Дмитро Ярош. Направо – це, значить, в Росію?

Ворогом революції та навіть ворогом України сьогодні може стати всякий, хто дозволяє собі критично оцінювати діяльність «Правого сектора». Здається, країна вже не уявляє себе без своїх героїв, а саме такий імідж культивується не стільки самими активістами «Правого сектора», як радикально налаштованими громадянами, котрим сподобалося тиснути на владу, вимагаючи ефективності, справедливості та патріотизму.

Як на мене, в доволі миролюбній країні, під час активних дій на Майдані, було створено небезпечний прецедент, коли невідомо звідки з’явилась доволі небагаточисельна група громадян, яка під брендом «Правого сектору» почала позиціонуватися в якості радикально налаштованого бойового угрупування. Шкода тільки, що це угрупування, згідно із ствердженнями очевидців, жодного разу під кулі не підставлялося. Більш того, в моменти активізації наступу «беркутів», згідно із свідченнями повстанців, brave soldiers Яроша, взагалі, раптово зникали з поля бойових дій http://galinfo.com.ua/news/160224.html).

Згодом, частина суспільства забула про таку нехарактерну поведінку начебто радикалів та, з невідомих причин, віддала «Правому сектору» щось на кшталт ліцензії на агресію та індульгенцію щодо будь-яких дій, якщо вони проходять під радикальними проукраїнськими гаслами. Цікаво, що ця частина суспільства, зачарована лідером «Сектору» Дмитром Ярошом, продовжує із захопленням приймати за чисту монету дешеві рекламні трюки та інформаційні качки у віртуальному та медійному просторі, які вправно вприскуються його помічниками, та вибудовують навколо його «світлого» образу «Потемкінскі деревні» - прототипи активної діяльності в реальному житті.

Саме поблажливе та місцями фанатичне ставлення до псевдо визволителів «Сектору» розв’язало їм руку та дозволило: 20 лютого, під час розстрілу на Інститутській, цинічно зістряпати піар-привід із зустрічі з віктором януковичем. Далі, розв’язати, серед білого дня, стрілянину під стінами Будинку профспілок, яка закінчилась пораненням трьох людей (наслідки стрілянини тягнуть, як мінімум, на 15 років ув’язнення для її ініціатора): безпідставно блокувати Верховну Раду та погрожувати її штурмом, вимагаючи негайної відставки очільника МВС Арсена Авакова. В будь-якому разі, радикали пішли на штурм абсолютно не через втечу януковича та його спільників, а через майже звинувачування Авакова в особистій причетності до загибелі одного з лідерів «Правого сектора», одіозного Олександра Музичка, відомого як Сашко Білий (цікаво, що цей штурм був широко та яскраво висвітлений російськими каналами). Ще далі, запустити качку про знесення барикад на Майдані, потім її спростувати та ще й звинуватити когось у розповсюдженні наклепів. Пізніше, утнути шоу із здаванням шефу лідера «Правого сектору» СБУ Валентину Наливайченко ящиків із коктейлями Молотова у відповідь на заклик Влади про термінову здачу незареєстрованої вогнепальної зброї (наче такі коктейлі тисячами не робились під час протистояння на Майдані та їх рецепт – know-how «Сектору»). Та, врешті, на фоні майже військового положення та окупації в країні провернути примітивну піар-кампанію навіть не лідеру «Сектору», а його візитівці…

Здавалось би, бавляться собі хлопці у віртуальні та інформаційні війни та й годі. Але загроза від цієї «забавки», яку регулярно запускає керівник інформаційної служби «Правого сектору» Борислав Бляхер - Береза, розповсюджується далеко за межі віртуального простору. Доречі, Бляхер - Береза, згідно із свідченням його земляків, напередодні двохтисячних втік зі своєї історичної батьківщини Ізраїлю через небажання служити в армії. Таким чином він назавжди став персоною non grata для цієї країни. Відмова від служби в армій в Ізраїлі карається законом аж до тюремного ув’язнення. (http://kraina.name/articles/aferi/83490-golos-voorujennih-ekstremistov-pravogo-sektora-borisla/)

«Забавка» Яроша & Бляхера - Берези суттєво впливає на імідж України на міжнародному рівні. Ще задовго до того, як перша інформаційна качка вилітає з гніздечка «Сектору», її активно мусують російські та проросійські ЗМІ, закидаючи Світу чергову провокативну ідею щодо жорстокого та кровожерливого ставлення українських нацистів та фашистів до мирного російськомовного населення. Для них – «Правий сектор» просто знахідка, така собі страшилка, яку Росія використовує для інформаційної війни проти України та ще й виправдовує свою експансію.

Доречі, щодо патріотизму безпосередньо Дмитра Яроша, то під час активізації сепаратистської провокації на Сході України, він замість впровадження антитерористичної операції, разом з тим самим Бляхером - Березою, безтурботно походжав експозицією «Книжкового арсеналу», позуючи на камери та кокетуючи із Катериною Осадчою.

Взагалі, цікаво, де, батько трьох дітей, майже жебрак, який продовж 2013 року разом із родиною животів на 800 гривень стипендії своєї дочки, знайшов довірливого спонсора, що повірив у віртуальну перемогу Яроша на президентських виборах, відстібнув два з половиною мільйони гривень внеску за реєстрацію в передвиборчій компанії та врешті її оплатив? Можливо, його вірний радник та товариш - патріот - націоналіст Бляхер - Береза по дружньому підсобив та підкинув пару контактів знайомих руських багатіїв. Тих самих, яким він, ще за часів своєї комерційної діяльності на книжковому ринку, заборгував великі гроші за відвантажену російськими компаніями продукцію. Доречі, на вітчизняному книжковому ринку подейкують, начебто за свої борги Бляхер – Береза потрапив на гачок російських спецслужб, акурат так само, як нинішній керівник кримського парламенту Володимир Константінов, компанії якого, в тому числі й «Консоль ЛТД», заборгували російським банкам більш ніж мільярд гривень. Але тоді стає обурливою поведінка Яроша, який погодився скористатись послугою двічі зрадника: Ізраїлю і України, та який, швидше за все, працює на дві розвідки…

В будь-якому разі, із президентськими виборами, точніше із поразкою Яроша в передвиборчій гонці його загроза Україні лише зростатиме, так само як вже сьогодні зростає за кількістю згадувань рейтинг популярності «Правого сектору» в російських ЗМІ. За інформацію Цензор НЕТ, рейтинг «Правого сектору» трохи не дотягує до рейтингу розкрученого продовж останнього десятиріччя путінською пропагандою бренду «Єдіной Россіі».

За законами маркетингу, майже рівноцінна публічна вартість брендів дорівнює майже рівноцінним капіталовкладенням в розкрутку цих брендів. В зазначеному випадку бонусом додається ще й адмінресурс, яким абсолютно володіє спонсор. Виходить, що в інтенсивну трьохмісячну розкрутку бренду «Сектора» було вкладено майже стільки, скільки вкладалось продовж десятирічча в розкрутку «Єдіной Россіі»….

Питання – навіщо це Путіну? Імовірна відповідь – для залякування росіян, виправдання своєї військової операції в Україні для міжнародних спостерігачів в найближчий період, та для більш суттєвої деструктивної діяльності в Україні у майбутньому…

То, може, слід зупинити його підопічного задовго до того, як він встигне наробити більш суттєвої та непоправної біди???

Сергій ПУПОК