​НАБУ: десять років очікувань та розчарувань

Десять років тому українське суспільство покладало великі надії на створення НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Здавалося, що епоха безкарності для корупціонерів закінчиться, а правоохоронна система нарешті запрацює чесно та ефективно. Однак десять років минуло, проте, окрім досягнень у закупівлі «тактичних шкарпеток», іншого НАБУ не продемонструвало.

Щоб підбити діяльність десяти років функціонування НАБУ, було організовано круглий стіл, куди були запрошені експерти: адвокат АО «Доктрина права» Ігор Сидоренко, правозахисниця, член Ради ВПО при КМДА та адвокат Тетяна Іванова, економічний експерт, кандидат наук з державного управління Юрій Гаврилечко, та людина, котра знає систему зсередини і могла проаналізувати діяльність НАБУ з точки зору чиновника – Георгій Тука, засновник «Народного тилу», ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій.

Під час проведення круглого столу «10 років НАБУ: боротьба з корупцією чи імітація?» було проведено спробу підбити підсумки 10-річної роботи НАБУ – органу, який мав стати головним ударним механізмом у боротьбі з топ-корупцією, але так і не зміг таким стати, незважаючи на кошти іноземних партнерів та їхній досвід, яким вони ділились з детективами НАБУ. На жаль, за підсумками круглого столу стало зрозумілим, що НАБУ так і не змогло побороти совковий принцип роботи радянської прокуратури.

За час існування Бюро на їхню діяльність було витрачено десятки мільярдів гривень. За цей період часу, за статистикою, НАБУ відкрило понад 1,5 тисячі кримінальних проваджень, а до суду передано сотні справ. Але така діяльність не дала відповіді на основне питання, яке ставить суспільство: де результати?

Саме результативність діяльності НАБУ хотілось обговорити під час круглого столу із залученням представника Громадської ради НАБУ пана Чижмаря. На жаль, ані він, ані інший представник ГР так на захід і не завітали. Тож довелось обговорювати діяльність НАБУ з фаховими адвокатами (яких, судячи з усього, у НАБУ не люблять, як і будь-яких професіоналів) та експертами.

Як зазначив Георгій Тука, все, чим нині славиться НАБУ - «провокація хабарів». Але такий підхід є старою методикою, яку застосовували ще за радянських часів, аби підставити чиновника. Цей досвід нинішнього НАБУ Георгій Тука розклав по поличках на черговому зашкварі НАБУ у справі колишнього першого заступника голови Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, де НАБУ знову намагається пришити білими нитками корупцію без жодних реальних доказів.

Згадки про цю справу викликали жваве обговорення методів діяльності нинішньої правоохоронної системи. Дуже часто до суду передаються справи, в яких «невстановлені особи» в «невстановленому місці» за «невстановлених обставин» щось зробили. І згадалось це тому, що у згаданій Георгієм Тукою справі теж, виявляється, є підозра, але немає «постраждалих» і «не завдана шкода».

Як наголосив Георій Тука, факти у справі говорять самі за себе: немає ні рішення про виділення землі для підприємства, ні навіть вказівок його підготувати. Ба більше, за два дні до того, як НАБУ оголосило Орлову підозру, підприємство повторно звернулося до ОВА щодо землі і знову отримало відмову. В обвинувальному акті прямо зазначено: потерпілих немає, шкода державі не встановлена.

Згадали під час дискусії й інші кейси. Наприклад, у випадку ексголови Тернопільської облради Михайла Головка та колишнього нардепа Максима Нестеренка спостерігалася схожа схема: заяви про боротьбу з корупцією, активні слідчі дії, але з доведенням все якось не складалось.

Згадка про «агентів» НАБУ під час круглого столу одразу викликала шквал обговорення, бо, як наголосила Тетяна Іванова, якщо відкрити судовий реєстр, то виходить, що НАБУ малює собі «перемоги» у відкритті кримінальних проваджень лише через ось такі підстави та ще й незрозуміло, що то за агенти, оскільки «торпеди» НАБУ бувають і з сумнівним бекграундом, а подекуди і з російським громадянством, а то й судимостями.

