​Оруелл - відпочиває, або Лінгвістика як зброя диктаторів Зеленського та Єрмака

Якщо в українських реаліях з’являється щось ганебне, що починають використовувати прокурори та слідчі, не треба думати, що ноу-хау вони придумали. Практично вся ганебна практика просто мавпується з російської дійсності. Тільки на український манер, прикриваючись українським законодавством.

От і наразі ті, хто повинен виявляти та арештовувати справжню агентуру, котра не криється, не приховує зв’язків з ФСБ і не збирається ховатись і... реально знаходиться при владі, котра відверто готова була підписувати сепаратні перемовини, - її не бачать. Хоч лупу СБУ подаруй. Зате вправно працюють на диктатора і... за методами росії.

Здавалося б, як українське СБУ могло брати практику диктаторського ФСБ-НКВС, адже вони ж виступають проти таких методів і росії? Однак, школу Портнова не проп’єш. Особливо, під керівництвом Татарова.

То що ж ми нині маємо? А маємо ми повну кальку з російської практики кримінальних справ, коли незгодних з режимом засуджують за кримінальними статтями, використовуючи... лінгвістичну експертизу. У росії такої практики багато, коли якісь провладні експерти в письмовому вигляді повідомляють суд, що обвинувачений сказав не те, що сказав, а думав щось протилежне і проти влади, а тому кожного, хто засуджує війну і путіна - до буцегарні.

В Україні, стягнувши основну методу, практику дещо змінили. Тут тих, хто критикує владу Зеленського, вирішили звинувачувати за кримінальними статтями за... заперечення ворожої агресії. Таку справу зшили білими нитками проти політолога Олександра Новохатського, котрий веде Ютуб-канал «Садок вишневий», людини, котра взяла в руки зброю 24 лютого 22 року, котра по поличках розкладає агресію окупанта. І от таку людину слідчий, через лінгвістичну експертизу, вирішив звинуватити у протилежному.

Наразі ніхто не в курсі, можливо, у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз працюють ванги та мессінги, котрі точно знають, що людина сказала не те, що озвучила, а мала на меті сказати інше, але це - вже питання до експертності, що визнається, владою та судами. Які експерти, такі і висновки. Видко, з козла молока можна взяти більше, ніж експертності з експертів прославленого інституту судових експертиз. Однак, обвинувачуючи людину, котра не лише засуджує російську агресію, а й ще наголошувала на ній задовго до 22 року повномасштабного вторгнення і потім взяла зброю для захисту Києва від окупантів, слідчі з прокурорм якось дуже дивно обгрунтовують обвинувачення. Наприклад, на каналі «Садок вишневий» за відеоролик «Роль Заходу. Нас готували, а ми не слухали». Виявляється, така трактовка - то російська пропаганда. Дивно, але, як на здоровий глузд, автор ролику свідомо перефразував президента США Байдена, котрий ще 11 червня 22 року заявив, що Зеленський ігнорував попередження про вторгнення. А з офісу президента, в якому Зеленський працює президентом, тоді ж, устами Михайла Подоляка, котрий сам ніколи не приховував, що співпрацював з КДБ Білорусі, і котрий мав такого високоповажного брата, причетного до ФСБ росії, відповіли, «що зараз звинувачувати Україну в чомусь «безглуздо». То що виходить, українському СБУ обвинувачення треба одразу і Байдену висувати? Чи - «єто другоє», як любить констатувати сама вата?

До того, що слідчий визнає, що все відбувалось при невстановлених обставинах і в невстановленому місці, а прокурор з невстановленими фактами йде до суду, українське суспільство вже звикло. Деяким суддям і справді неважливо, що слідчий чітко вказує, а прокурор погоджується, що «невстановлені обставини», «у невстановленому місці», «у невстановлений» досудовим слідством час є аргументованим і фаховим підтвердженням високопрофесійності слідчого і прокурора щодо фаховості і об’єктивності підозри у кримінальному провадженні. Проте, ще лишились в системі судді, котрі точно знають усі кодекси і таки можуть пояснити обвинуваченню в суді, що шукати чорну кішку у темній кімнаті, коли кішки там немає, вони можуть безпосередньо за місцем своєї роботи, не витрачаючи час судді та кошти держави на проведення судових засідань. Звісно, якби після кожного фіктивного обвинувачення, що розвалилось у суді через фальсифікацію справи, або через нефаховість слідчих і прокурорів, ці слідчі і прокурори звільнялись би владою за профнепридатність без права працювати в системі і без пенсії, без права обиратись і бути обраними, а також отримували регресний позов від держави щодо компенсації витрат, в які обійшлось шоу з організацію фальсифікації справи, та витрати на проведення суду, то бажання б передавати до суду справи з «нез’ясовними обставинами» у багатьох одразу б відпали.

