Київ - не іподром, тут ставка - життя, а не гроші

Абсурдність і відсутність логіки у вчинках тієї чи іншої особистості завжди викликає обурення оточуючих. А коли подібним чином поводить себе посадова особа, це вже породжує супротив, оскільки громада, її забезпечення та благополуччя, не повинні залежати від вчинків посадовця, які давно треба вивчати психіатрам…

Два роки тому мер Києва тероризував усіх підприємців грального бізнесу і наголошував, що вони не мають права існувати у столиці і всі гральні заклади повинні бути винесені за її межі. Це вже сьогодні стає зрозумілим, що все, чого бажав на той час мер, – взяти під свою «опіку» гральний бізнес, аби отримувати з нього прибутки. Нині мер столиці вже не вважає азартні ігрине богоугодною справою. Ба, більше – тепер він сам влаштовує проведення подібних заходів задля отримання прибутку.

Щоправда, прикриваючись правильними гаслами, він наголошує на тому, що робить гарну і правильну справу, яка навіть принесе дивіденди, які можна витратити на благодійність. Та чи відповідають його слова правді, і головне – закону?

А ось тут і виникає низка питань, які пану Черновецькому вже повинні задавати не прості громадяни, а, як мінімум, правоохоронці, оскільки, організувавши перегони 7 та 14 на лютого Київському іподромі, мер (вкотре!) порушив закон, причому наразі не лише адміністративний кодекс, а ще й кримінальний. Проте, як кажуть, про все спочатку.

Першим можна було б розглянути питання щодо застосування адміністративного ресурсу, коли пан Черновецький у наказовому порядку змусив працівників комунальних структур прийти на іподром. Як зазначали деякі з вчителів та медиків, списки тих, хто повинен був відвідати іподром, складались доволі жорстко і відмовитись було майже не можливо. Проте сьоме лютого, офіційно, було визначено розпорядженням Кабміну робочим днем, а отже, запросивши бюджетників на іподром у примусовому порядку, київська влада перевищила свої повноваження.

Далі- більше. Законами України прямо не передбачено повноважень Київського міського голови та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо організації діяльності з проведення азартних ігор на території міста Києва. А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте влада в особі пана Черновецького чхати хотіла на цю норму закону, оскільки без будь-яких перешкод зі сторони тієї ж прокуратури задовго до проведення перегонів проводив агресивну рекламу цієї акції як на муніципальному каналі, так і в інших ЗМІ. Але тут знову постає питання: яке право має мер міста використовувати муніципальний канал, який утримується за бюджетний кошт, задля власної реклами та рекламування і трансляції кінських перегонів? Згідно Закону, подібні дії є абсолютно протиправними.

Щоправда, порушення законодавства на цих моментах не закінчуються. Так, згідно з п. 29 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск і проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор підлягають ліцензуванню. І свого часу саме мер Черновецький наголошував на тому, що у Києві не має права проводитись якоїсь неліцензійної діяльності у сфері азартного бізнесу. Але нині він цією проблемою вже не переймається. З його дій виходить, що адміністрація міста може собі дозволити проводити азартні ігри і не хвилюватись за порушення вищезгаданого Закону.

Проте, аби лише цими порушеннями київська влада в особі мера обмежилась, то ще було б нічого. Але все пішло ще далі: на думку мера, гроші, отримані іподромом від перегонів і від ставок, «зроблених» під час їх проведення, будуть спрямовані на соціальні цілі - як благодійні внески для виплати матеріальної допомоги малозабезпеченим жителям міста. А якщо просто – мер відверто зазначив, що витратить кошти на підтримку свого електорального поля. Та чи має він право це робити? Як повідомив «Конфліктам і законам» Віталій Карпунцов, заслужений юрист України, депутат Київради від блоку Кличка, відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» збір за виграш на бігах стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу. Відповідно до ст. 10 названого Декрету, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

Законами передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування і витрачаються згідно зі статтями видатків відповідного бюджету. Тож мер ніяк не має права витрачати отримані кошти на благодійність, як про це повідомлялось громаді.

Також виявилось, що людей надурили й ще в один спосіб: так, коли ті, хто вважав, що має право на виграш (оскільки поставив на коня, який виграв, принаймні 7 лютого) по закінченню перегонів з’ясували, що виграшу отримати не можуть, оскільки усі кошти пішли на головний приз у 100 тисяч доларів. Але ж Черновецький наголошував, що обіцяні ним кошти – це приз від мера! На практиці ж вийшло, що на головний приз скинулись усі присутні на перегонах громадяни. Але така афера вже тхне криміналом. Ну, а про те, що самі перегони були влаштовані не по правилах (касири усе писали від руки, а касові апарати були відсутні) і говорити нічого. От і виходить, що те, що відбулося 7 лютого 2009 року на Київському іподромі, підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого 190 ст. КК України – шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою громадян). То як влада може вести боротьбу з шахраями, коли шахрайство розквітає під стелею Київської держадміністрації?

Насправді ще можна багато піднімати питань щодо законності усіх рішень мера. Тут можна згадати і вартість довідок, і створення усіляких комунальних підприємств, і бажання переселення людей похилого віку до будинку перестарілих (а нині вже відомо, що мер зі своєю дочкою таки планують укладати з бабусями та дідусями договір довічного утримання, який передбачає передачу квартири іншій особі одразу після підписання, а вартість житла виставляти по оцінках БТІ, що є нижче ринкової. А зважаючи на те, щоКП, яке очолить Христина Черновецька, матиме право виводити гроші за кордон, то можна уявити, який чорний нал хоче вивезти з України ця сімейка). А ще на слуху - приватизація шкіл та спортивних клубів, введення платної медицини тощо.

Загалом питань у правоохоронців щодо вчинків Черновецького більш ніж достатньо. І хоча останній час і уряд, і секретаріат президента, та й сам президент почали наголошувати на тому, що мер Києва порушує закони, але сам чільник міста жодних перешкод для введення своїх ініціатив не відчуває. Він і надалі залишається безкарним, а тому на телекамеру і наголошує, що все, до чого він торкається – перетворюється на золото. А нам лишається надія, що мера хоча б покарають вищі сили і його таки очікуватиме доля царя Міноса...

Следующая статья