Борислав Бляхер: герой чи злодій з бажанням красти?

Поціновувачі та фанати спікера радикальної організації «Правий сектор» Борислава Бляхера –Берези, читаючи цей матеріал, будуть розчаровані, а деякі зазначатимуть, що викладене – неправда. Але, якщо чесно, ті, хто є прихильниками «Правого сектору», чого бажають? Змін в Україні, аби не було хабарників та злочинців при владі, чи не так? Тож, говорячи про люстрацію, говорячи про тих, хто йде до влади, вони зацікавлені в тому, аби такі люди буди чесними. А тому вони погодяться з біблейською істиною, що судіть їх по ділах їх. Якщо ж так, то хто, як не такі громадяни, зацікавлені у тому, аби до влади не приходили вовки в овечій шкурі. Тож, краще гірка правда, аніж самообман, чи не так?Тож викладена нижче інформація, що присвячена неперевершеному та одіозному персонажу Бориславу Березі, скоріш, для роздумів та усвідомлення. А висновки патріоти повинні зробити самостійно. Головне, аби після зробленого вибору не ступали на ті ж граблі.

Хочеться поговорити про три цікаві, абсолютно непатріотичні епізоди з минулого життя видатного псевдо-патріота та вогнеборця, які можуть трохи затьмарити уявлення про порядність та щирість Борі Бляхера. Хоча, як на думку автора, то на міцному тілі нашого вогнеборця, як то кажуть, й і клеймо ніде поставити, адже ( як писалося раніше : http://www.k-z.com.ua/ukrayna/31521-neliteraturnyj-detektiv-ili-podkovernye-igry-borislava-berezy-blyakhera,
http://www.k-z.com.ua/ukrayna/30606-dmitro-yarosh-napravo-tse-znachit-v-rosiyu
http://www.k-z.com.ua/ukrayna/30841-na-kogo-pratsyue-fejkovij-general-yarosh)
за період свого активного «маршу по головах», а саме так Бляхер звик заробляти собі й соціальні бали й грошики, йому вдалося побувати у шкурі менеджера у транснаціональній компанії в Ізраїлі, дезертира з лав військових сил Ізраїлю, книготорговця, що кинув на гроші половину книжкового ринку, видавця, друзякою КДБіста,товариша генпрокурора Піскуна,телеведучого, фінансиста, програміста,охоронця маєтку Пшонки та, нарешті, - речника «Правого сектору».

Навчання світ, а подекуди ще і великі гроші

Незадовго до легалізації в новому «світлому» образі патріота Майдану Борислав Бляхер активно співпрацював з великим та могутнім шахраєм та авантюристом Дмитром Табачником, з яким наприкінці 2012 року його познайомив, екс-роботадавець Єгор Бенкендорф. На той час Табачник запропонував Бляхеру-Березі офіційне працевлаштування з заробітною платою у 3 тис. гривень у афільованій компанії НСКБ «Український прорив» в якості куратора програми провадження електронних підручників (адаптації шкільних навчальних програм для планшетів Senkatel Znaypad). Там, до січня 2014 року включно, Бляхер разом із засновником «Українського прориву» - ген. директором видавництва «Генеза» Олегом Фурманом (за сумісництвом партнером Табачника по автозаправках та супермаркетах «Тіко») прокручували цікаві та грошеносні схеми з вихлопом у 250-300 млн. гривень.

Тоді, яким дивовижним чином, згідно із ствердженням самого Бляхера, він міг з першого дня вести активну діяльність на Майдані, водночас працюючи в корумпованій конторі Табачника?

(Примітка автора до ілюстрацій : Ідентифікаційний код закріплюється за людиною на все життя та залишається незмінними незалежно від зміни імені, прізвища тощо. Тому за ним легко визначити власника).









Книгознавець Борислав Береза-Бляхер та щедрі регіонали

Задовго до карколомних нинішніх подій у далекому 2007 році, під час активних «тусовок» у середовищі заможних регіоналів Борислав Бляхер познайомився з яскравим можновладцем, тричі генпрокурором та двічі депутатом ВР від ПР Святославом Піскуном, та сформував для нього дві (для двох заміських маєтків) приватні бібліотеки, заробивши на цьому гонорар у 50 тисяч доларів. Це ж який ступень довіри треба було мати, щоб тричі генпрокурор запустив Березу на свою приватну територію та ще й розраховувався за роботу пачками доларів? Пізніше, задоволений Піскун звів Бляхера з екс-спікером Верховної ради Володимиром Литвином, якому наш спритник укомплектував бібліотеки у двох палацах. Приголомшений букіністичним щастям Литвин підкинув бібліофілу ще близько 70 тисяч неоподаткованих баксів.

