​Гарне відкриття правового року в Україні

Бінго! Нарешті спір щодо необхідності розсекречування ухвал, які санкціонують негласні слідчі дії, та решти пов’язаних документів вирішено.

«За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд НЕ має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази» - вирішила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року. http://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340.

Гарне відкриття правового року в Україні!

ВП вирішила, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Все це означає, що НЕ відкриття документів, які були підставою для проведення НСРД, для сторони захисту перед переданням справи в суд має мати наслідком визнання судом всіх доказів, здобутих під час НСРД, недопустимими. Відкриття їх вже в суді означає ненадання можливості стороні захисту вчасно з ними ознайомитись і побудувати свою позицію, що ставить сторону захисту у нерівне положення зі стороною обвинувачення.

Які наслідки буде мати ця позиція?

1) Тепер суди будуть двічі думати перед санкціонуванням НСРД, оскільки як ухвалу, так й документи, на підставі яких вона була постановлена, бачитиме як сторона захисту, так й суди, які будуть розглядати справу по суті. Не розкриття цих документів означає, що старались марно, доказова база має бути визнана недопустимою. Недоліки під час санкціонування НСРД також мають призвести до визнання доказів недопустимими.

2) Сторона обвинувачення має напружитись і вчасно зрозуміти, що лажа в документах або у порядку здійснення НСРД призведе до втрати доказової бази в суді. Це буде особливо критично у справах, в яких розслідування ґрунтується виключно на доказах, здобутих за допомогою НСРД.

3) На початках, думаю, багато справ розвалиться в суді. І це відбудеться не завдяки блискучим захисникам, а завдяки відсутності навиків здійснення якісного розслідування…

4) Так, суспільство принесе в жертву свій інтерес у засудженні поганців, які вчинили злочин, якщо достатніх доказів в справі не залишиться, матимемо виправдовувальний вирок. Таку жертву суспільство має принести для того, щоб перейти на якісно новий цивілізаційний рівень розслідування. Розслідування, яке відбувається з здобуттям доказів без порушення закону або прав і свобод, а не «як легше»… Не бачу, яким ще способом перевчити систему, як тільки не задовольняти її прямі інтереси у випадку порушення встановлених правил.

5) Обвинувачені матимуть шанс довести порушення їх прав в результаті постановлення незаконних ухвал про НСРД в їх справі. Визнання доказів недопустимими в зв’язку з кривою ухвалою про НСРД дає їм шанс ініціювати провадження про відшкодування шкоди за порушення їх прав і свобод.

6) Інші особи, які не є обвинуваченими, так звані «треті особи» (друзі, коханки, колеги), до яких було застосовано НСРД, але які не беруть участі у справі, поки що позбавлені можливості оскаржити ухвалу про НСРД, яка санкціонувала втручання у їх права. Вона не оскаржується ні в якому порядку. Їм пряма дорога в Європейський суд. Ми намагались оскаржити норму (ст. 309 КПК), яка не дозволяє оскаржувати таким особам ухвали про НСРД… але, на жаль, Конституційний Суд не знайшов переконливою нашу аргументацію. Те, що у таких осіб немає можливості на національному рівні оскаржити рішення суду про втручання у їх права, яке до того ж виноситься за їх відсутності, жодним чином не стало аргументом для відкриття конституційного провадження.

Ірина Кушнір, facebook.com

Фото barristers.org.ua