Хочеш стати мільйонером? Кради з бюджету

Бюджетні замовлення у всі часи були для підприємців манною з неба. Та воно й не дивно: гроші перераховують вправно, згідно з роздутими кошторисами, і все, що потрібно, - повернути кому треба відкат (лишивши і собі непогану суму, частину з якої вже й використати за призначенням). Але в сьогоднішній Україні деякі компанії, отримавши бюджетні кошти, інколи і не збираються виконувати замовлені роботи, оскільки переконані, що їм за це анічогісінько не буде.

На фото: приміщення патолого-анатомічного   корпусу Наукового центру радіаційної медицини,  що не здані в експлуатацію

І, мабуть, усе б це зійшло компанії «Монтажагробуд» з рук, якби керівництво центру не звернулось до юристів і не затіяло судову тяганину в надії повернути гроші і завершити добудову вкрай потрібного патолого-анатомічного корпусу.

Проте «Монтажагробуд» категорично відмовлявся і повертати отримані бюджетні кошти, і доводити будівництво до кінця. І навіть коли адвокати центру дійшли до Верховного суду України, «Монтажагробуд» почував себе спокійно, оскільки Верховний суд повернув справу до суду першої інстанції.

Щоправда, суд першої інстанції не лише задовольнив позов у повному обсязі, а ще й зазначив про повернення суми з урахуванням індексації. Тут, здавалося б, потрібно було святкувати перемогу, та насправді чорнобильському центру державних коштів повернути так і не вдалося, оскільки «Монтажагробуд» одразу ж подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Звісно, що за законом одесити мали на це право. Та все ж юристи Наукового центру радіаційної медицини звернулись із заявою до головного управляння МВС у м. Києві (і нині вженавіть порушено кримінальну справу), аби притягнути розкрадачів бюджетних коштів до відповідальності.Та, як зазначає адвокат Роман Титикало,він не впевнений, що правоохоронці зможуть довести справу до кінця і що особи, які винні в розкраданні, таки будуть покарані.

Але Центр радіаційної медицини таки потребує патолого-анатомічного корпусу.І його все одно треба якось добудувати. Проте грошей на ці роботи у медиків немає. Тож, на думку пана Романа, на сьогоднішній день існує два варіанти, за якими корпус таки добудують: або на це державою будуть виділені кошти, або все ж таки вдастьсястягнути потрібну суму з «Монтажагробуд». А втім, другий варіант є майже фантастичним, оскільки його реалізація можлива лише за умови, якщо правоохоронці відкриють кримінальні справи проти певних осіб, а вони (аби не потрапити під кримінальне переслідування) вирішать повернути гроші медичному центру. А на такий розвиток подій в нашій державі розраховувати майже не можливо.

От і складається парадоксальна ситуація, коли, з одного боку, усіма інстанціями доведено, що компанія «Монтажагробуд» поцупила державні гроші, а з іншого -стягнути з неї витрачені кошти не можливо. А якщо фінансувати недобудовані приміщення знову буде держава, то немає гарантії, що додаткові кошти витратяться за цільовим призначенням, а не будуть переведені через якусь будівельну організацію на інший рахунок і …вкрадені.

Хоча, якщо чесно, якби усі роботи, що фінансуються за державний кошт, та оплачувались по факту їхнього виконання, а не авансом, то подібних махінацій можна було б уникнути.

Та зважаючи на існуючий порядок бюджетного планування, більшість державних структур працюють саме за цією схемою перерахування коштів, адже, якщо бюджетні гроші (які надходять, наприклад, всередині літа або у грудні) не витратити до кінця року, то їх потрібно повернути до бюджету. А гарантії, що наступного року їх знову виділять, та ще й у потрібному об’ємі – немає.Тож, аби (за паперами) вказати, що гроші вже витрачені, бюджетні організації і застосовують схему розрахунку авансом, в надії, що підрядна організація все ж виконає взяті на себе зобов’язання. Але якщо все організувати так як треба (структура, що отримала кошти, вже заздалегідь знає, як і кому вона повинна їх повернути, а на виконанні робіт - зекономити), то розраховувати на якість виконаних робіт не доводиться. Проте і на повернення грошей від виконавця послуг теж.

І хоча, згідно закону, за отримані бюджетні кошти організація відповідає своїм майном, на практиці, коли справа доходить до повернення коштів, з’ясовується, що у цієї структури (як це і сталося з компанією «Монтажагробуд») ніякого майна немає, і грошей на рахунках – також.

