Олексій Подольський зробив заяву у суді по справі Пукача
- Подробиці
- Опубліковано 09.02.2015 21:48
-
Автор: Конфликты и законы Конфлікти і закони
- Переглядів: 16359
Сьогодні, може вперше, ми – українські громадяни – офіційно заставили суддів і прокурорів встати і заткнутися на честь наших Героїв, і ми, а не вони, дали команду «Вільно». Вдячний всім, хто підтримує мене і нашу позицію. Лише солідарність дасть нам перемогу. Отже поширюйте цю Заяву у пам'ять закатованих режимом Кучми-януковича.
ЗАЯВА
потерпілого О. Подольського
у судовому засіданні Київського апеляційного суду
9 лютого 2015 року.
15 років тому, якраз 9 лютого, почалася ця справа.
Георгію Гонгадзе залишалося жити 7 місяців і 7 днів.
Тоді невідомий без жодного слова вийшов з тіні і з одного удару проломив кастетом перенісся О. Єльяшкевичу. Саме тому народному депутату Єльяшкевичу, що днями до того ініціював у Верховній Раді процедуру імпічменту президента Кучми. За свідченням лікарів, удари подібної сили і в це місце, як правило, мають смертельний наслідок.
Коли Єльяшкевич прийшов до тями, він одразу покликав до себе українських журналістів. Знаєте, скільки прийшло до нього?
Один.
Георгій Гонгадзе.
Саме там – у реанімаційній палаті Георгій вів пряму трансляцію на радіо «Континент». Саме там - у реанімації, вперше прозвучало ім’я замовника – Л. Кучми. До оприлюднення плівок Мельниченко залишалося – 9 з половиною місяців.
Тут присутня адвокат вдови Георгія – Теличенко – вже давно намагається переконати Україну, що вбивство Гонгадзе – це поодинокий, мовляв – унікальний випадок, а не ланцюг у системних насильницьких злочинах корупційної влади, що створив Кучма, і якою скористався янукович.
Тож згадаймо, як все починалося.
Згадаймо низку брутальних вбивств конкурентів Кучми напередодні його других виборів.
Першим у листопаді 1996 року на Донбасі прибрали Євгена Щербаня, одразу після того як він продемонстрував президентські амбіції і міг летальне завади Кучмі збирати голоси у Східній Україні.
Другим, 22 квітня 1998 року, у ліфті застрелили Вадима Гетьмана – справжнього батька української гривні. Того самого Гетьмана, що виховав і опікувався іншим молодим і перспективним кандидатом у президенти – Віктором Ющенком. Після цього вбивства протеже Гетьмана так облякався, що не лише думати забув про вибори, а й з часом назвав Кучму рідним батьком, а тих, хто повстав проти його режиму і добивався правосуддя щодо Гонгадзе, майбутній «народний» президент, ще задовго до Путіна, назвав – фашистами.
Нарешті третім, перед самими виборами – 25 березня 1999 року, вбили В’ячеслава Черновола, що був символом наших змагань за незалежність. Тоді запрошені Кучмою московські політтехнологи вирішили вигравати за рахунок голосів Західної України. Там, де у підтримки В’ячеслава Максимовича не було жодної альтернативи. Москва вирішила, як зберегти Кучму, а наші слухняні спецслужби організували Черноволу смертельну автокатастрофу.
Так закладалися засади насильницької нейтралізації опонентів режиму Кучми.
Сьогодні я не хочу говорити про злочин проти мене: мені, дякувати Богу, дісталось не так вже й багато.
Але не маю права не згадати про команду своїх однодумців з «Української перспективи», яких катували, в яких стріляли, яких вбивали якраз напередодні вбивства Гонгадзе, який тісно співпрацював з нашою командою.
Звірячі побиття київських депутатів Василенка та Сафонова, постріли у спину Сергія Одарича, три місяця реанімації Сергія Каунова, що дивом вижив після численних переламів шелепу та черепно-мозкових травм, несумісних з життям, і, нарешті, вбивство у Донецьку Олександра Якименка, якого викрали та спалили у машині за місяць до зникнення Георгія Гонгадзе. Спалили за ті самі публікації «Української перспективи», що викривала системну корупцію і національну зраду режиму Кучми на користь Кремля. Такі втрати мала лише наша невеличка спільнота.
А скільки було таких політичних і громадських команд, що мужньо протистояли режиму по всій Україні?
Сотні.
Відтак апріорі – тисячі побитих, закатованих гумовими кийками та кастетами, викрадених та безвісті зниклих, застрелених, спалених і задушених. Нам ще прийдеться дізнаватися про їхні страждання і називати імена, що, на жаль, не зафіксовані у плівках Мельниченка.
Але ми маємо неспростовні докази того, хто замовив вбивство Гонгадзе. Весь світ вже давно називає винного – Леоніда Кучму.
Мовчить лише українська Феміда.
Саме це мовчання. Саме мерзотники у прокурорських мундирах та продажні негідники у суддівських мантіях забезпечили безкарність злочинця, а відтак – владу януковича.
Того самого Хама і поціновувача золотих унітазів, що замовляв і катування студентів, і викрадення активістів, і вбивства Вербицького та Нагояна, нарешті – розстріл Небесної Сотні.
Сьогодні символічна дата.
Тому незважаючи на те, що Петро Порошенко відправив саме Кучму вести від нашого імені переговори з нашим смертельним ворогом, маємо продемонструвати, що ми пам’ятаємо наших Героїв і ніколи не вибачимо їхніх катів.
Пропоную стоячи вшанувати всі жертви режиму Кучми-януковича хвилиною скорботного мовчання.
Слава Україні!
Громадянин Олексій Подольський.
Слід зазначити, що сьогодні Київський апеляційний суд оголосив судовий процес над Пукачем відкритим.
Також з цієї категорії...
Суд відмовився відсторонити від роботи...
27 нояб. 2017 г.
У суді оскаржили нову редакцію...
5 июн. 2019 г.
До ВРП надійшло повідомлення 11...
1 авг. 2019 г.
Набираючі популярність...
Чонгар пройти було неможливо? -...
22 дек. 2024 г.
СБУ заочно повідомила про підозру...
22 дек. 2024 г.
Оперативна інформація станом на 08.00...
23 дек. 2024 г.
Останні новини
23.12.2024 08:49
1990 кацапів подохло минулої доби на українській землі22.12.2024 11:00
Трамп може закінчити війну дуже швидко?Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у воєнному зведенні на 22 грудня обговорив наступні теми:
Коментарі