​Питання без відповіді, або Як виграти війну, коли кроти ФСБ керують, узурпувавши владу?

На Єдиному марафоні українцям, котрі не дотичні до військових дій, у яких ніхто не воює і яким війна не відгукнулась, формують думку про перемоги та розповідають про те, що якби не Боневтік, то і планета б не крутилась, а аби не Єрмак, то життя на планеті Земля вже б скінчилось. А підтверджується вся ця маячня словами соціолога, котрий, суто за російськими наративами, доносить до українців: а хто після Зеленського? І виходить, що після Зеленського тільки потоп, тоді як насправді, навіть після януковича, в Україні все налагоджувалось нормально.

Однак піарне і демонстроване життя під софітами, яке транслюють на Єдиному марафоні, суттєво відрізняється від реалій, про які, коли таки постають питання, Зеленський та його регент - воліють не говорити, або ж, відповідаючи, гарчачи, починають опонента принижувати, бажаючи не давати відповідь, або ж, як Арестович, на питання, відповідь на яке пролило б багато світла, вказуючи, хто ж винен в тому, що велика кількість людей загинула, багато лишились внутрішньо переміщеними особами без власного житла і роботи, а українських дітей з Херсонщини, Маріуполя так легко окупанти почали вивозити до росії, зазначити безапеляційно - проЄпалі.

Як вже сьогодні зрозуміло, для Зеленського, та його перефарбованої партії регіонів, життя українців - нічого не варте. І хоча ці люди не говорять про це вголос (а сам Зеленський, корчачи обличчя, покрите скорботою, багато розповідає про трагедію Бучі, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля), їхні дії як до повномасштабного вторгнення, так і одразу після, доводять, що на життя українців президентові і його оточенню - плювати. Його цікавив і цікавить лише фінансовий інтерес. Оті самі сім мільярдів, які б він втрачав, якби сказав правду про реальну дату вторгнення, і є правдою, яка обернулась смертями українців та ґвалтуваннями чоловіків, жінок та дітей.

Хоча дехто може сказати, що тоді, до вторгнення,він не розумів нічого, його вводили в оману, а наразі він - лідер, що думає про країну. Та судіть людей не за словами і відосиками, а за справами. Тими ділами, які відображаються на повсякденні. А ось тут - велика прірва між відосиками та реальністю.

Про те, що в країні з погодження Зеленського відбувся конституційний переворот, знали давно. Лише Єрмак змінив Богдана, він одразу відвів Зеленському роль маріонетки, котру хоч і ставлять до відома, але яка виконує конкретну роль і місію, а точніше - торгує обличчям, поки Єрмак реально керує країною, розставляє на потрібні місця потрібних людей та робить паралельно собі мільярдні статки.

У світовій історії було багато прикладів, коли регент замість монарха, або інфанта, керував країною до повноліття останнього, або через розумову неспроможність справжнього монарха. Однак це вперше, коли при дієздатній особі країною керує не той, хто на чолі держави, а не обраний і не призначений регент, особливо, якщо брати до уваги, що Україна - парламентсько-президентська республіка, а такої структури, як офіс президента - навіть не передбачено в Конституції і вона не є органом влади.

Тим не менш, всі ми спостерігаємо, що діяльність Зеленського обмежується торгуванням фізією і записом відосиків. Всю іншу діяльність, навіть таку, що не може входити в коло діяльності президента, перебрав на себе Єрмак — особа ніхто, котру поставили керувати країною.

І тут виникає питання: а хто поставив?

Зважаючи на поведінку Зеленського і його команди перед повномасштабним вторгненням, Зеленського ніхто в оману не вводив, його просто звозили в Оман, де він з Єрмаком і отримав чіткі установки, що і як він повинен робити. А введення в оману і отримання розпоряджень в Омані - це дві великі різниці, як говорять в Одесі.

А, судячи з усього, коли путін розказував, що Україна - країна, яка не збирається захищатись, він вже був переконаним, що агентура, яку розставлено в Україні, буде робити все, щоб захисту і спротиву і не було. Недаремно у деяких загарбників з собою була парадна форма для параду на Хрещатику, настільки путіна запевнили в тому, що за три дні він захопить Україну. І, що найогидніше, якщо дивитись на перші дні вторгнення, як легко окупанти захопили Херсонську область, зайшли до Маріуполя та оточили Запорізьку АЕС, як швидко дорогами, які Зеленський робив за велике крадівництво, дістались Чорнобильської станції; а Сумська, Чернігівська, Херсонська області на той час лишились без будь-яких можливостей захисту (і, як нині відомо з розмов Сівковича, на відповідальні посади у цих областях таки посадили реальних колаборантів, котрі і повинні були забезпечити легкий прихід руського міра), то розумієш: у Зеленського реально збирались здавати країну. Можливо, повинні були передати владу умовному януковичу і втекти. Але все пішло не за сценарієм в Омані. І довелось - лишатись, бо якби таки втік, то вже в Україні швидко найшли вихід з ситуації, а ФСБешні кроти могли бути постріляними. А хто б тоді контролював та зливав потрібну інформацію окупантові? Адже втечи Зеленський, то і Єрмак на нари пішов би, і Татаров з Демченком теж - не втекли. А так у нього - повний контроль щодо дій української армії, та ще й робить все від себе і Єрмака залежне, аби активних і правильних - вбивали і саджали, аби Гетманцев продовжував розвалювати економіку, а сама команда Зеленського продовжувала красти все, до чого дотягнуться руки.

Приклад Червінського - не єдиний, коли, використовуючи силовиків, влада усуває неугодних. Цю практику запровадив СРСР. У нього всі опоненти були ворогами, а тому і Стус помер в концтаборі, коли більшість населення кричало про світле майбутнє країни-тюрми. І Єрмак живе за тими ж правилами, як і росія - прибирати опонентів і неугодних, використовуючи мєнтів, прокурорів, суддів. Причому, всі ці три структури, працюючи на осовєтчину владу, живуть за правилом: якщо ворог влади - саджати, якщо вимушено попався свій - забезпечити йому імітоване покарання. Прикладів - достатньо. Від Шевченка (чільника Нацбанку, якому дали можливість втекти) до реального ворога країни - Паші-мерседеса, котрий сидить під домашнім арештом.

Опубліковане розслідування по Сівковичу дозволяє дуже швидко розставити всі крапки над «і» та взяти більшу частину агентури ФСБ. Але Зеленський не реагує ні на які розслідування. А на фоні звинувачень Червінського відсутність звинувачень тим, хто проЄпав Херсонську область, хто не давав накази на підрив мостів, хто сьогодні знищує економіку, хто відверто лобіює російські інтереси, хто розкрадає гуманітарку і наносить шкоду країні зсередини, хто робив спробу сепаратних переговорів в Білорусі та Туреччині, хто і сьогодні працює на ФСБ -має не лише замовний вигляд, воно реально сприймається як наказ кремля своїй агентурі прибирати тих, хто цю агентуру викриває.

Україні сьогодні потрібно дуже уважно ставитись до своєї безпеки, збереження державної таємниці та планів. Але, судячи з усього, Зеленський так не вважає і російська агентура продовжує свою діяльність.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фотоколаж «Конфлікти і закони»