Міжнародний саміт пройшов, пробле...

Міжнародний саміт пройшов, проблеми Феміди лишились

Подробиці

Опубліковано 23.04.2010 14:36

Автор:

От і закінчив свою роботу ще один міжнародний саміт. Що не кажіть, а Україна – держава гостинна і по всяк час проводить на своїй території усілякі міжнародні конференції, форуми та конгреси. І, здавалося б, що для міжнародної спільноти така поведінка нашої держави – сигнал до відкритості і бажання співпрацювати, а також змінювати діяльність країни на краще. Але це дійсно, лише „здавалося б”, оскільки одна річ – проведення та організація заходу, інша – втілення рекомендацій іноземних експертів.

Міжнародний саміт „Працюємо разом заради підвищення довіри суспільства до судів”, ще раз довів – міжнародним експертам є що зауважити щодо діяльності судової системи в Україні, а представникам української сторони – є що сказати у відповідь. І хоча сам захід був дуже цікавим, насиченим і, головне, - інформаційним, навряд чи його рекомендації зацікавлять тих, хто повинен налагоджувати довіру людей до судів. Хоча, для галочки, вони і відрапортують, що, буцімто, все гаразд, ми всі зауваження візьмемо до уваги. Проте на цьому і поставлять крапку, оскільки усі чудово усвідомлюють: втілення рекомендацій, це реальні зміни у судовій системі, яку усі хочуть реформувати, але ніхто не бажає реально змінювати або вдосконалювати, позаяк усі позитивні зміни призведуть до знищення корупції, зменшення тиску на судову владу, а найнепопулярніша зміна – призведе до ліпшого ставлення до прав людини. А подібні нововведення аж ніяк не входять до планів псевдоеліти, оскільки більшість з них зацікавлена у тому, аби права українських громадян порушувались, позаяк саме у такий спосіб суспільство і можна залякувати. А більшістю законодавчих актів, які протягом останніх часів приймала ВР стосовно змін до усіляких кодексів, доводить: будь-яка влада (не має значення, якого кольору) бажає у будь-який спосіб зберегти свій вплив на суд та суддів.

Але найцікавіше те, що проведення цього міжнародного саміту співпало з галопливою судовою реформою, яку так хоче втілити Янукович. Насправді людей, які зацікавленні у запровадженні дієвої судової реформи, в Україні багато. І серед тих, хто увійшов до робочої групи з питань судової реформи багато розумних і впливових особистостей, які вже надали свої пропозиції з приводу реформування судової системи. І ці рекомендації суттєві, містять багато розумних, а головне корисних порад з приводу дієвої реформації. Та чи втілиться судова реформа Януковича? Як зазначив на самміті президент асоціації суддів Олег Присяжнюк, „Таке враження, що судова реформа закінчиться з прийняттям закону”. А він точно знає, що говорить, оскільки уся діяльність робочої групи при президентові проходить на тлі хазяйнування уряду Азарова (хто не пам’ятає азаровщину та її наслідки?), який без вагань зменшує і без того низьке фінансування судів. Звісно, Азаров та К судять по собі (психологи цей принцип людського фактору давно пояснили), що якщо маєш гроші, то можеш за власний кошт купувати і папір, і марки, і все, що потрібно для роботи. Проте, коли ця компашка, підсвідомо, робить такі висновки, вона зовсім не замислюється над тим, як працюватимуть суди загальної юрисдикції на периферії, яким ніхто хабарів не носить (бо нема за що, та й у людей у регіонах з грошима катма), а тому ці судді навіть до суду інколи змушені приходити у спортивних костюмах, позаяк на костюм від Кардена такий суддя за все життя від держави не заробить. Але азаровська компанія вирішила, що і ті судді теж повинні брати хабарі (а як інакше вони працюватимуть за той мізер, який уряд кидає їм, як собаці кістку?), а сам уряд на офіційному рівні проводитиме боротьбу з хабарництвом.

Звісно, що в офіційних паперах у уряду Януковича все красиво. А представники ПРдонів так і ратують за зміни та Верховенство права. Та лишень той факт що Партія регіонів уже узурпувала в Україні юридичну владу, а її представники вже домоглися, що рішення вищих спеціалізованих судів (Вищого господарського суду і Вищого адміністративного суду) не можуть бути оскаржені в конституційному порядку у Верховному суді України, говорить саме за верховенство. Щоправда не Права Феміди, а права сильного. У нашому випадку – представників Партії регіонів, в лавах якої велика кількість людей з погашеними кримінальними судимостями і не тільки.

А якщо взяти до уваги, що ще й пропозиції від представників Прдонів надходять такі, від яких падаєш під стіл (як, наприклад, законопроект Бондика, в якому передбачалось, що суддею Верховного Суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і науковий ступінь доктора (кандидата) наук, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше 10 років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх 20 років). А той факт, що на самому саміті Вадим Колісниченко неоднозначно поставив питання, на яке не дав відповіді: „А чи повинні судді дотримуватись Конституції”? Причому, спостерігаючи за ним, усвідомлювалось, що його це питання не занадто обходить. Та воно й зрозуміло чому, оскільки для нього голова суду це – або завгосп, або політична фігура. Не СУДДЯ, що чинить правосуддя, а так, клерк підзвітної партії.

Хоча іноземні експерти, насправді, на саміті попрацювали на славу. Вони вкотре вказали і на дотримання репутації судової системи, і на те, що під час проведення судової реформи має бути розроблений план з чітко визначеними вимогами, і що для судової системи важлива прозорість. Але ці фактори важливі лише для Лорда Гаррі Вулфа, колишнього Голови Верховного Суду Англії та Уельсу, керівника проекту USAID «Україна: верховенство права» Девіда М. Вона, Голови Представництва Європейської Комісії в Україні Жозе Мануела Пінту Тейшейра, Представника Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні Аке Петерсона, посла Канади в Україні Дж. Даніель Карон та інших іноземних гостей. Для української псевдоеліти усі ці рекомендації – лише інформація для роздумів, і не більше.

А те, що українські законодавці ставлять усі рекомендації в ігнор, доводить один простий факт: у третій день саміту обговорювалась проблема вчасного та ефективного виконання судових рішень. Українські представники у своїх доповідях наголошували, що працювати важко, оскільки держава накладанням своїх мораторіїв не дає можливості якісно працювати судовим виконавцям. І цю проблему обговорювали, шукали вихід з патової ситуації і навіть зробили рекомендації - що запровадити, аби ситуація в цій галузі покращилась. А вже наступного дня 23 квітня 2010 року Комітет з питань правосуддя не підтримує законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (щодо посилення відповідальності за невиконання судового рішення), хоча проектом закону (реєстр. №5307) пропонувалося посилити кримінальну відповідальність за невиконання рішень судів загальної юрисдикції, Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини.

Ось і всі балачки про судову реформу. Судова система України ще довго здригатиметься від свавілля тих, хто, прикриваючись Фемідою, Верховенством права та Законом, провадитиме в державі розподіл зон впливу і займатиметься політичним свавіллям. Ну, а ті рекомендації на самітах так і лишаться у звітах. Хоча шкода, оскільки їх втілення дійсно могли б призвести до покращення роботи судової системи, а головне – до підвищення довіри суспільства до судів.

Оксана КОТОМКІНА

Наступна стаття »