Звісно, з логічної точки зору, усі усвідомлюють, що структура, яка отримала гроші - провернула шахрайську аферу, але, з точки зору закону, шахрайство ще треба обґрунтувати, а отже правоохоронні структури повинні довести, що керівництво цієї установи свідомо пішло на ті кроки, що призвели і до втрати грошей, і до втрати майна компанії. І саме тут, в тенетах кримінально-процесуального кодексу, правоохоронці повинні проводити слідчі дії, а це вже важко. Особливо, коли у боржника існують високопоставлені покровителі, які не проти, аби кримінальну справу ніхто не розбурхував і її було закрито.

На жаль, подібних ситуацій з відмивання бюджетних коштів в Україні виникає багато. Проте лише деякі з них доводяться до логічного кінця, коли шахраїв таки притягають до кримінальної відповідальності. У більшості ж випадків аферисти легко ховають кінці фінансової афери, і, завдячуючи високим покровителям, недосконалому законодавству та продажності суддів, легко уникають відповідальності. Саме тому, з точки зору адвоката Романа Титикала, на законодавчому рівні потрібно закріпити особисту відповідальність засновників та директорів установ за зобов’язаннями їхніх підприємств, а, можливо, й ввести кримінальну відповідальність цих осіб за неповернення боргів підпорядкованого їм підприємства.

Хоча, з іншого боку, структура (не бажаючи повертати грошей) оголошує себе банкрутом і, згідно закону, дає оголошення в пресі. Тепер вже позикодавці повинні турбуватись про повернення власних коштів, а тому протягом місяця мусять подати заяви про визнання їх кредиторами (а заодно надати документи до суду і до ліквідаційної комісії, очолюваною арбітражним управляючим).

Та в Україні деякі дебітори шукають будь-які шпаринки в законі, аби не віддавати боргів. І допомагає їм у цьому …офіційна преса. А все тому, що оголошення про банкрутство публікуються в офіційних виданнях на кшталт „Урядового кур’єра”, а подібні видання не занадто користується популярністю у суспільства, тож спеціально їх мало хто читає. Ось боржники цим і користуються, оскільки не усі позикодавці вчасно прочитують ці видання. А якщо позикодавець протягом місяця не встиг подати заяву про визнання його кредитором, то борг вважається… погашеним.Тож в Україні доволі часто виникають ситуації (особливо в період економічної нестабільності), коли деякі структури роблять все можливе, аби уникнути сплати по боргових зобов’язаннях. І для цього використовують дуже просту схему: установа обирає структуру, якій винна кошти, і цей кредитор подає до комісії заяву про порушення справи про банкрутство. Інші ж позикодавці про банкрутство цієї установи і не здогадуються. Щоб не порушити закон, боржник дає оголошення в газеті, але підлаштовує його розміщенняу такий спосіб, аби воно вийшло саме перед святами (наприклад, Різдвом, коли країна гуляє 15 діб). І весь розрахунок йде на те, що поки люди повиходять на роботу та з’ясують, що дебітор їхньої компанії оголосив себе банкрутом – час і сплине. А за місяць боргові зобов’язання боржника перед іншими (не заявленими позичальниками, які вчасно не подали заяву про визнання їх кредиторами) автоматично вважаються погашеними.

Проте, навіть коли кредитор все відслідкував і таки вчасно подав потрібні документи, гарантії на повернення боргу немає, оскільки (якщо позикодавців багато) гроші повертаються згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за якою кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог забезпечені заставою, виплати заборгованості із заробітної плати, витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги кредиторів за договорами страхування, витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії. Якщо грошей вистачило, то потому задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, сплата податків і зборів, вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника. І якщо після усіх вищезгаданих виплат ще лишились кошти, то тоді задовольняють вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і усі інші вимоги.

Тож кредиторові, що стоїть останнім у черзі, грошей може і не вистачити.

Щоправда, вищеописаний факт стосується лише дебіторів, які хоч мають майно. На ділі ж, частіш за все, коли позикодавець починає вимагати повернення грошей (особливо бюджетних), то виявляється, що контора „Рога та Копита”, яка отримала державні кошти, не має у своєму розпорядженні жодного майна, а отже і реалізовувати нічого.

Ось так і з’являються в жебрацькій Україні мільйонери. А держава, на усіх рівнях влади, підтримує існуючий порядок роздачі державних коштів та поблажливе ставлення до тих, хто ці гроші привласнив.

Оксана КОТОМКІНА

Наступна стаття »