​У Раді просувають законопроект, який може привести рейдерів у житло

19 червня Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини» (реєстр. №8202). Однак за невинною назвою криються суттєві зміни до механізму викупу державою об’єктів культурної спадщини. Настільки суттєві, що в разі прийняття цього законопроекту будь-який власник будь-якої нерухомості може швидко залишитися без свого майна. Ще й при цьому лишитися винним державі чималі суми штрафів і «збитків», повідомляє proosbb.info.

Перш, ніж характеризувати законопроект, - коротка довідка про те, що передбачає чинне законодавство.

Сьогодні питання володіння, користування і розпоряджання об’єктами культурної спадщини, а також питання їх викупу, регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Цивільним кодексом України. Згідно зі згаданим законом, об’єкти культурної спадщини - доволі широка категорія об’єктів: це і визначне місце, і споруда, природні та інші об’єкти.

Але серед них виділяють особливо важливі - т. зв. «пам’ятки культурної спадщини». Такого статусу об’єкт культурної спадщини набуває лише після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Рішення про це приймає або Кабінет Міністрів України (щодо пам’яток національного значення), або Міністерство культури України (щодо пам’яток місцевого значення).

А ще є така категорія, як «щойно виявлений об'єкт культурної спадщини». Такого статусу об'єкт набуває тимчасово, до вирішення питання присвоєння йому статусу пам’ятки культурної спадщини. Отже, на цей час «щойно виявлений об'єкт культурної спадщини» заноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини. І здійснюється таке занесення за рішенням вже не Кабміну чи Мінкульту, а просто облдержадміністрації.

Коли постає питання про викуп державою об’єктів культурної спадщини, то зараз закон дозволяє примусовий викуп лише щодо пам’яток культурної спадщини, і лише за рішенням суду. І в разі, якщо власник пам’ятки та держава не домовляться про викупну ціну, то її також встановить суд - якщо спершу, звісно, визнає саму вимогу про викуп обґрунтованою.

Але все може різко змінитися в гірший бік у разі прийняття Верховною Радою України законопроекту №8202. Отже, чим небезпечний цей законопроект?

По-перше, він передбачає розширення переліку об’єктів, щодо яких може застосовуватися процедура примусового викупу. Законопроект поширює примусовий викуп не лише на пам’ятки культурної спадщини, але й на «щойно виявлені» об’єкти.

По-друге, законопроект передає вирішення питання про сам факт викупу з компетенції суду в компетенцію органів місцевого самоврядування чи органів державної влади. Законопроект передбачає фактично ультимативну вимогу власнику укласти договір про викуп:

«Підставою для укладення такого договору є рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування про умови такого викупу, його викупну вартість та джерела фінансування такого викупу».

Тобто, власник позбавляється права заперечувати проти викупу в принципі!

По-третє, якщо власник не погоджуватиметься з запропонованою викупною ціною, то ціна вже встановлюватиметься не судом, як передбачено зараз, а розраховуватиметься «за нормативами та методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України».

По-четверте, щоб у підсумку взагалі не заплатити власникові нічого, законопроект містить цікаве застереження:

«Викупна ціна пам’ятки зменшується на розмір шкоди, завданої пам’ятці незаконними діями власника або інших осіб, на суму податків (зборів), заборгованості по комунальним платежам та на суму витрат, пов’язаних з укладенням договору про викуп об’єктів культурної спадщини (оцінка, реєстрація та ін.)».

Отже, законопроект дозволяє шляхом нехитрих маніпуляцій із «шкодою», «заборгованістю», «оцінкою» і «та ін.» звести викупну ціну в нуль. І це, знову-таки, без рішення суду!

Узагалі законопроект відводить суду роль статиста: якщо власник не погодиться укласти договір на вказаних йому умовах, суд повинен буде визнати договір укладеним. За законопроектом, перед судом більше навіть не ставляться питання ні про правомірність викупу як такого, ні про справедливу викупну ціну.

«Законопроект відводить суду роль статиста: якщо власник не погодиться укласти договір на вказаних йому умовах, суд повинен буде визнати договір укладеним. За законопроектом, перед судом більше навіть не ставляться питання ні про правомірність викупу як такого, ні про справедливу викупну ціну».

І, по-п’яте, для особливо незговірливих власників нерухомості законопроект передбачає численні і доволі великі штрафи за дійсні чи надумані порушення.

Може виникнути питання - хто ж може бути зацікавлений у таких відверто рейдерських положеннях законопроекту? Відповідь на це дають запропоновані зміни до ч.4 ст.21 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Якщо зараз передбачається, що викуплена пам’ятка переходить у власність держави, то законопроект доповнює: «або територіальної громади...»

Якщо підвести підсумок, то ось яка можлива «схема віджиму» вимальовується з положень законопроекту:

1) зацікавлений корумпований чиновник накидає оком на цікаву йому будівлю, байдуже - житлову чи не житлову, історичну чи ні,

2) він же ініціює і «проводить» через облдержадміністрацію визнання будівлі «щойно виявленим об’єктом культурної спадщини»,

3) він же ініціює і «продавлює» процедуру «викупу», в якій власник будівлі ніяк не може відстояти свої права,

4) «викуплену» в комунальну власність будівлю можна передати «правильним» людям... принаймні, до чергових виборів і заміни чиновника на посаді іншим, зі своїми «правильними людьми».

Залишається лише дивуватися, як законопроект із такими відверто корупційними ризиками міг бути схвалений парламентом навіть у першому читанні. Сподіваємося, що до другого читання очі народним депутатам розкриються.

Фото proosbb.info