Тим не менш, справу проти Олександра Новохатського склепали, а пані, котра виступала в якості прокурора (хоча більше була схожа на незрозумілість, що пнеться вчитись на першому курсі юрфаку) висувала вимоги щодо цілодобового арешту, але при цьому отримала цілком слушне зауваженні від судді щодо того, що незрозуміло, за якою адресою прокуратура вимагає арешту, оскільки прокуратура сама надала декілька адрес, а одну з них ще й з помилкою?

Було зрозумілим, що прокурор побачила це обвинувачення вперше і лише під час цього судового засідання, а до того не була з ним ознайомлена і не готувалась до судового процесу. Напевно, була точно переконана (чи її запевнили), що суддя в курсі і в долі, і що суд не перейматиметься тонкощами казуїстики від прокуратури. Однак, фактично, суддя виявилась більш уважною та прискіпливою до нюансів, чим таки збентежила прокурора і навіть слідчого, котрий теж спостерігав за процесом, хоч і заявляв, що наразі в приміщенні суду знаходиться не як службова особа. Цікаво, слідчого прислали, щоб тиснути на суд, чи як?

Загалом, і слідчому, і прокурору хотілось би нагадати, що випадки, коли активістам, критикам режиму та незручним особам інкримінують кримінальну статтю на основі лінгвістичної експертизи, де експерти «розшифровують» наміри чи підтексти обвинуваченого, завжди порушують низку міжнародних стандартів захисту свободи слова. Як не крути, але ЕСПЛ неодноразово підкреслював небезпеку притягнення до відповідальності за суб'єктивну інтерпретацію висловлювань.

Ну і щодо експертизи та експертів. Дуже погано, коли ті, хто називає себе експертом, починають тлумачити фразу, вирвавши її з контексту. Отже, вже з першого погляду зрозуміло, що лінгвістична експертиза є упередженою і її мета - придушення свободи слова, що базується на викривленій інтерпретації висловлювань самого Олександра Новохатського. Дивно, що особи, котрі підписували цю експертизу та ще й визнані фаховими екпертами, аж ніяк не в курсі щодо принципів захисту прав журналістів і свободи вираження поглядів, що закріплені в міжнародних документах (які Україна ратифікувала!) та Європейській конвенції з прав людини (ст. 10 та 19).

Зважаючи на подання експертизи до суду, експерти не переймались тим, що розглядали фрази з ролику окремо від загального контексту, що, звісно, дозволяє цим експертам інтерпретувати ці вислови як «негативні» або «загрозливі» для суспільства. Тим паче, що якщо подивитись ролики, на каналі, а потім подивитись, наприклад, статтю «Політика затяжної війни та невизначеність цілей» у Military Strategy Magazine, або звіт Jamestown Foundation, то в самому ролику ще дуже м’яко передано те, що опубліковано у статті і звіті. І це лише частина матеріалів, що відкрито опубліковані в західних ЗМІ. То що, чекаємо від експертів цього поважного закладу судових експертиз таких самих заключень по тих матеріалах і західних журналістах? Цікаво було б подивитись і почитати такі експертизи. А так виникає дуже велика підозра, що «правильно проінструктовані» експерти, замість об’єктивного аналізу тексту, уважно шукали формулювання, які підходять під певну статтю Кримінального кодексу.

Звісно, доведеться замовляти ще одну, але міжнародну експертизу (можливо, тут допоможе міжнародна спілка журналістів), однак таким визнаним експертам з київського інституту судових експертиз точно повинно бути відомо, що такі лінгвістичні терміни, як «негативна оцінка», «дискредитація» або «поширення паніки» є надто суб’єктивними і можуть бути інтерпретовані по-різному, оскільки немає чітких критеріїв для визначення, чи справді висловлювання містить «дискредитацію».

На жаль, деякі українські експерти теж вважають, що Конституція – це порожній звук. Але не лише їм, а ще й деяким іншим ларьочникам таки потрібно витаврувати на лобі статтю 34 Конституції України, яка гарантує свободу слова та право громадян на поширення інформації, оскільки будь-який нормальний і фаховий експерт точно знає, що критичне висвітлення дій уряду чи військових структур не є злочином, якщо воно не порушує законів, не закликає до насильства, пропаганди війни або повалення чогось простроченого. Тож і висновок простий: наявність такої лінгвістичної експертизи - це політичний тиск з бажанням виправдати кримінальне переслідування.

І є підстави вважати, що суд це розуміє і усвідомлює, бо відхилив клопотання прокурора щодо цілодобового домашнього арешту та замінив його на особисте зобовʼязання Олександра не порушувати закон.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

У залі суду суддя, прокурор(ша), Олександр Новохатський і його адвокат. Фото Конфлікти і закони