Політика

Заглиблюючись в історію, починаєш усвідомлювати, що твердження про те, що 21 сторіччя є найрозвинутішим, зовсім не відповідає дійсності, оскільки, порівнюючи факти існування держав до нашої ери і сьогодення, розумієш, що до нашої ери існувала просунутіша і розумніша демократія та функціонував здоровий глузд, тоді як в 21 сторіччі процвітає тупість, бездарність, та казнокрадство. А в Україні все це мчить у гіпергалопуючому темпі, перетворюючись на абсурдний театр, де влада імітує діяльність державності, боротьби з корупцією і, головне, - демократію.

Їду вчора в машині, слухаю радіо. Якийсь «військовий експерт» каже, що ми не можемо робити на базі бригад дивізії, тому що це дорого і немає командного складу. Тому ми будемо робити корпуси. Каже, що ми не можемо мобілізовувати молодь, тому що «вона тут же загине в боях». Тому «ми змушені» переводити військових з авіації в піхоту і бусифікувати будь-кого на вулицях, щоб «наситити особовим складом» бригади, які воюють, а вже потім, якщо захід дасть нам зброю, будемо створювати нові бригади, призивати молодь, півроку вчити, і тільки потім...

За лаштунками війни влада активно розпродає найкращі стратегічні підприємства держави та її найцінніші корисні копалини. Під тиском війни міжнародні глобальні структури майже повністю позбавили Україну права самостійно приймати рішення, а слабка непрофесійна правляча команда всіляко сприяє цьому.

Монополізм у світі - явище відоме. Протягом всієї історії Заходу деякі виробники, чи бізнес-структури, нарощуючи свої можливості, бажали прибрати конкурентів, аби отримати контроль над ринком. Однак, якщо спочатку монополії вели до розвитку, то з часом починали нахабніти, турбуючись лише про власні інтереси. Саме тому у світі і винайшли боротьбу з монополізмом, навіть тим, який називають природним. І це за умови, що природний монополізм виникає лише тоді, коли конкуренція між кількома компаніями в якійсь галузі є економічно недоцільною або навіть шкідливою. Тим не менш, навіть такі монополії на Заході контролюються державами. А контроль цей запроваджено тому, що держави усвідомлюють, що монополіст не зацікавлений ані в покращенні умов надання якості товарів (послуг), ані в зменшенні ціни, ані в тому, щоб з’являлись конкуренти (нехай це будуть хоч альтернативні джерела енергії, але і їх монополіст бажатиме покласти під себе).

Останнім часом інтенсифікувалися розмови про вибори в Україні. Показово, що темою цікавляться можливі спонсори політичних партій і лідерів. Переконаний, що вибори необхідні, тому що поточна влада вже вичерпалася. Але песимістично дивлюсь на те, що ці вибори виконають функцію і стануть кроком до зміни суспільно-політичної моделі в Україні.