Як Зазначила Тетяна Іванова, навіть у сумнозвісній справі Чауса суд якраз скептично поставився до діяльності підставної «агентури», бо все ж дотримувався закону, а не незрозумілих обвинувачень. Що вже говорити про справи, що на слуху, але які НАБУ якось не переймалось реально доводити: «Роттердам+» та «ПриватБанку». То чому ж так відбувається?

З точки зору фахових адвокатів, подібне стається через профнепридатність детективів НАБУ. Як зазначив адвокат Ігор Сидоренко, коли Бюро створювалося, були певні очікування щодо діяльності цього органу: «очікувалось, що НАБУ буде чесним відкритим і там працюватимуть фахівці найвищого рівня. Проте реальність виявилася іншою, оскільки в основному детективи і керівники НАБУ формувались за рахунок колишніх працівників прокуратури. А колишні працівники прокуратури мають певну професійну девіацію, і всі риси, притаманні працівникам прокуратури, автоматично перейшли до працівників НАБУ. І виходить, ми можемо говорити про те, що люди просто змінили місце роботи, перейшовши з одного органу (прокуратури, авт.) до іншого (НАБУ, авт.)».

Тож, на думку Ігоря Сидоренка, не дивно, що антикорупційний орган поступово перетворюється на джерело корупції. «Тому цілком очевидно, що питання про те, чи слід реформувати цей орган, змінювати підходи до формування його персонального складу, є актуальним», - наголосив він. Також, на його думку, особливо небезпечними є так звані «збиті льотчики», колишні працівники прокуратури і судів, які не пройшли люстраційні процедури, проте чудово себе почувають і знаходять прихисток в інших органах, наприклад, у тій же адвокатурі. І вже звідти вони продовжують корумпувати правоохоронну систему, у тому числі і НАБУ.

Погодилась з ним в цьому контексті і адвокат Тетяна Іванова. Вона також згадала інші скандальні справи НАБУ, де агенти фактично самі створювали корупційні епізоди. Адвокат наголосила на вкрай низькій ефективності Бюро: за десять років орган направив до суду лише близько 1500 обвинувальних актів, тоді як ДБР, яке має трохи більший штат, – понад 8000 обвинувальних актів.

У свою чергу, експерт Юрій Гаврилечко звернув увагу на проблеми у самій структурі НАБУ. Він підкреслив, що цей орган було створено окремим законом, хоча він міг бути звичайним підрозділом виконавчої влади, який є неконтрольованим та політично залежним. Він також навів приклади справ «ПриватБанку» та «Роттердам+», які роками розслідуються без жодних реальних результатів.

Зважаючи на шквал критики, не дивно, що представник громадської ради НАБУ проігнорував запрошення на круглий стіл, що лише посилило враження про закритість відомства для обговорення його діяльності. Однак ховання голови в пісок саму проблему не вирішує, але ще раз дає підстави вважати, що громадська Рада при НАБУ достатньо добре обізнана і щодо заангажованості цієї структури у влади, і щодо профнепридатності більшості детективів, які лише виконують політичні замовлення щодо усунення або конкурентів влади, або неугодних їй політичних опонентів.

Загалом учасники круглого столу дійшли висновку, що якби функції НАБУ виконував окремий відділ при прокуратурі, нічого б не змінилось, але витрат на утримання цієї структури було б значно менше. Щоправда, у цьому питанні на захист НАБУ став Георгій Тука, котрий наголосив, що не всі співробітники НАБУ можуть бути профнепридатними і що якби структура була реально незалежною, то і результат її діяльності був би іншим і більш ефективним. Однак всі погодились, що НАБУ потребує негайного реформування. Адже поки що воно більше схоже на інструмент політичних ігор та вибіркового переслідування, аніж на ефективний антикорупційний орган.

Фото з відеоролика на YouTube