Роздуми офіцера про «Беркут». Повчально

За що не люблять «Беркут»

Серед усіх шокуючих кадрів з подій у Києві, які жахають Україну і світ, мене «вбила» одна, здавалося б, нічим особливим не примітна сценка. Непримітна в тому плані, що мова не йде про побоїще, моторошні поранення, тортури або знущання. Але яка набагато яскравіше демонструє зміст того, що відбувається, ніж палаючі автобуси і палаючі правоохоронці.



Цю сцену випадково зняли оператори польського ТБ. На 5.05 хвилині чітко видно, як групка громадян - дівчинка, молодий чоловік і літній громадянин - тиснуться до стіни будівлі, щоб пропустити бійців МВС, які поспішають «в бій». Судячи по картинці, мова ніяк не йде про протестувальників - так, троє громадян, що поспішають у своїх справах і волею долі опинилися на шляху «Беркута».

І ось один з «правоохоронців», проходячи повз цих громадян, мимохідь обертається і плює в обличчя одному з них. Просто так. Від нічого робити. І спокійно йде далі. Витираючи слину з обличчя, йде своєю дорогою і обпльований товариш - а що йому ще залишається робити?

Я нікому не суддя, але щось підказує, що ні солдат, службовець свого народу, ні просто чоловік так себе не поводить. Так поводиться жалюгідне створіння, що відчуло безкарність і краплю влади, і в своїй жалюгідності впиватися цим.

І в силу вродженої недоумкуватості воно навіть не розуміє, що, цілком можливо, своїм презирливим плювком в одну секунду зробило з байдужого (а може бути - і лояльного до влади) обивателя - кровного ворога. Ворога цієї влади і всіх, хто її представляє.

Тому що будь-яка людина, що має хоч краплю самоповаги і хоча б натяк на почуття власної гідності, не забуде цього плювка собі в обличчя ніколи в житті. А тому влада, що відноситься так до своїх громадян, починаючи з рядового посіпаки у погонах, - приречена.

Власне, ця сценка - яскрава ілюстрація того, чого хочуть прихильники Майдану: жити в державі, що не плює тобі в обличчя в прямому і переносному сенсі. Жити в країні, в якій можна себе поважати. І хто наважиться засудити їх за це?