Між іншим: бібліофіл та ригівський фаворит Борислав Береза у 2013 ще не цурався товариства заможних замовників та відверто розповідав про це поважним друкованим виданням (http://forbes.ua/lifestyle/1345207-kak-formiruyutsya-chastnye-knizhnye-kollekcii-dlya-ukrainskih-biznesmenov).

Годиннички тік-так, або як Борислав Береза чатував маєток Пшонки

Згідно із ствердженням тих, хто знає Березу особисто, до лютого 2014 року Бляхер-Береза носив на своїй лівій руці скромненький годинничок вартістю у 120 євро.

Але, починаючи з березня 2014 року, Береза почав красуватися новими та коштовними годинниками у ефірах ТВ каналів. Запитаєте, звідки у сором’язливого патріота Бляхера, який до останнього заробляв 3000 офіційних гривень на місяць, працюючи на підприємстві Табачника на посаді керівника проекту, взялася така необґрунтована розкіш в декількох екземплярах, спільна вартість яких сягає кількасот тисяч баксів?

Усі пам’ятають скандал з годинником патріарха Кирила. Та й інших корупціонерів дуже часто викривають саме за виявленням у них на зап’ястках коштовних годинників, які з’являються у офіційно безгрошівних чиновників чи політиків. То звідки ж гроші у Берези на таку розкіш?

Офіційних прибутків, які б сягали таких розмірів, у нього не спостерігалось. Проте усім відомо, що доблесний Борислав Береза-Бляхер відчайдушно охороняв з лютого 2014 року до березня 2014 року маєток екс-прокурора Віктора Пшонки, а усім відомо, що цей крадій мав велику колекцію годинників.

Теоретично, може існувати й інша версія про те, що пару-трійку новеньких коштовних годинничків Бляхеру подарували його патріотичні колеги з «Правового сектору», або навіть фанати. Крім того, годинники взагалі можуть бути банальною підробкою, придбаною Бляхером на Троєщинському ринку. Але в тому середовищі, де сьогодні тусується наш герой, відверті підробки коштовностей вважаються жорстким мувітоном, тому поки що будемо притримуватись авторської, більш, як на мене, правдоподібної версії.

Для довідки: до пограбування маєтку Пшонка володів коштовною колекцією, що складалась з понад 150 ексклюзивних годинників, які дарувалися підлеглими – прокурорами та суддями на урочисті події та свята. Весь цей скарб, загальна вартість якого оцінюється у суму понад 10 млн. доларів, зберігався у підвалі маєтку, у трьох сейфах, разом із коштовностями дружини.

Вдивіться у відеозапис, відзнятий в маєтку Пшонки, який, згідно із ствердженням самого Борябляхера, 23 лютого 2014 року був взятий під охорону «Правим сектором».

(https://www.youtube.com/watch?v=NZ9BQMQTJt8). Там все майно, сейфи, нагороди та цінності Пшонки, поки що, на місці.

Але вже 6 березня виявилось що маєток повністю пограбовано невідомими у масках, які, начебто, охороняли маєток та, напередодні виявлення пограбування, його звільнили.

(https://www.youtube.com/watch?v=QH8N3kT8vTE)

А ось тут, 28 березня, Береза стверджує що «Правий сектор» якийсь час охороняв маєток Пшонки, а потім, начебто, його кинув на розтерзання невідомих. (http://espreso.tv/new/2014/03/28/skarby_pshonky_teper_u_muzeyi): «Після того, як ми перестали охороняти будинок Пшонки, цю функцію ніхто не виконував», - розповів керівник інформаційного відділу «Правого секторУ» Борислав Береза.

Заплутана історія із коштовностями Пшонки, як і багато інших подібних історій, що відбувалися у часи безконтрольного розконсервування багатств можновладців-регіоналів, могла б згинути, але, як говорив Булгаков, рукописи – не горять.

Доречі, зважаючи на високий статус генпрокурора, Пшонка мав у своїй колекції безліч ексклюзивних годинників, що виходили або малими серіями, або взагалі були одиночними. З цим пов’язана складність безпомилкової ідентифікації, адже на відміну від серійних випусків вони можуть бути ексклюзивного дизайну, або зроблені з ексклюзивних матеріалів, або бодай мати додаткові, ексклюзивні функції.



Наводячи ці безапеляційні приклади, ніхто нікого ні в чому не переконує, але здається, що герой Майдану, популярний захисник України, боєць за справедливість та речник «Правого сектору» Борислав Береза-Бляхер, м’яко кажучи, абсолютно не той персонаж, за якого себе видає…

Віктор ТАРАНОВ