в Херсонской, сымитировать референдумы об оглашении народных республик, а «освобожденные» Донецкую и Луганскую область принять в состав рф.

1. Це - фактична неправда. Хіба, скажімо, Друга світова закінчилась переговорами? Нагадаю, що для доказу від супротивного достатньо одного прикладу.

Насправді ж такими прикладами історія рясніє: більшість воєн до Нового часу закінчувались без переговорів.

Як почали писати українці в соціальних мережах, через місяць після повномасштабного вторгнення окупанта влада і чиновники – оговтались і повернулись до звичних корупційних схем, до розпилу і так невеликих коштів та до нанесення шкоди державі зсередини. Однак, на зауваження суспільства, на його питання, як сталося, що окупант так легко захопив Херсон, і хто дав дозвіл на розмінування з боку Криму, чому не евакуйовували Київську область і т.п., влада почала вимагати її не критикувати, а також розповсюджувати думку, що ці питання піднімати не на часі.

Разговоры на эту тему в Украине никто не принимает всерьез. Мол, политиканы разгоняют нарративы, выгодные кремлю.

Другое дело, когда об этом говорят сами европейцы. Влиятельная газета Германии Frankfurter Allgemeine Zeitung опубликовала интересный материал: «Недооценил путина».