«Не було б 33 року – не було б 41-го», - українські історики

uis

 
22 червня в прес-центрі Української Інформаційної Служби відбувся круглий стіл «Україна в Другій світовій війні: історія, пам’ять, політика», присвяченій 71-й річниці початку німецько-радянської війни, яка більш відома як «Велика Вітчизняна війна».


В заході взяли участь: Володимир В’ятрович — к.і.н., голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху; Володимир Гінда — к.і.н., аналітик служби новин 5 каналу; Владислав Гриневич — к.і.н., старший науковий співробітник Інституту політичних і етносоціальних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України; Доній Олесь — народний депутат України, голова Мистецького об’єднання «Остання барикада»; Ірина Когут — соціолог, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху; Андрій Куликов, журналіст, ведучий програми «Свободи слова»; Олександр Білоус (старший науковий співробітник Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років»; Володимир Сімперович – провідний науковий співробітник Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років; Олександр Пагіря — редактор відділу історія видання «Український тиждень»; Іван Патриляк — к.і.н., доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Павло Подобєд — аспірант кафедри політичних наук Інституту політології і права НПУ ім. М. Драгоманова, координатор благодійної ініціативи «Героїка»; Людмила Герасименко — к.і.н., науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті; Ростислав Мартинюк, журналіст; Ярослав Файзулін — к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Учасники обговорили приклади ставлення до національної пам’яті в Україні, Росії та Західних країн, підняли аспекти міфотворення довкола війни, обговорили маловідомі факти подій 1941-45 рр.

Всі експерти наголошували на тому, що радянська інтерпретація історії про війну базувалася на міфах і вигадках, що радянська влада деформувала пам'ять про війну.

Історик Іван Патриляк наголосив: «В період СРСР ніхто не згадував про радісні зустрічі німців в українських містах і селах. Але такі факти були. Просто учасники цих подій воліли не згадувати про минуле. Це б дуже йшло в розріз з офіційною радянською парадигмою щодо німецько-радянської війни».

Також історик зупинився на питаннях партизанського руху.

«Партизани симпатій в населення не викликали. Наприклад, на Житомирщині до партизанського руху ставились негативно, краще ставилися до німців, партизанам не допомагали. Пригадую розповідь свого знайомого, який їздив «на картоплю в Чернігівську область. Він там якось запитав у бабусі, що вона пам’ятає про партизанів. І вона відповіла дещо приголомшливе: «Бачила одного партизана. Прийшов п’яний, каже, я партизан, давай відро картоплі і самогон! А я йому: Ідіот, німці вже давно за Житомиром!».

Владислав Гриневич згадав про дії радянських військових під час «визвольної» операції в окупованій нацистами Європі й наголосив, що в радянській пам’яті не збереглася поведінка радянських солдатів в Європі, пам’ять про масові зґвалтування та грабунки, що мали місце.

А те, що ми знали про війну від ряду «ветеранів», то це стало наслідком того, що тоді офіційні ретранслятори складалися з колишніх нквдистів, які були на «другій лінії фронту», тобто в загород-загонах.

Історик також сказав, що провал радянських військ в 1941-42 рр. та симпатія частини населення до німців пояснювався, попри офіційну радянську, а тепер російську історичну лінію, діями сталінської влади в мирний час, тобто Голодомором, репресіями, колективізацією.

«Не було б 33 року – не було б 41-го», - наголошує Гриневич.

Експерти зупинилися на тому, що термін «Велика вітчизняна війна» в українських реаліях вживати не варто, а радше необхідно говорити про саме німецько-радянську війну.

«Вітчизняна війна – це марксистський термін, що був вперше згаданий Енгельсом і стосувався світової революції, коли мали б розпочатися ці вітчизняні війни, внаслідок яких мали б постати сполучені штати Європи», - каже В.Гриневич.

Учасники круглого столу також зазначили, що Велика Вітчизняна війна є основою нової російської імперської пропаганди, в першу чергу – саме в Україні.

«Транслювання російських фільмів про війну, де українці показані колаборантами, росіяни – героями, а Сталін – визначним воєначальникам всіх часів, є ознакою того, що Росія бере на озброєння радянські методи із метою знищити українську національну історичну пам'ять. Та ж Георгіївська стрічка, яку нам нав’язують, є одним з символів російського націоналізму, що бере витоки ще від війни 1812 року з Наполеоном. Яке відношення це має до України? Очевидно, таку парадигму поділяє і сучасна українська влада, яка в багатьох речах стоїть на позиціях російського націоналізму. І їй вигідно зденаціоналізувати українців, замінюючи нашу історичну пам'ять на історичну пам'ять радянську і російську», - заявив народний депутат Олесь Доній.

«Такий стан речей спостерігається, бо Москва відчуває, що якщо вона втратить контроль над гуманітарною сферою України і остаточно програє Європі, яка активно обговорює питання суду над комунізмом і засудження сталінізму на міжнародному рівні», - підсумував Володимир В’ятрович.



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Останні новини

Якщо дивитись на різні історичні етапи, то росія повинна повернути землі не лише Китаю та Японії, але й Німеччині і Фінляндії

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.